4162
Що потрібно зробити Нацбанку, аби вивести Україну з валютної кризи
— Казна та Політика
Дії Національного банку на валютному ринку України є неефективними та часто шкідливими для національної економіки. Це зумовлено низкою причин без вирішення яких неможливо вийти з нинішньої валютної кризи.
Історичні передумови нинішнього стану
Коли розвалився радянський союз у посталій Україні була відсутня будь-яка інституційна пам’ять щодо регулювання відносин на валютному ринку. У радянський період валютні відносини практично не існували, валютні операції здійснювала виключно держава, а тому ніхто не мав досвіду державного регулювання валютного ринку, не існувало жодних нормативно-правових актів щодо регулювання валютної сфери. Усе доводилося створювати з нуля.
Фундаментом національного валютного законодавства став Декрет “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” прийнятий у 1993 р. Тоді цей документ розглядався як тимчасовий захід, який дасть змогу без поспіху створити справжній закон про державне валютне регулювання. Утім, за 22 роки цього не вдалося зробити.
Зайве говорити, що протягом цих років на валютних ринках відбулися масштабні зміни – технічні, інформаційні, економічні, тощо. Натомість основний правовий документ з регулювання валютного ринку України змінювався лише косметично. Через це постійно зростала невідповідність діючого законодавства реальному стану справ у валютній сфері, що призвело тих дисбалансів, які ми зараз спостерігаємо.
Бар’єри для ефективного регулювання
Проблеми вітчизняної валютної сфери, що нагромаджувалися з часів прийняття Декрету про валютне регулювання, сьогодні не можливо розв’язати простими рецептами. Існуючі структурні перекоси є настільки вмонтованими в економіку, що їх вирішення у короткостроковій перспективі є, апріорі, неможливим. Платою за це є втрати, які несуть, як всі учасники валютного ринку, так і регулятор, офіційні резерви якого протягом 2014 р. впали більш ніж катастрофічно.
Ситуація на валютному ринку України є типово кризовою. Причин для цього більш ніж достатньо, тому Нацбанку варто зосередитися на найважливіших:
1. Недовіра до НБУ, що зумовлена відсутністю реальної прозорості роботи регулятора. Більшість професійних учасників валютного ринку бачать те, про що не пишуть у публікаціях, а відтак добре знають справжню ціну дій центрального банку, розуміють його приховані наміри. А тому часто прагнучи захисти свої інтереси, діють зовсім не так, як очікує від них Нацбанк. Найцікавіше, що їх важко у чомусь звинуватити, адже навіть Конституція України гласить, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права.
2. Відсутність довгострокової стратегії розвитку валютного ринку. Учасники валютного ринку не мають жодного уявлення про те, яким регулятор бачить валютний ринок, наприклад, через 5 років: яким буде курсовий режим, яким буде валютний нагляд та валютний контроль, як відбуватиметься регулювання поточних операцій в іноземній валюті. Це дозволяє Нацбанку хаотично регулювати і не нести за це відповідальності.
3. Неналежна координація валютної та грошово-кредитної політик в межах єдиної монетарної політики держави. Найкраще це видно на прикладі рефінансування, коли з однієї сторони Нацбанк всіляко стримує попит на іноземну валюту, а з іншої забезпечує банки ресурсами для її придбання.
4. Справжнє чи вдаване нерозуміння реальних процесів на валютному ринку. Більшість товарів широкого вжитку мають імпортну природу. Через це імпортери мають сталу потребу у регулярному придбанні іноземної валюти. Однак придбати можна лише те, що продають. А оскільки на легальному сегменті валютного ринку валютний курс є заниженим, то продавці валюти не вмотивовані її продавати. Відтак імпортери змушені переходити на “чорний ринок”. Оскільки спекулянти не стягують з покупця і не платять самі 0,5% пенсійного збору, то нинішнє валютне регулювання для них законодавчо закріплює валютний рай.
5. Залежність Національного банку України. Вітчизняний регулятор монетарної сфери залежний від уряду (закладено в бюджеті на 2015 р.), від Президента, від Міжнародного валютного фонду, тощо. Це очевидно багатьом учасникам валютного ринку, тому найбільш крупні з них можуть піти домовлятися про свої преференції напряму до кінцевих бенефіціарів НБУ.
Отже, перед Національним банком дійсно стоять серйозні завдання, не всі з яких можна розв’язати відразу. Тому регулятор насамперед має вирішити першочерговість своїх завдань, сформулювати свої тактичні та стратегічні цілі.
Які заходи є першочерговими…
- розробити концепцію державного регулювання валютного ринку України;
підвищити реальну транспарентність (корупція у центральному банку підриває фундаментальну основу доцільності існування такої інституції);
- здійснити координацію грошово-кредитної та валютної політик;
продемонструвати учасникам валютного ринку незалежність у прийнятті рішень;
- проініціювати розроблення пільгових програм рефінансування тим банкам, які надаватимуть кредити на розвиток експорту або імпортозамінних товарів з запровадженням одночасно суворого контролю за цільовим використанням наданих коштів.
Перешкодою у вирішенні зазначених завдань є небажання зацікавлених осіб ламати існуючу систему…
Необхідно також здійснити тактичні заходи з розв’язання валютних проблем (див. інфографіку):
Наведене дозволить гармонізувати реальний ринковий та офіційний курси. Це буде перший і дуже важливий крок. Однак для того, щоб отриманий ринковий курс не злетів вище неба, Нацбанку необхідно здійснити стимулювання експортерів заводити в Україну валютну виручку і ще й 75% з неї одразу продавати.
Цього можна досягти за наявності двох умов: 1. виручка буде продана за ринковим курсом; 2. курс іноземної валюти буде знижуватися (тобто експортери матимуть переконання, що саме зараз пік курсової кульмінації).
Варто буде саме зараз лібералізувати порядок відкриття рахунків за кордоном резидентами та дозволити громадяним України без будь-яких перешкод відкривати за кордоном рахунки в іноземній валюті. На наш погляд, частина з таких грошей легально перейде на вітчизняний валютний ринок та збільшить пропозицію на ньому.
Доцільно також звернути уваги на кошти заробітчан. Зокрема, за рахунок доходу НБУ оплачувати переказ їхніх коштів в Україну, розробити депозитні програми для заробітчан, які змогли б відкривати депозитні рахунки в НБУ за процентними ставками значного вищими від ринкових.
І найважливіше. Якщо Нацбанк розуміє невідворотність девальвації, то краще здійснити її одномоментно. Адже плавне зростання курсу іноземної валютою мінімізовує мотиви щодо її продажу (навіщо продавати, якщо курс зростає, а тому завтра можна буде продати дорожче), максимізує мотиви її купівлі (потрібно купити сьогодні, бо завтра буде дорожче), а відтак ще більше порушує рівновагу між попитом та пропозицією, розігріваючи тим самим девальваційну спіраль.
Отже, коло з заходів з оптимізації державного регулювання валютного ринку України є вкрай широким, а тому Національний банк має діяти системно та розуміти рівень відповідальності, що стоїть перед ним.
Богдан Дуда, кандидат економічних наук
Матеріал відображає винятково точку зору автора. Точка зору редакції “Finance.UA” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
