1394
Холодне літо 2017-го. Як уникнути комунального колапсу в Києві
— Енергетика
Майже місяць, з 30 травня по 23 червня, ТЕЦ-6 та ТЕЦ-5, які забезпечують теплом більшу частину Києва, простояли відключеними від поставок газу, а кияни залишилися на цей період без гарячої води.
Газ на ТЕЦ припинили подавати через борги Київенерго, що контролюється ДТЕК Рината Ахметова, перед державним Нафтогазом. За версією Нафтогазу, заборгованість становить 4,2 млрд грн. У Київенерго стверджують, що борг дещо менший – 3,2 млрд грн за спожитий газ і 370 млн грн за його транспорт.
У Нафтогазі наполягають, що в утворенні боргу винен менеджмент Київенерго, оскільки інші тепло-електропостачальні компанії розраховуються вчасно. “Заборгованість Харківської ТЕЦ-5, яка забезпечує теплом і водою більшу частину Харкова, становить лише 20 млн грн. Рівень розрахунків Київської ТЕЦ-4 – 95%, а у Черкаської ТЕЦ взагалі немає боргів”, – кажуть у Нафтогазі.
А в Київенерго, повідомляючи про припинення роботи ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, пояснюють, що причина заборгованості перед Нафтогазом – великий борг споживачів і бюджету по пільгах та субсидіях. За словами фінансового директора Київенерго Тетяни Грязнової, зараз борг населення перед компанією за тепло становить 1,4 млрд грн; бюджету по теплових пільгах та субсидіях – 1,4 млрд грн; житлово-будівельних кооперативів, ОСББ та власників відомчого житла – 548 млн грн.
Варто зазначити, що до відключення від газу ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 за позовом Нафтогазу про стягнення боргу майже рік були арештовані практично всі рахунки Київенерго. Це означає, що всі гроші з них йшли на погашення заборгованості перед Нафтогазом. Більше того, і до арешту рахунків всі кошти споживачів і держави на адресу монополіста, як і у інших тепловиків, надходили на спецрахунки, з яких гроші розподіляються автоматично, без участі компанії: Більша частина (близько 80%) відразу ж йде на оплату газу, інше – в розпорядження компанії. Як пояснює в. о. директора холдингу ДТЕК “Енерго” Дмитро Сахарук, торік через заборгованість споживачів материнська структура профінансувала Київенерго майже на 1 млрд грн, щоб воно могло якось зводити кінці з кінцями. При цьому Київенерго залишається найбільшим боржником Нафтогазу.
Заплутались остаточно
Взаємні розрахунки Київенерго, Нафтогазу, держави і споживачів в останні роки перетворилися на величезний, вкрай заплутаний клубок претензій. У держбюджету великий борг по пільгах та субсидіях на теплопостачання. Нацкомісія з регулювання енергетики хоч і рапортує про високий рівень розрахунків населення за тепло та гарячу воду, але все ж підтримує скарги тепловиків на значну заборгованість бюджету перед ними.
Самі тепловики перебувають далеко не в рівних умовах як стосовно один до одного, так і стосовно Нафтогазу. Якщо теплопостачальна компанія в комунальній власності, міська влада, як правило, безперешкодно субсидує її, щоб вона змогла заплатити борг за газ. Якщо ж це приватна компанія, як Київенерго, то цього не роблять, тому що не можуть субсидіювати приватний бізнес.
На довершення всього теплопостачальні компанії, якщо споживачі або держава не платять вчасно за рахунками і субсидіями, не можуть нарахувати їм штрафні санкції. А у Нафтогазу така можливість стосовно тепловиків існує, структура цим активно користується. Держкомпанія постійно веде судові суперечки через борги з декількома сотнями клієнтів і стягує не тільки сам борг, а також штрафи і пені, накладені за прострочення платежів.
У листопаді 2016 року Верховна Рада прийняла Закон “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій і підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”. Згідно з документом теплокомуненерго, які заборгували Нафтогазу, повинні бути включені до спеціального реєстру, після чого їм спишуть штрафи і пені на борги, погашені станом на 1 січня 2016-го, а непогашені на цю дату борги будуть розстрочені на п’ять років. Штрафи ж за них спишуться в той момент, коли борг буде повністю погашений. Передбачалося, що за п’ять років або в держбюджеті знайдуть кошти, щоб розрахуватися за старими боргами, або тепловики самі зароблять гроші, щоб розплатитися з Нафтогазом.
