1104
Приватний інтерес. Що відбувається всередині і навколо найбільшого банку країни
— Фондовий ринок
ПриватБанк через півроку після націоналізації знову опинився в центрі загальної уваги. В кінці червня голова правління фінустанови Олександр Шлапак повідомив про намір незабаром покинути свій пост. За інформацією інсайдерів фінансового ринку, відставка Шлапака вже узгоджена з НБУ і Адміністрацією президента. Наглядова рада банку 20 липня розгляне заяву Шлапака про звільнення. Втім, це не більше ніж формальність.
Рішення менеджера про звільнення збіглося за часом з оприлюдненням фінансової звітності ПриватБанку за 2016 рік і висновку незалежного аудитора – Ernst & Young, однієї з найавторитетніших у світі аудиторських компаній з числа “великої четвірки”, на підставі яких Мінфін вирішив додатково докапіталізувати ПриватБанк на 38,5 млрд грн. Нагадаємо: після націоналізації в грудні 2016 року держава вже влила в найбільший банк країни 117 млрд грн.
Масла у вогонь підлив і НБУ. На сайті регулятора 3 липня з’явилося повідомлення про закінчення терміну добровільної реструктуризації кредитів колишніх власників ПриватБанку. Вони, як стверджують в НБУ, так і не виконали взяті на себе зобов’язання. У зв’язку з цим держава і ПриватБанк переходять до процедури примусового стягнення кредитних коштів, нібито виданих афілійованим з Ігорем Коломойським компаніям.
Екс-власники ПриватБанку Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов в боргу не залишаються. Дніпровські олігархи намагаються оскаржити в суді деякі моменти, що стосуються націоналізації ПриватБанку. За інформацією “ЛігаБізнесІнформ”, сьогодні в судах знаходяться вже близько 70 позовів, пов’язаних з націоналізацією і процедурою bail-in (конвертації коштів інсайдерів в капітал).
Олігарх, який подарував свій Ferrari
Сам Олександр Шлапак в питанні інсайдерських кредитів дотримується позиції НБУ. Зазвичай стриманий чиновник, який говорить здебільшого сухою мовою цифр, своє перше враження про ПриватБанк, що виникло у нього, як тільки він очолив фінустанову, висловив барвистою метафорою про Ferrari з причепом токсичних відходів. Під таким небезпечним вантажем Шлапак, природно, має на увазі кредити пов’язаних з колишніми власниками осіб, які після націоналізації банку нібито перестали виконувати свої зобов’язання. Разом з тим високотехнологічний банк, схожий на передову IT-компанію з банківською ліцензією, цілком заслуговує порівняння зі спортивним автомобілем.
За словами Шлапака, кредити пов’язаних з Коломойським компаній складають 190 млрд грн, або 97% від усього портфеля заборгованості юросіб. Із загального обсягу заборгованості 132,8 млрд грн припадає на так звані трансформовані кредити. Вони видавалися для перекредитування пов’язаних осіб зі зниженням процентної ставки до 10,5% річних, продовження терміну погашення і зміни інших умов угоди.
До цієї суми, за словами топ-менеджера, потрібно додати і 8,4 млрд грн знецінених відсотків, які також підлягають стягненню. Вся ця заборгованість висить на 223 позичальниках, багато з яких виявилися не в кращому фінансовому стані. Також, на думку Шлапака, більша частина кредитів юрособам видавалася не на ринкових умовах, а забезпечення по них часто було відсутнє.
А чи були інсайдери?
Проведений компанією Ernst & Young аудит ПриватБанку не підтвердив колись зроблену главою НБУ Валерією Гонтаревої заяву про взаємозв’язок з колишніми власниками банку мало не 100% кредитів юросіб.
Як пояснюють Фокусу в НБУ, Ernst & Young предметно не вивчав проблематику інсайдерських кредитів в рамках підготовки висновку щодо звітності банку за 2016 рік за міжнародними стандартами, і тому аудитори не змогли ні підтвердити, ні спростувати ті чи інші оцінки. Крім того, в НБУ підкреслюють, що звітність ПриватБанку, яку підтверджує Ernst & Young, до моменту націоналізації готував колишній менеджмент фінустанови, яка ігнорує вимоги регулятора щодо відображення кредитів пов’язаних осіб.
Втім, у незалежних аналітиків подібна позиція НБУ викликає подив. “Самим несподіваним стало те, що, складаючи і перевіряючи звітність банку майже півроку, ні менеджмент, ні аудитор не змогли підготувати достовірну звітність, яка б відповідала дійсності”, – вигукує керівник аналітичного відділу інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій.
