882
Кожен сам за себе
— Світ
Центральні банки в розвинених країнах світу більше не діють разом. Коли вибухнула фінансова криза в 2007-08, більшість банків відчутно полегшили свою грошово-кредитну політику. Але в кінці жовтня цього року, через два дні після того, як Федеральна резервна система припинила свою третю програму з купівлі активів, Банк Японії розширив свою аналогічну програму. Ця розбіжність, швидше за все, матиме великий вплив у середньостроковій перспективі, не в останню чергу на валютні ринки.
Банк Японії заявив, що розширює свою програму купівлі активів (відому як кількісне пом’якшення, або QE) від ¥ 60-70 трлн до ¥ 80 трлн ($700 млрд) на рік. Метою програми є запобігання дефляції, постійної проблеми впродовж останніх 20 років. Фондовий ринок Токіо різко підскочив на цих новинах, але найбільший економічний ефект вона може мати на обмінний курс. Ієна впала більш ніж на 2% по відношенню до долара на день оголошення – великий крок за валютно-ринковими стандартами – і 3 листопада побила семирічний мінімум відносно долара.
Долар зміцінів за останні місяці. Скоріше за все, це відбулось значною мірою через відносно швидке відновлення Америки (за стандартами багатих країн) і розуміння того, що ФРС прийме рішення підвищити процентні ставки раніше, ніж інші центральні банки.
На ринку було багато думок – коли ж відбудеться перше підняття ставки, але остання заява ФРС розглядається як досить войовнича. Ті інвестори, які люблять грати в “carry trade” – позичати гроші в низькодохідній валюті, щоб вкладати їх у високоприбуткову – можуть вже відчути великий розрив в прибутковості між казначейськими облігаціями і німецькими або японськими державними облігаціями. Більш високі процентні ставки в короткострокових паперах дадуть їм ще один стимул купувати долар.
Для Японії послаблення ієни в цілому позитивне. Це штовхає вгору інфляцію шляхом підвищення вартості імпорту та підвищує перспективи японських експортерів, робить їх більш конкурентоспроможними на світових ринках. Курси валют є грою з нульовою сумою, однак: якщо японські експортери завоюють частку ринку, експортери якоїсь іншої країни повинні її втратити. І якщо конкуренція з боку Японії змусить виробників в інших країнах знизити ціни, це може створити дефляцію і в решті світу.
За останні 12 місяців, наприклад, юань піднявся майже на 15% по відношенню до ієни. Це чинить тиск на китайських виробників, змушуючи їх знижувати ціни; китайський індекс виробник-ціна падав 30 місяців підряд, це найдовший спад з кінця 1990-х років. В свою чергу, це створює подальший тиск на зниження інфляції в США; з 1995 року спостерігається 70% кореляція між цінами китайських виробників і американських споживчих цін, стверджує Deutsche Bank.
Якщо інші центральні банки в розвинених країнах світу відповідатимуть на знецінення ієни послабленнями монетарної політики, то чистий ефект на економічне зростання буде позитивним. Але ФРС і Банк Англії зупинили ослаблення і Європейський центральний банк, схоже, не охоче приймає QE. Додатковий сплеск японського QE може компенсувати тільки планове підвищення податку на споживання, так що чистий ефект від світового попиту може дорівнювати нулю.
Ще однією ознакою того, що хвилювання через дефляцію росте, є ціни на золото. Банк Японії не зупиняв падіння золота; воно навіть прискорилося. Проте, коли програма QE була вперше прийнята, багато інвесторів перейшли на золото як інструмент хеджування проти високої інфляції. Вони думали, що вона неминуче розпочнеться. Навіть аргумент того, що інфляційний вплив QE підняв ціни на активи, був малою втіхою для “золотих жуків”. Акції та корпоративні облігації дають набагато більший прибуток, ніж саме золото. Індекс S&P 500 в золоті виріс майже вдвічі, починаючи з 2009 року.
Найбільший аргумент на користь золота грунтується на тому, що долар впаде через токсичну комбінацію масивних державних боргів і QE. Золото ж розглядається багатьма як головний конкурент долара для світового резервного активу. Так відродження долара підриває спроба обпертися на золото. Більше $1,3 млрд було знято з фонду дорогоцінних металів у жовтні, за даними Bloomberg.
У підсумку ми маємо слабкі ціни на золото, падіння цін на сировинні товари, низьку дохідність урядових облігацій та зниження показників у переглянутих прогнозах зростання. До того ж, тепер у кожного є ще й перспективи дефляції. А це останнє, що потрібно країнам з високим борговим тягарем. Не дивно, якщо уряди вирішать, що кожен сам за себе.
The Economist
Переклад: Тетяна Гордієнко
Переклад: Тетяна Гордієнко
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
