539
Арктика не дає спокою нафтовим компаніям
— Енергетика
Shell знову має намір працювати в Арктиці, Statoil задумалася над цим, а плани Росії штовхають всіх вперед. Низькі ціни на нафту є великою перешкодою для роботи, але Арктика як і раніше є осередком активної діяльності.
Що ж зосереджено в цьому регіоні, де добувати так дорого, а природа дуже жорстока?
За оцінками Геологічної служби США, цей регіон має запаси на рівні 90 млрд барелів технічно доступної нафти і 1670 млрд куб. футів природного газу, що технічно видобувається.
Ці дані становлять 13% світових нерозвіданих запасів нафти і 30% нерозвіданих запасів газу.
Проте вони не є легкодоступними, тому більша частина з них може і не потрапити на ринок, оскільки добувати доводиться в негостинних і часто скованих льодом арктичних морях.
Крім того, для деяких країн Арктика є шляхом до енергетичної незалежності.
Більш конкретно, самий найбільший споживач у світі – США – присутній в Арктиці з середини 70-х рр., після того як нафтове ембарго Організації арабських країн-експортерів нафти призвело до зростання цін більш ніж на 75%.
При адміністрації Ніксона реалізовувалися проекти, спрямовані на розвиток енергетичної незалежності, в тому числі Трансаляскінський нафтопровід. В кінцевому підсумку до 1985 імпорт нафти в США скоротився більш ніж на 50%.
Зараз прапор національної енергетичної незалежності перейшов до сланцевої промисловості. Проте роль Арктики в просуванні цієї мети ще належить визначити.
США потрібно багато нафти, в Арктиці основні родовища газові. Крім того, адміністрація Обами не вирішила розширити можливості по лізингу, а це не грає на руку промисловості на Атлантичному узбережжі і в Мексиканській затоці.
Довгострокові нафтові та газові проекти розглядають як останній рубіж для видобутку, і це на руку промисловості Арктики, оскільки саме там розташовані найтриваліші і найдорожчі проекти.
До цих пір сланцеві проекти не могли компенсувати погіршення перспектив розвідки в глобальному масштабі повністю, хоча значно пом’якшували цей негативний фактор. Якщо не враховувати видобуток сланцевої нафти, то з 2005 р глобальні поставки сирої нафти впали майже на 1 млн барелів на добу.
Очікується, що в найближчий рік зростання видобутку в США продовжиться, хоча і буде сильно сповільнюватися, тоді як видобуток в ОПЕК, Росії та в Північному морі повинна знижуватися. І це виводить Арктику на абсолютно новий рівень.
Це розуміють, здається, всі. Без арктичних проектів світовий ринок нафти чекає сильне підвищення цін, в довгостроковій перспективі може спостерігатися гострий дефіцит нафти.
Shell повертається в Арктику після короткої перерви. Після декількох років судових розглядів федеральні регулятори все ж підтримали можливість буріння в Чукотському морі. Штат Аляска скоро прийме остаточне рішення, але в компанії вже заявили, що готові почати буріння цього літа.
Природно, для ще більш активної роботи на Арктичному шельфі доведеться провести ще безліч експертиз, а ефективність роботи повинна бути підвищена, але арктичні запаси можуть реально компенсувати виснаження традиційних родовищ. Тому розробку таких родовищ компанії та країни, з великою ймовірністю, постараються не відкладати.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