Однак з цієї затії нічого не вийшло. Проблеми почалися з того, що підзаконні акти, необхідні для створення реєстру боржників, прийняли лише в квітні цього року. Механізм розстрочки ще не встиг запрацювати. Крім того, Нафтогаз не визнає списання тих штрафів і пені, по стягненню яких ще до прийняття “боргового закону” були отримані рішення судів. Звідси і різниця майже в 1 млрд грн між сумами заборгованості, які називають Нафтогаз і Київенерго. “Рішення по цих штрафах було прийнято Вищим адміністративним судом. У правоохоронних органів можуть виникнути питання (до керівництва Нафтогазу. – Фокус), коли є рішення суду, а потім це ж рішення скасовується новим законом. Тут протиріччя. Наші юристи повинні знайти консенсус в цьому питанні”, – говорить директор департаменту економічного планування та бюджетних розрахунків Нафтогазу Юрій Колбушкін. Треба зазначити, що інтерес Нафтогазу в відсуджених штрафах не обмежується усвідомленням відповідальності перед правоохоронцями. Як повідомляють в компанії, план погашення кредитів, які виплачує сам Нафтогаз, не передбачає, що якась частина боргів тепловиків буде списана. Тобто в Нафтогазі розраховували сплатити власні борги в тому числі і за рахунок погашення тепловиками всіх їхніх боргів і штрафів за прострочення.
Не дивно, що коли в кінці 2016-го – на початку 2017 року Виконавча служба розблокувала рахунки Київенерго в зв’язку з прийняттям закону про розстрочення та списання штрафів, Нафтогаз вирішив оскаржити рішення Виконавчої служби. За словами Грязнової, в різних судових інстанціях є 27 подібних справ, і якщо Київенерго вдасться їх виграти, це допоможе довести, що пункт нового закону про списання штрафів дійсно набрав чинності і превалює над отриманим раніше рішенням суду.
Грошей дасте?
Не кращим чином в цій історії відзначилося і Міністерство фінансів, яке планувало бюджетні витрати на фінансування субсидій по теплу. З моменту прийняття бюджету пройшло лише півроку, і тут з’ясувалося, що чиновники заклали в бюджет катастрофічно мало грошей на субсидії. За словами заступника міністра фінансів Сергія Марченка, спочатку в бюджеті цього року було передбачено 47 млрд грн на всі види субсидій, тобто не тільки на оплату опалення і гарячої води, а й електрики, а також інших комунальних послуг.
Однак зараз в міністерстві розуміють, що цього недостатньо. Хоча б тому, що в січні – лютому за рахунок бюджету 2017 року оплачувався борг за останні два місяці 2016-го, який становив близько 23 млрд грн. На даний момент бюджетна заборгованість по субсидіях і пільгах становить 33 млрд грн. В результаті станом на середину травня ми отримуємо необхідну суму в 56 млрд грн, з якої 9 млрд не закладені в річний бюджет. У Мінфіні сподіваються, що парламент до початку канікул встигне прийняти зміни до держбюджету і виділить додаткові 15 млрд грн на субсидії. Однак сумнівно, що і цих грошей вистачить.
Як вважає глава асоціації “Укртеплокомуненерго” Сергій Дунайло, в цьому році, щоб повністю оплатити субсидії, знадобиться принаймні 75-78 млрд грн. “Тих 10-15 млрд грн, які планує додатково виділити Мінфін, вистачить в кращому випадку до жовтня”, – говорить він. Тобто до початку опалювального сезону. А потім розмір платіжок знову різко зросте, а разом з ним і борги.
Хто платить?