Колишнім акціонерам невизначеність дала серйозний аргумент в суперечці з владою. “Я ознайомився з опублікованим в пресі офіційним річним звітом ПриватБанку, аудитором якого була компанія Ernst & Young. Якщо призначені державою топ-менеджери ПриватБанку в своєму звіті перед урядом нарахували у фінустанови близько 9 млрд грн кредитів компаніям, пов’язаним з попередніми акціонерами на момент націоналізації, то у мене немає підстав не довіряти їм”, – прокоментував результати аудиту Ігор Коломойський.
Розбіжності в цифрах НБУ і Ernst & Young фінансисти інвесткомпанії ICU, якою керувала Валерія Гонтарєва в 2007-2014 роках, пов’язують з відмінностями міжнародних і українських методів підрахунку обсягу інсайдерських кредитів. “Міжнародні стандарти фінансової звітності не розраховані на вітчизняну креативність в фінансових питаннях, а український підхід до визначення пов’язаних сторін набагато суворіший і дозволяє включати в їх число компанії, які записані на людей, які нічого не підозрюють про володіння ними”, – пояснює фінансовий аналітик ICU Михайло Демків.
Проосто кажучи, методика українського регулятора набагато суворіша, ніж визнані в світі стандарти бухгалтерської звітності. Як роз’яснюють банкіри, крім дійсно інсайдерських позик, в цю категорію за методикою НБУ найчастіше потрапляють кредити позичальників, які не мають документально підтверджених зв’язків з акціонерами банку. Однак НБУ відносить їх до інсайдерів за низкою досить натягнутих формальних ознак. Наприклад, згідно з нормативами НБУ до пов’язаних осіб можна віднести позичальника з недостатньо розкритою структурою власності.
До слова, ригористичність трактування поняття “інсайдерського кредиту” в НБУ доставила проблеми не тільки екс-акціонерам ПриватБанку. Реальний рівень фінансування пов’язаних осіб в українських банках НБУ почав діагностувати в 2015 році, взявши на себе відповідне зобов’язання перед МВФ. Тому в інсайдерський портфель потрапила частина старих кредитів багатьох банків, в тому числі і прозорих структур із західним капіталом. Зараз їх менеджменту доводиться готувати для НБУ великі пакети документів, які дозволять спростувати зв’язаність з акціонерами кредитів, які потрапили в чорний список НБУ.
Простий приклад. Рішенням НБУ №105 від 13 грудня 2016 року до інсайдерських кредитів ПриватБанку віднесли позики декількох фізосіб з сім’ї Суркісів, а також підконтрольних їм А-банку і футбольного клубу “Динамо” (Київ). Для зазначених осіб це означало втрату коштів, розміщених на рахунках ПриватБанку. Відстоювати свою правоту Суркіси вирішили в суді. Вони попросили суд повернути їм списані в ході націоналізації ПриватБанку депозити більш ніж на 1 млрд грн і визнати протиправними ряд рішень, що передують процедурі bail-in. У травні Окружний адмінсуд Києва задовольнив їхні вимоги. Цілком можливо, що і в інших суперечках у справах ПриватБанку Феміда не прийме сторону держави.
Поки колишні акціонери готують позови, в НБУ сподіваються довести інсайдерський характер корпоративних кредитів ПриватБанку після завершення так званого forensic audit (судовий аудит, детальна перевірка компанії в ході судового розгляду) у вересні 2017 року. Однак ця інформація стане надбанням громадськості лише “з дозволу юристів” і “в допустимих обсягах”.
Ще один делікатний момент. Приховане кредитування осіб, пов’язаних з кінцевими власниками і керівниками банків, за рахунок коштів, залучених від вкладників, – модель бізнесу, характерна для більшості українських фінансово-промислових груп. Серед збанкрутілих банків з надмірним рівнем інсайдерського кредитування можна назвати колись підконтрольні латифундисту Олегу Бахматюку VAB-Банк і банк “Фінансова ініціатива”, банк “Фінанси і Кредит” Костянтина Жеваго, Платинум Банк, який пов’язують з Борисом Кауфманом… Однак держава не проявляє такої прудкості з поверненням їхніх боргів, як у випадку з ПриватБанком.
Воно мені треба?
У настільки заплутаній ситуації знайти очевидні докази правоти однієї з протиборчих сторін буде вкрай складно. Тому керівнику ПриватБанку доведеться постійно лавірувати між регулятором, колишніми акціонерами і аудиторами. До цього, як уже говорилося, варто додати постійні розгляди в судах.
