665
Олег Котляр: захист активів за допомогою офшорних структур
— Фондовий ринок
Захист активів за допомогою офшорних структур. Чи можна розглядати офшорні трасти і фонди як інструменти для захисту активів? На які аспекти варто звертати увагу?
Захист активів є комплексним завданням, що включає в себе побудову диверсифікованої корпоративної структури, розмежування фінансових потоків, включення спеціальних положень в статутні документи компанії, укладення корпоративних договорів між власниками, розробка внутрішнього регламенту компанії і багато іншого.
Як бачимо, захищеність активів залежить від безлічі факторів, однак якщо стоїть така мета, її реалізацію необхідно почати з фундаменту структури, а не з останнього поверху.
Будемо відверті, рівень професіоналізму українського суддівського корпусу разом з корумпованістю судової системи формує загальну недовіру до судів в Україні.
Таким чином, першим дуже важливим фактором є необхідність врегулювати відносини згідно з іноземним правом, з можливістю вирішення всіх суперечок, що виникають, за межами України. Крім того, незважаючи на прийняття закону про корпоративні договори, українське корпоративне законодавство все ще не дозволяє врегулювати безліч важливих аспектів для ефективного управління бізнесом.
Так, проблематика, позначена вище, є основоположною, проте не вичерпною, і що більш важливо, цілком розв’язуваною за допомогою нерезидентних структур, наприклад, за допомогою офшорної компанії, трасту або фонду.
Важливо розуміти, що офшорні юрисдикції не є виключно податковою гаванню. В офшорах часто прийнята загальна система права, що саме по собі є практично синонімом якісного корпоративного законодавства, яке забезпечує зручність управління бізнесом та іншими активами.
Однак не корпоративним законодавством єдиним. У західній інтерпретації під захистом активів маються на увазі дії, спрямовані на забезпечення недосяжності активів за вимогами до їх істинного власника. Варіантів вирішення такого завдання може бути кілька, проте розглянемо найбільш поширені з них в їх найбільш доступній формі.
Для того щоб позови до власника про стягнення коштів не досягли мети, необхідно мету і власника розділити. Але не просто розділити, а щоб активи залишилися під контролем власника. Певною мірою цього можна досягти завдяки таким інструментам як фонд і траст.
Так, з моменту передачі активів в траст або фонд і до моменту їх розподілу бенефіціарам, активи не належать власнику або бенефіціарам. При цьому, фонд або траст не несуть відповідальності за зобов’язаннями останніх, що і робить ці інструменти надійними засобами захисту активів.
Дані інструменти дозволяють захиститися від судових позовів, можливого розділу майна при розлученні, від інших вимог до первинного власника або бенефіціарам, при цьому підспудно, а в деяких випадках в першу чергу, виконують низку функцій, що стосуються майна.
Передавши активи в траст або фонд, власник може вирішити такі завдання як: регулювання спадкування, фінансове забезпечення членів сім’ї чи інших близьких людей (наприклад, шляхом регулювання питання про надання їм матеріальної допомоги – авт.), структурування (холдинговий елемент – авт.), благодійні цілі.
За своєю правовою природою вищезгадані інструменти між собою відрізняються кардинально, втім, суть обох полягає в тому, що після передачі активів у траст або фонд титул права власності переходить довірчому власнику або фонду відповідно. При цьому, повноваження довірчого власника або ради фонду щодо майна передбачаються засновником заздалегідь.
При виборі інструмента і юрисдикції необхідно враховувати багато факторів, зокрема цілі власника, природу активів, їхнє місцезнаходження, плани на них і багато іншого. Це питання дуже індивідуальне і рішення безумовно має прийматися за участю юридичного радника. Однак власнику важливо розуміти, куди звернути свій погляд.
Так, офшорні юрисдикції пропонують сучасне законодавство, яке регулює діяльність інструментів довірчої власності, конфіденційність, відсутність можливості застосувати рішення іноземних судів.
