800
Світу загрожує брак робочої сили
— Світ
Старіння населення часто згадується як серйозна економічна проблема для розвинених країн. Проте нова доповідь Глобального інституту McKinsey (MGI) показує, що зміни в демографії представляють ще більшу загрозу для перспектив зростання багатьох країн, що розвиваються.
Протягом останніх 50 років щорічний приріст світового населення на 1,6% викликав різке збільшення працездатного населення і швидке зростання ВВП в багатьох економіках, що розвиваються. У Китаї та Південній Африці зайнятість подвоїлася, а в Бразилії, Індії, Індонезії, Мексиці та Нігерії вона щонайменше потроїлася. У Саудівській Аравії зайнятість збільшилася майже в дев’ять разів.
Однак з уповільненням темпів зростання населення, згідно з прогнозами, середньорічний ріст зайнятості в країнах з економікою, що розвивається знизиться з 1,9% до 0,4%. В абсолютному вираженні це зниження перевищить показники для розвинутих країн, де прогнозують зниження зростання середньорічної зайнятості з 0,9% до 0,1% в найближчі роки. Згідно з очікуваннями, в більшості країн зайнятість досягне свого піку протягом наступної половини сторіччя; в Китаї за цей період робоча сила може скоротитися на 20%.
Зрозуміло, у цих тенденцій є винятки. Індонезія і Південна Африка, як очікується, продовжать зазнавати зростання зайнятості (хоча і з більш повільними темпами). Очікується, що робоча сила Нігерії потроїться за період з 2014 по 2064 рр. і схожі темпи зростання будуть притаманні багатьом іншим країнам Африки південніше Сахари.
Проте в цілому демографічний попутний вітер буде вщухати, що спричинить за собою серйозні наслідки для ВВП.
Як зазначає у своїй статті на Project Syndicate глава комітету радників по економіці при адміністрації Білла Клінтона Мартін Нейл Бейлі, за відсутності інших змін в нинішніх тенденціях рівень щорічного зростання ВВП країн, що розвиваються до 2064 впаде на третину з 4,8% до 3,1 %.
“Частка працездатного населення, що понижується, в деяких країнах викличе зниження ВВП на душу населення на 30%, в першу чергу в Бразилії, Мексиці та Саудівської Аравії. Гарна новина полягає в тому, що економіки, що розвиваються мають у своєму розпорядженні потужний засіб для компенсації цих тенденцій: зростання продуктивності праці. Точніше кажучи, для повної компенсації демографічних змін щорічне зростання продуктивності праці в країнах, що розвиваються повиненно прискоритися на 57% з 2,8% до 4,4%.
Однак, навіть якщо ця амбітна мета не буде досягнута повсюди, країни з економікою, що розвивається мають значні можливості, для того щоб наздогнати темпи зростання продуктивності. Зрештою, за останні 50 років розрив у продуктивності між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами навряд чи скоротився; в абсолютному вираженні він більше ніж подвоївся.
Дійсно, хоча в середньому зростання продуктивності праці в країнах з ринком прискорювалося в кожному десятилітті починаючи з 1970-х років, це значною мірою відображає швидке зростання продуктивності всього в одній країні – Китаї, де з 1964 р середньорічний показник становив 5,7 . В інших місцях результати були неоднорідними. У Мексиці і Саудівській Аравії продуктивність збільшилася менш ніж на 1 протягом того ж періоду; Росії та Південній Африці вдалося досягти зростання продуктивності в 1,2-1,5%.
Є підстави вважати, що ці країни могли б домогтися більш значних результатів. При комплексному підході 11 економік, що розвиваються (Аргентина, Бразилія, Китай, Індія, Індонезія, Мексика, Нігерія, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка і Туреччина) можуть в середньому збільшити свій щорічний ріст продуктивності до 6% до 2025 р. Чотири п’ятих цього зростання можна буде досягти завдяки прийняттю підходів, які вже довели свою ефективність в інших місцях, а іншу частину зростання забезпечать нові технологічні, операційні та бізнес-інновації.
У ключових секторах також існує достатньо можливостей, щоб наздогнати рівень продуктивності розвинених країн. У роздрібній торгівлі, можуть подвоїти свою продуктивність до 2025, в основному через прийняття сучасних форматів магазинів, таких як супер- і гіпермаркети, продуктивність яких в три рази вище, ніж невеликих магазинів. У Мексиці збільшення частки сучасних роздрібних мереж на 10% викликало б збільшення загальної продуктивності сектора на 25%.
Аналогічно, якби гігантський автопром Китаю консолідував би свої процеси в меншому числі більш великих заводів, що працюють майже на межі потужностей, продуктивність в секторі – яка сьогодні знаходиться нижче середнього рівня для країн, що розвиваються – могла б збільшитися на 50%. І багато країн можуть значно підвищити ефективність своїх ланцюжків виробництва продуктів харчування, наприклад шляхом механізації сільського господарства.
Існує також величезне поле діяльності в сфері інновацій для підвищення продуктивності, особливо в секторі охорони здоров’я, який ще тільки починає розвиватися в більшості країн, що розвиваються. Оцифровка медичних записів дозволила сільському диспансеру Bhorugram в Індії практично подвоїти кількість щеплень протягом всього лише чотирьох років. Крім того, це дозволило клеркам сільського оздоровчого центру Mosoriot в західній Кенії витрачати на дві третини менше часу на взаємодії з іншими співробітниками в адміністративних завданнях і майже вдвічі менше часу на реєстрацію пацієнтів.
З точки зору експлуатаційних інновацій існує приклад індійської Aravind Eye Care System, яка, застосовуючи принципи організації виробництва до своїх робочих процесів, стала найбільшим офтальмологічних центром. Aravind може виконувати дві третини всіх операцій, що проводяться всією системою охорони здоров’я Сполученого Королівства, в шість разів дешевше – і з більш низьким рівнем заражень.
Уряд може відігравати важливу роль у просуванні таких інновацій. Завдяки дерегулюванню сільського господарства і заохоченню НДР Бразильська корпорація сільськогосподарських досліджень змогла запустити більше 9 тис. унікальних технологічних проектів, у тому числі розробку тропічного сорту сої, який може процвітати в кліматі Бразилії. Ефективність злетіла, піднявши врожайність в Бразилії до рівня розвинених економік.
Ера “легкого” зростання ВВП за рахунок величезної армії молодих працівників добігає кінця. Країни з економікою, що розвивається повинні бути готові зустріти виклики зростання, проводячи радикальні зміни в політиці, стимулах і усталених практиках для підвищення продуктивності. Визнання цього імперативу є першим кроком. Потім має розпочатися кропітка праця”.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