Ухвалюючи закон про розстрочення боргів і прощення штрафів, нардепи сподівалися, що якщо в бюджеті не вдасться знайти кошти на сплату боргів по субсидіях і пільгах, то теплокомуненерго знайдуть ці гроші самі. Благо нинішня влада вже не так сильно, як попередники, боїться піднімати комунальні тарифи, а населення поки що платить краще, ніж держбюджет. Однак, як показує практика, ці надії, швидше за все, безпідставні. Про це свідчить поведінка приватних теплових компаній, які зіткнулися з необхідністю самостійно виплачувати борги за газ. Справа в тому, що стаття 22 Закону “Про теплопостачання” говорить про те, що борг за газ, використаний для виробництва тепла, не залишається на юрособі, яка накопичило його, а переходить до того, хто слідом за ним буде експлуатувати генеруючі потужності і теплові мережі. “Приватники” як ніхто інший розуміють, що це прекрасний шанс позбутися боргів, і користуються ним.
“У Києві зношені вже близько 60% тепломереж і близько 70% обладнання міських котелень”
Так, в жовтні 2016-го в місті Теплодарі Одеської області приватне Теплодаренерго (компанію пов’язують з оточенням мера міста Олександра Жовніра), яке орендувало у міста тепломережі, як і Київенерго, раптово відмовилося постачати місто теплом, залишивши після себе борг в 4 млн грн перед Нафтогазом. Міськрада в спішному порядку організувала комунальне підприємство для теплопостачання міста. Глава Нафтогазу Андрій Коболєв поспішив заявити, що вимагатиме борг з нового підприємства відповідно до згаданого закону. В результаті міськраді Теплодара довелося погодитися з цим і домовитися з Нафтогазом про виплату за рахунок міста боргу, накопиченого приватною компанією.
Цілком можливо, щось подібне чекає і Київ. Заступник міського голови Петро Пантелєєв вже не раз говорив про плани міста знайти заміну Київенерго, яке орендує генеруючі потужності і теплові мережі столиці. Довгостроковий договір оренди міста з компанією закінчується в кінці квітня 2018-го, тобто після закінчення найближчого опалювального сезону. Після цього Київська міськадміністрація розраховує укласти договір з новим орендарем. Була інформація про те, що міська влада веде переговори з фінською компанією Fortum, яка також займається генерацією електроенергії і теплопостачанням. У Київенерго і ДТЕК “Енерго” поки не коментують плани міської влади. Однак, якщо вони все ж таки стануть реальністю, ДТЕК навряд чи буде прагнути виплатити накопичений борг, враховуючи, що вважає головною причиною його накопичення неплатежі споживачів і держбюджету.
Малоймовірно і те, що приватний інвестор погодиться виплачувати борги попередника. Якщо Києву і вдасться залучити когось в енергетичний комплекс, то борги Київенерго, найімовірніше, виплатить Київрада. Якщо ж інвестора не вдасться знайти, то і господарювати доведеться комунальному підприємству.
Що ж робити?
27 червня Нафтогаз відновив газопостачання ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 в обмін на часткове погашення Київенерго боргу за транспорт газу в розмірі 60 млн грн. Як будуть складатися відносини компаній далі, прогнозувати складно. Координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі “Опора” Тетяна Бойко вважає, що Києву все-таки доведеться шукати іноземного інвестора, оскільки ні українські компанії, ні саме місто не зможуть впоратися з тими завданнями, які треба вирішити в столичному тепловому господарстві. “Потрібні солідні інвестиції, адже в Києві зношені вже близько 60% тепломереж і близько 70% обладнання міських котелень, треба замінити близько 2,5 тис. км теплотраси, а у нас за рік змінюють в кращому випадку близько 20 км. Такі інвестиції під силу тільки міжнародному інвестору”, – вважає вона.
Крім того, експерти наполягають на тому, що владі доведеться гарантувати інвестору протягом 10-15 років не міняти правила гри в столичному ЖКГ, а також ввести стимулюючі тарифи для теплокомуненерго, які б дозволили інвесторам планувати капіталовкладення на кілька років вперед і стимулювали б їх робити капітальні інвестиції. Адже тариф в цьому випадку буде прямо залежати від розміру капіталовкладень.
Все це неминуче призведе до підвищення тарифів і, як наслідок, до зростання неплатежів з боку населення і необхідності збільшення бюджетних асигнувань на субсидії. Щоб уникнути комунального колапсу, владі доведеться попрацювати над підвищенням платоспроможності населення. Інакше вийде замкнене коло.
Антоніна Бажан
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
