Валерія Лошадкіна: найбільш суперечні питання нового Порядку за дотриманням трудових прав — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Валерія Лошадкіна: найбільш суперечні питання нового Порядку за дотриманням трудових прав

Фондовий ринок
939
З 16 травня 2017 року перевірки бізнеса з питань додержання законодавства про працю будуть проводити органи Держпраці та органи місцевого самоврядування на підставі нового Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.
Новий Порядок вже викликав значний резонанс серед представників бізнесу, адже його положення розширюють підстави для проведення перевірок з питань праці, з одночасним спрощенням процедури їх проведення. Сукупність таких обставин призведе до активізації проведення перевірок з питань праці серед бізнесу, а неоднозначні положення нададуть інспекторам праці широке «поле для маневрів».
Отже, розглянемо найбільш актуальні питання, що виникли у представників бізнесу.
Чи поширюється дія нового Порядку на перевірки включені до річного плану проведення перевірок органами Держпраці на 2017 рік?
Порядком введені нові форми заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю. Відтепер такими заходами є: інспекційні відвідування та невиїзні інспектування.
Нагадаю, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи державного контролю є планові та позапланові. Планові проводяться у відповідності до річного плану, а позапланові з підстав, визначених цим Законом. Також Законом передбачено, що такі заходи здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Проаналізувавши нові положення Порядку можливо припустити, що він визначає механізм проведення виключно позапланових виїзних та невиїзних заходів державного контролю. Аналогічної думки притримується і Державна регуляторна служба, яка, в свою чергу, навіть рекомендувала відобразити у назві Порядку його приналежність до позапланових виїзних перевірок, однак зауваження були відхилені.
Окрім того, новий Порядком запроваджує нову форму заходу державного контролю – інспектування, яка, на сьогодні, не визначена законом.
За таких обставин, на мою думку, новий Порядок регулює лише питання проведення органами Держпраці та органами місцевого самоврядування позапланових перевірок з питань праці, і не поширюється на проведення планових перевірок включених до річного плану.
Чи достатньо інспектору праці для проведення інспектування службового посвідчення?
Відтепер, інспекторами праці є посадові особи органів Держпраці та органів місцевого самоврядування.
Як вбачається з нового Порядку, інспектор праці повинен повідомляти роботодавця про проведення у нього інспектування. Виключенням є інспектування з питань неоформлених трудових відносин, яке може проводитись і без попереднього повідомлення роботодавця.
Окрім повідомлення, для проведення інспектування, інспектору праці необхідно мати рішення керівника або заступника органу контролю (органи Держпраці та органи місцевого самоврядування). У випадку проведення інспектування з питань виявлення неоформлених працівників – це рішення про проведення інспектування, а в інших випадках – рішення про доцільність проведення такого заходу.
Також, звертаю увагу, що інспектор праці має право самостійно приймати рішення про відвідування роботодавця. Метою такого відвідування є інформування роботодавця та його працівників про оформлення трудових відносин, заходи дотримання законодавства про працю та моніторинг такого дотримання. За результатами відвідування акт та припис не складається, але є ризик, що отримана інспектором інформація стане підставою для проведення інспектування.
Цікавим є той факт, що Порядок не зобов’язує інспектора праці ознайомити роботодавця з рішенням органу контролю та/або надавати йому його копію.
Разом з тим, обов’язковим документом для пред’явлення під час проведення інспектування є службове посвідчення інспектора праці. Відсутність такого посвідчення є законною підставою для не допуску інспектора праці до інспектування.
І тут виникає доцільне питання: а як же обов’язкове пред’явлення контролюючим органом направлення (посвідчення) для її проведення, в якому міститься підстава перевірки та її предмет?
Новий Порядок не передбачає такого обов’язку інспектора, незаважаючи на те, що міститься у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який має вищу юридичну силу, ніж Порядок.
Таким чином, на мою думку, перед проведенням інспектування інспектор праці зобов’язаний пред’явити роботодавцю як службове посвідчення, так і направлення (посвідчення) на проведення такого інспектування оформлене на підставі рішення керівника або заступника органу контролю.
Отримання такого направлення (посвідчення) на проведення інспектування надасть можливість роботодавцю контролювати дії інспекторів праці. Інспектори, в ході інспектування, мають право ознайомлюватись тільки з тими документами роботодавця, які містять інформацію з питань предмету інспектування.
Відсутність такого направлення, на мою думку, може бути підставою для не допуску інспектора праці до проведення інспектування. Але є ризик – це застосування до підприємства санкції у вигляді штрафу за недопущення до інспектування у розмірі від 96 000 грн. до 320 000 грн.
Також відсутність направлення може бути використане як аргумент під час оскарження як неправомірних дії інспектора праці, так і винесеного інспектором праці припису в адміністративному та в судовому порядку.
Як перевірити чи дійсне посвідчення інспектора, та що робити в протилежному випадку?
Вище ми з’ясували, що перед проведенням інспектування інспектор праці повинен пред’явити службове посвідчення, яке підтверджує його контрольні повноваження. Таке посвідчення є дійсним за умови, що інформація щодо нього внесена до реєстру посвідчень інспекторів праці, а на веб-сайті органів Держпраці опубліковане рішення Мінсоцполітики про затверджену форму такого посвідчення.
Порядком передбачено право роботодавця як перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення, так і не допускати його до проведення інспектування у разі його відсутності.
Таким чином, перед проведенням інспектування необхідно обов’язково перевірити:
1. Наявність службового посвідчення у інспектора праці.
2. Форму цього посвідчення, що повинна відповідати формі, затвердженій рішенням Мінсоцполітики та опублікованій на веб-сайті органів Держпраці.
3. Інформацію щодо такого посвідчення, яка повинна бути внесена до реєстру посвідчень інспекторів.
У разі виконання вказаних пунктів можна вважати, що у інспектора праці є контрольні повноваження.
На сьогодні вже існує затверджена форма та опис службового посвідчення (наказ Міністерства соціальної політики України від 24.05.2017 № 866), однак реєстр відсутній (введення даного реєстру покладене на органи Держпраці). За таких обставин, службові посвідчення інспекторів праці є недійсними, отже і контрольні повноваження на проведення інспектування – відсутні.
В результаті постає питання чи можна відмовити інспектору праці у допуску до проведення інспектування до моменту забезпечення всіх необхідних умов, що визначають його повноваження? Адже Кодексом Законів про працю України передбачено штрафні санкції за не допуск до перевірки, які варіюються від 96 000 грн. до 320 000 грн.
В силу суперечності законодавства та відсутності судової практики з даного питання, однозначного рішення, допускати інспектора до перевірки чи ні – немає. Роботодавцям залишається два варіанти розвитку подій:
  • Допустити до перевірки інспектора з недійсним посвідченням та в подальшому використовувати це, як аргумент доведення його неправомірних дій у суді.
  • Не допустити інспектора до перевірки, спираючись на відсутність повноважень, та бути готовим до відстоювання своїх прав у судовому порядку, при накладенні штрафних санкцій.
Який із двох варіантів обрати – вирішувати роботодавцям.
Враховуючи викладене, сподіваємося, що найближчим часом дані суперечності будуть врегулюванні на законодавчому рівні. А бізнес отримає можливість не витрачати час на відстоювання своїх прав у судових або інших органах, а працювати у звичному ритмі.
Валерія Лошадкіна, юрист практики контрактного права АО «Вдовичен та партнери»
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас