747
Об'єднання громад: чи з того почали?
— Казна та Політика
С 5 лютого чекає підпису президента закон, якому випало стати одним з головних в процесі децентралізації по-українськи.
Йдется про законопроект №0915 «Про добровільне об’єднання територіальних громад», розроблений в Кабміні і який пройшов грунтовне опрацювання в профільному комітеті Ради з питань держбудівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. 5 лютого в другому читанні за нього віддали голоси 265 народних депутатів.
Необхідність прийняття такого закону пояснювати людині, яка хоч трохи цікавиться проблемами місцевого самоврядування, не варто. Адже йдеться про базові принципи: право дрібних громад об’єднуватися в більші (або з більш великими) заради формування «повноцінних» з точки зору можливостей самоврядування громад.
Простіше кажучи, зрозуміло, що село з населенням в 100 мешканців не здатне за рахунок власних коштів (як їх не збирай, які схеми перерозподілу податків та зборів не винаходь) забезпечити своїм жителям доступ навіть до мінімального рівня публічних послуг. Об’єднання (або фактичне приєднання) до більш великого населеному пункту дає шанс на ефект синергії. І хоч можна заперечити, що об’єднання кількох будинків не перетворить їх в одного багатія, – шанс у більш великих громад все-таки є.
Але з реалізацією доброго наміру в законодавчій площині спочатку не дуже-то заладилося. В першу чергу через те, що Кабмін, який підготував початкову редакцію законопроекту, показав своє повне нерозуміння суті процесу децентралізації. За задумом уряду, процес укрупнення громад повинен був проходити фактично з ініціативи та планами, розробленими обласними державними адміністраціями. Як було зазначено в проекті: ОДА повинні підготувати «перспективні плани об’єднання». Мабуть, це рідкісний приклад, коли децентралізацію збиралися проводити за чіткою вказівкою згори. Можна тільки уявити, у що виродився б процес розвитку місцевого самоврядування, якби об’єднанням (або недопущенням такого процесу) громад керували чиновники з ОДА.
На щастя, парламентарії в процесі роботи над законопроектом звернули увагу на цей момент, і до розгляду в другому читанні він був виключений. Але проблеми все одно залишилися.
Найголовніша з них – ігнорування механізму прямого народовладдя. Місцевий референдум (провести який в селі або селищі не проблема) як форма прямої демократії законодавцями практично ігнорується. Проголосований закон передбачає, що думку самих жителів питати зовсім не обов’язково.
Ось як на практиці буде, згідно з прийнятим законопроектом, проходити процес об’єднання громад. Крок перший: мер (сільський голова), або третина депутатів місцевої ради, або місцеві жителі в порядку ініціативи (закон не вказує їх мінімальну кількість) піднімають питання про об’єднання. Крок другий: проведення громадського обговорення питання (як воно буде проводитися – вирішує місцева рада). Крок третій: місцева рада схвалює початок процесу. Четвертий: отримати аналогічну згоду громади, з якою планується провести об’єднання. П’ятий: створення та діяльність спільної робочої групи громад, що об’єднуються, яка виробляє проект рішення про об’єднання. Шостий: ОДА визначає, чи відповідає цей проект законам і Конституції. Сьомий: місцеві ради затверджують рішення про об’єднання – або проводять місцевий референдум з цього питання.
Що хвилює в цьому порядку? Два моменти: по-перше, чому саме ОДА вирішує, чи відповідає проект рішення про об’єднання КУ і законами країни? У правовій державі питання відповідності законодавству вирішує суд, а не чиновник. Друге: чому референдум з’являється тільки на останній стадії процесу об’єднання? До чого взагалі городити город з робочими групами, експертизами проекту, якщо спочатку не відомо думка самих членів територіальних громад? А раптом вони проти?
І, нарешті, ще два найважливіших зауваження, висловлені експертами-правознавцями апарату Верховної Ради, але, як це часто буває, проігноровані законодавцями. А вони вказали на те, що прийняття цього закону без внесення змін до Конституції України – марна трата часу і сил. Більше того – цей закон прийнятий, як кажуть, «поперед батька в пекло» – адже в Україні до сих про відсутній закон про територіальний устрій. А без нього всі інші правові ініціативи не мають сенсу: образно кажучи, депутати займаються дизайном балконів у будинку без фундаменту.
Втім, той факт, що основою справжньої децентралізації повинна бути саме конституційна реформа, народних обранців не бентежить. По замовчуванню вважається, що її ініціатором повинен виступити президент. А він, пов’язавши даний процес із зовнішньополітичними обставинами, поставив його на паузу ще з літа минулого року.
Степан Кругліков
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
