1203
По лікоть в нафті
— Енергетика
Днями український ринок сколихнула новина про повернення її найбільшого нафтового гравця — «Укрнафти» — під контроль держави. Зробивши такий, здавалося б, парадоксальний крок, група «Приват» безповоротно посилить свій вплив у нафтопереробці.
Статутні відносини
У середині січня Верховна Рада прийняла правки до Закону «Про акціонерні товариства», якими кворум для проведення зборів акціонерів було знижено з 60% до 50% + 1 акція. Ця новина тут же розділила ринок на два табори: одні почали стверджувати, що таким чином влада нарешті зможе отримати адміністративний контроль над ПАТ «Укрнафта», в якому державному НАК «Нафтогаз України» належить контрольний пакет, інші акцентували увагу на тому, що коригування згаданого закону були сирими. І щоб група «Приват» Ігоря Коломойського не змогла використати лазівки для збереження оперативного контролю над нафтовидобувним підприємством, потрібен повторний перегляд документа. Насправді не праві ні ті, ні інші.
«Приват» перестрахувався від будь-яких законодавчих змін ще п’ять років тому, коли між засновниками «Укрнафти» було підписано так звану акціонерну угоду, якою сторони чітко розподілили вплив на ПАТ. «Проста більшість наглядової ради та ревізійної комісії, у тому числі глави цих органів, обиратимуться з кандидатів, запропонованих «Нафтогазом». Голова правління й інші члени кількісного складу наглядової ради і ревкомісії обиратимуться з кандидатів, запропонованих більшістю голосів міноритарних акціонерів ВАТ», — йдеться в документі, з яким ознайомились «k:».
Такий механізм розподілу прав засновників було внесено до статуту «Укрнафти» 26 січня 2010 року на зборах її акціонерів, і в разі його порушення постраждала сторона має право звернутися до Лондонського суду міжнародного арбітражу. І навіть якщо законодавчо обнулити кворум, призначити в «Укрнафту» державний менеджмент не вийде.
З одного боку, в цьому слід звинувачувати Юлію Тимошенко. 16 вересня 2009 року вона в статусі прем’єр-міністра підписала доручення №50274/1/1-09, на підставі якого «Нафтогаз» і уклав таку акціонерну угоду. До того ж потрібно розуміти, що нинішня влада теж не ставить завдання знизити ступінь впливу Ігоря Коломойського на нафтовий ринок. Приклад лежить на поверхні: зараз державним оператором нафтотранспортної системи України — ПАТ «Укртранснафта» — керує Олександр Лазорко, який свого часу очолював ВАТ «НПК «Галичина», підконтрольне групі «Приват». І незважаючи на те, що під його керівництвом компанія скоротила обсяги прокачування нафти до 17 млн. т на рік (а в 2013-му Міненерговугілля прогнозувало для держбюджету-2014 обсяги транспортування нафти магістральними нафтопроводами на рівні 19,08 млн. т. — Ред.), уряд не використовує свої права для його звільнення. До речі, донедавна Кабмін демонстрував дивну пасивність і стосовно перегляду правил продажу енергоресурсів, через що фірми з орбіти дніпропетровської групи аж до кінця січня 2015 року викуповували всю нафту «Укрнафти» як мінімум з 15% дисконтом.
Суверенний кворум
Фактів достатньо, аби зрозуміти, що питання про зниження планки кворуму було винесено на порядок денний заради створення ілюзії боротьби з олігархією. Але трагізм ситуації у тому, що політичним популізмом справа не обмежиться — законодавчі правки привнесуть реальні зміни в ринок. Головна з них — ослаблення ролі держави в нафтовому секторі.
Мова про те, що нинішня редакція Закону «Про акціонерні товариства» дає можливість Ігорю Коломойському самостійно проводити збори акціонерів на єдиному ліквідному нафтопереробному підприємстві країни — ПАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ). Для цього лідеру «Привату» потрібно лише зберігати партнерські відносини з харківським бізнесменом Олександром Ярославським, із яким вони на паритетній основі володіють 56% акцій ПАТ.
Таким чином, вже скоро в учасників ринку є шанс стати свідками позачергових зборів «Укртатнафти», за підсумками яких із її правління, наглядової ради і ревкомісії можуть бути вичищені представники держави. Однак «Приват» навряд чи на цьому зупиниться.
Перехід кременчуцького заводу під одноосібне управління Коломойського дає йому можливість розпоряджатися майном. А це означає, що бізнесмен може повернутися до своєї давньої мрії про вливання нафтопереробних активів в «Укрнафту». На виході це дозволить побудувати перший в Україні вертикально інтегрований нафтовий холдинг. А те, що державі в ньому належатиме вже зовсім інша частка, — невеликий побічний ефект.
Глибна залягання
ПАТ «Укрнафта» відоме на ринку як найбільший добувач нафти в країні. Однак чим далі, тим більше починає здаватися, що цей статус компанія носить вже швидше за інерцією. Виною того — падіння її виробничих показників: у 2004 році підприємство видобуло 3 млн. т чорного золота, в 2009 році — 2,5 млн. т, а за підсумками 2014-го — вже 1,8 млн. т.
Куратор ПАТ — група «Приват» — не вбачає у цьому своєї провини, списуючи невдачі на державу, яка штучно занижує вартість видобутих енергоресурсів. Менеджмент Ігоря Коломойського має рацію, але тільки частково: національний регулятор НКРЕКП вправі утверджувати лише ціну на природний газ «Укрнафти», тоді як вартість нафти фактично коригується на вільному ринку.
Формально котирування визначаються на відповідних торгах. Але це фальшива демократія: до конкурсів «Приват» допускає лише родинні компанії, які викуповують ресурс за стартовою (мінімальною) вартістю.
Якою б не була причина виробничої деградації «Укрнафти», очевидно одне: з нинішніми темпами вона вже через кілька років може перетворитися в провінційного гравця на ринку. Ігор Коломойський у цьому вочевидь не зацікавлений, тому що для нього «Укрнафта» — це в першу чергу основний постачальник сировини на Кременчуцький НПЗ, що забезпечує нафтопродуктами споріднену мережу АЗС. Саме тому останнім часом «приватівці» стали проявляти більшу активність у вирішенні проблем взаємовідносин із державою. Наприклад, озвучена минулого року прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком ідея приватизації держпакету компанії — 50% + 1 акція — авторства дніпропетровців. У разі здійснення цього плану держава втратила б підставу вручну регулювати вартість видобутого «Укрнафтою» газу, що своєю чергою стимулювало б компанію до інвестицій в нафтогазовидобувний сектор. Але в приватизаційних списках на 2015 рік цінні папери ПАТ не фігурують, тому в найближчій перспективі виробничий ренесанс підприємству не загрожує.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