Британські Віргінські острови, Джерсі, Невіс, Панама та інші, добре відомі офшорні зони часто використовуються для заснування трасту або фонду.
Серед переваг вибору однієї з наведених юрисдикцій безумовною є наявність спеціального законодавства, яке, зокрема, дозволяє замість залучення ліцензованого довірчого власника «зі сторони» створити підконтрольну приватну трастову компанію.
Деякі офшорні юрисдикції взяли все найкраще в інституті довірчої власності, внесли деякі модифікації з урахуванням потреб їхніх потенційних клієнтів, міжнародних тенденцій і конкурентного ринку послуг, що надаються офшорними юрисдикціями.
Наприклад, БВО пропонують особливий вид трасту, так званий VISTA траст. Майном, за рахунок якого утворюється VISTA траст, можуть бути тільки акції компаній, зареєстрованих на БВО.
Крім того, на відміну від класичного трасту, де довірчий власник може розпоряджатися майном трасту як хоче, в рамках, передбачених трастовою угодою, повноважень, в VISTA трасті права довірчого власника істотно обмежені.
За загальним правилом він не має права відчужувати акції, голосувати ними, а також, що особливо важливо, втручатися в діяльність компаній, акції яких передано в VISTA траст, і рішення їх директорів.
Крім того, існує можливість заснування приватної трастової компанії (PTC), підконтрольної засновнику та/або бенефіціарам, яка буде керуючим для одного конкретного трасту – ліцензія такій компанії не потрібна.
Ці відмінні риси VISTA трасту в порівнянні з класичним роблять його не менш надійним, однак залишають велику ступінь контролю для власника. При цьому, доходи трасту не обкладаються податками на БВО, якщо компанії, якими такий володіє, не вели діяльність на території БВО.
Іншим важливим аспектом є вартість підтримки створеної структури. Так, заснування трасту або фонду в офшорній зоні з фінансової точки зору доступніше заснування трасту в UK або фонду в Швейцарії.
Для осіб, які володіють нерухомістю в Україні і бажають передати таку безпосередньо, Фонд, ймовірно, підійде краще, бо є юридичною особою.
У свою чергу, передача нерухомого майна в Фонд за українським законодавством може розглядатися в якості майнового внеску до статутного капіталу, який згідно з пп. 165.1.44 ПКУ, не включається до загального оподатковуваного доходу платника податку.
Що стосується заснування приватного фонду, Панама є популярним рішенням в силу високого рівня конфіденційності і захисту активів, який такий фонд надає.
Крім цього, в Панамі діє територіальна система оподаткування, що робить Панамський фонд відмінним вибором для вирішення завдань структурування податкового навантаження.
Даний варіант застосовується як в бізнесі, так і для вирішення особистих завдань, зокрема в спадковому плануванні.
Щодо спадщини, важливо розуміти, що згідно з українським законодавством, спадкова справа відкривається за місцем проживання померлого.
При цьому, нотаріус вносить до реєстру перелік всього майна, яке належало померлому.
Враховуючи, що українським законодавством передбачено штраф у розмірі інвестиції за здійснення інвестицій без ліцензії НБУ і що кожен резидент України зобов’язаний сплачувати податки з усіх доходів, отриманих ним по всьому світу, легко припустити, що наявність права власності на корпоративні права в офшорних компаніях – це не та інформація, яку власник хотів би відобразити в українському реєстрі, чого не доведеться робити у випадку з фондом і трастом, оскільки документально вони не належать резиденту України.
Таким чином, траст, як і приватний фонд – це інструменти, які вирішують набагато більше завдань, ніж тільки захист активів. Важливо розуміти, що не будь-який траст може захистити активи, так само як не будь-який фонд може ефективно вирішити спадкові питання.
Підібрати універсальний варіант навряд чи вдасться, проте при правильному структуруванні фонд і траст можуть бути довгостроковим рішенням багатьох задач, пов’язаних з володінням майна, в тому числі із захистом активів.
Олег Котляр, юрист практики щодо захисту активів ICF Legal Service
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