Шлапак не приховує, що йому нецікаво заглиблюватися в розборки між Коломойським і НБУ. “У ЗМІ часто пишуть, що голова правління не хоче займатися проблемним портфелем. Відверто кажучи, не хочу. Але мушу. І скажу вам, на превеликий жаль, близько 70% мого особистого часу займають проблеми, які пов’язані з діяльністю ПриватБанку до 19 грудня 2016 року”, – пояснює Шлапак.
Тобто його бажання піти з ПриватБанку зрозуміти можна. Після переходу прихованого протистояння НБУ і Коломойського у відкриту війну делікатному питанню інсайдерських кредитів керівнику ПриватБанку доведеться присвячувати вже не 70%, а 100% вільного часу.
Крім того, інсайдери фінансового ринку говорять про можливість призначення Шлапака на все ще вакантний після звільнення Гонтаревої пост глави Нацбанку. Сам Шлапак стверджує, що подібних пропозицій йому не надходило і взагалі він не має бажання займати це крісло, а хоче на пенсію – “до онуків”.
Але в нашій країні бажати і робити – це трохи різні речі. Не можна виключати, що “революційний” міністр фінансів Шлапак отримає пропозицію, від якої не зможе відмовитися. Для влади це може стати репутаційно правильним рішенням. А Шлапаку в світлі таких перспектив брати участь в скандальних розглядах з Коломойським вже точно немає резону.
Погана війна краще хорошого миру
Очевидно, що при будь-якому результаті війни Коломойського з НБУ контроль над ПриватБанком олігарх не поверне. На кону виключно питання суми кредитів, виданих інсайдерськими структурам. Їх колишні акціонери добровільно погодилися погасити перед націоналізацією банку. “EY визнав законність вимог НБУ щодо доформування резервів, може, і не в обсягах 95% портфеля, але навіть того, що було визнано, більш ніж достатньо для постановки питання про націоналізацію банку”, – вважає член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран.
Природно, відразу після звістки про звільнення Шлапака поповзли чутки, що Коломойський намагається встановити тіньовий контроль над ПриватБанком, посадивши в крісло голови правління підконтрольного йому менеджера. Однак сам Шлапак впевнений в об’єктивності наглядової ради, в компетенцію якого входить призначення і звільнення голови правління.
Як пояснив менеджер, незважаючи на спроби впливу, наглядова рада завжди приймала рішення виключно виходячи з інтересів банку. Нагадаємо: наглядовуу раду ПриватБанку зараз очолює авторитетний турецький банкір з 27-річним стажем Енгін Акчакоча, який допомагав уряду Туреччини подолати наслідки світової фінансової кризи 2001 року, а зараз консультує центробанки різних країн. І він не єдиний іноземець в складі цього органу. Тому підозрювати наглядову раду ПриватБанку в підкилимних домовленостях з Коломойським підстав немає.
Найімовірніше, на чолі фінустанови встане “бойовий” менеджер, готовий активно відстоювати позицію держави. “Оскільки основним завданням банку з другого півріччя 2017-го стає активна робота по поверненню виданих раніше кредитів, очевидно, банку буде потрібний новий менеджер, готовий до війни з колишніми власниками”, – говорить Олександр Паращій.
Погоджується з ним і керуючий партнер адвокатського об’єднання Suprema Lex Віктор Мороз. “Одним з основних завдань Шлапака на посаді голови правління ПриватБанку було забезпечення проведення аудиту за період до його націоналізації, з чим Шлапак вже впорався”, – пояснює юрист. На його думку, вакантне крісло тепер займе новий керівник, перед яким держава поставить завдання поліпшити нормативні показники банку і підготувати його до продажу приватному інвестору.
Що стосується конкретних імен претендентів на пост глави ПриватБанку, то їх поки обговорювати рано. Сам Шлапак каже, що, наскільки йому відомо, відбір кандидатів на його крісло поки ще не стартував, але найближчим часом процес запуститься. “З огляду на те, що завданням нового менеджера стане не тільки розвиток банку, але і юридичне переслідування колишніх власників, бажано, щоб це був незалежний іноземець, не пов’язаний з українським “болотом”, – вважає фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії Dragon Capital Сергій Фурса.
У теорії це правильно. Однак практика призначення експатів керівниками державних підприємств показує, що в переважній більшості вони стають не більше ніж красивими ширмами, за якими продовжують процвітати корупційні схеми і масштабне розкрадання державної власності. Хотілося б вірити, що новий керівник ПриватБанку стане приємним винятком з цього правила.
Марія Бабенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
