1648
Вікторія Михайле та Тамара Савощенко: у чоловіків і жінок різні стилі менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища
— Особисті фінанси
Finance.UA продовжує публікувати бесіди з бізнес-леді на тему гендерної рівності щодо чоловіків і жінок у бізнесі. Цього разу нам вдалося поспілкуватися відразу з двома поважними і чарівними представницями банківського сектору України: Вікторією Михайле, головою правління Альфа-Банку (ліворуч на фото – ред.), Тамарою Савощенко, головою правління Укрсоцбанку (на фото праворуч – ред).
– Дами, що для вас означає успішна кар’єра?
Т. С.: Успішна кар’єра для мене – це коли людина не стала б нічого змінювати у своєму професійному житті, навіть якщо у неї була б можливість прожити його заново. Успіх для мене – це не посада на візитці. Це саме відчуття, коли є справа, якою ти можеш пишатися і в яку ти вкладаєш душу.
В. М.: Для жінки головне – розвиток, перш за все внутрішній. Жінка може бути успішною лише тоді, коли вона не порушує свій внутрішній баланс. Для мене кар’єра – це розвиток.
Завжди хотіла мати певний статус і певний обсяг грошей. Але все це мені було потрібно лише для того, щоб бути вільною. При цьому в голові я ніколи не будувала кар’єрний шлях, куди хочу дістатися в кінцевому підсумку.
Я особисто хочу, щоб щодня мені було цікаво займатися тим, що я роблю, тому що якщо ти добре розумієш бізнес, в якому працюєш, якщо ти розумієш середовище, в якому доводиться жити, ти точно знайдеш собі мільйон завдань, щоб цей бізнес поліпшити, щоб піднятися як особистість ще на три сходинки вгору і, відповідно, знайти більшу гармонію. І з сім’єю в тому числі. Кар’єра може зруйнувати сім’ю, а розвиток – ні.
– Відштовхуючись від кар’єри. Ви вирішили піти в ту сферу, яка більшою мірою перебуває під чоловічим управлінням. Чому обрали кар’єру банкіра?
В. М.: Я для себе кар’єру банкіра не обирала. Для мене це дійсно було розвитком. Я економіст за освітою, закінчила Київський університет, який на той момент був хороший тим, що давав класичну університетську освіту.
З урахуванням того, що я працюю в Альфа-Банку Україна вже 22 роки, можна сказати, що банк знайшов мене, а я його.
На початку так вийшло, що я працювала в бізнесі, який займався інвестиціями. Я була фінансовим директором компанії, і банк вийшов завдяки одній із інвестиції Альфа-Капіталу.
Коли ти добре розумієш, як влаштовані закони економіки, то, за великим рахунком, все одно, чим торгувати: цінними паперами, холодильниками чи грошима.
Коли Альфа в 2000-му році купила банк, нам потрібно було ним керувати, а в моєму колі на той момент було не так багато хороших банкірів. Альфа хороша тим (що видно і на прикладі з Укрсоцбанком ред.), що коли ми зливаємося, ми об’єднуємо найкращі команди в тому чи іншому бізнесі. Для мене кар’єра банкіра вийшла з тої кар’єри, яку я будувала, коли була фінансовим директором. Це дуже цікаво для мене. В іншій сфері я себе, напевно, вже не бачу.
Т. С.: У мене трохи інша історія (сміється, – ред.). Для мене банкінг – це любов на все життя. У 1993 році я почала працювати в Укрсоцбанку, але до цього часто ходила в банки і мала стосунки з банком як клієнт. У цей період я працювала в приватній компанії бухгалтером, а банк був єдиним місцем, де можна було заробити більш-менш пристойні гроші. В банку мені все подобалося, тому мені здавалося, що я не тим займаюся, здавалося, що тільки в банку справжнє цікаве життя. Тому мені дуже захотілося там працювати.
Але в ті часи потрапити у банки було дуже складно, особливо без банківського досвіду, адже тоді їх було не так багато. Тим не менш, я задалася метою, ходила на співбесіди, але мене нікуди не брали. А не брали тому, що, по-перше, у мене не було банківського досвіду, по-друге, я вийшла заміж і була хорошим кандидатом на декретну відпустку.
Але трохи пізніше (за рекомендацією знайомих — Авт.) в Укрсоцбанку мені запропонували посаду економіста другої категорії. І я погодилася. Таким чином я і потрапила в Укрсоцбанк, підшивала документи, навчилася навіть дрилем користуватися. І відтоді по сьогоднішній день я в Укрсоцбанку.
– Коли вам запропонували обом очолювати провідні банки країни, чи страшно було прийняти таке підвищення? Чи не лякали економічні реалії країни?
В. М.: Не налякало зовсім. І досі не страшно.
Т. С.: Ну, не скажу, що зовсім не злякало. Було тривожно. Але не тому, що були якісь економічні труднощі. Більшою мірою через те, що мені запропонували цю посаду в період, коли була активна стадія продажу банку. Це був специфічний час у житті банку і в моєму житті. Тому були, звичайно, сумніви. Не скажу, що страх, просто сумніви.
– Тобто в цей момент усередині вас були присутні емоції, які притаманні для жінки. Поговорімо про везіння. Чи можна це слово віднести до запоруки досягнення кар’єрних висот для жінки? Або ж: «наполегливість і праця все перетруть?»
В. М.: Везіння важливе як для жінки, так і для чоловіка. В принципі, у нас чоловічий світ. Для того щоб пощастило, людина має чітко відчувати світ. Ми розуміємо, що зв’язки важливі, важливі знайомства і важливий досвід. Тому мені здається, без праці нічого не буде.
Очевидно, що потрібно працювати і вчитися треба, але дуже важливо в голові ранжувати, куди і в яку комірку покласти знання, а в яку – комунікацію. Щоб пощастило, потрібно потрапити в ту сферу, у ту точку, яка тобі цікава.
Т. С.: Згодна з Вікторією. Головне везіння для людини – знайти свою справу. Коли людина зловила свій драйв, тоді в житті піде все. Звісно, не без праці, але ця праця не буде тягарем.
– Існує думка, що чоловікам часом легше домогтися високих посад. Статистика лише підтверджує цей факт – керівні посади і в корпоративному, і в урядовому секторі за чоловіками. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб ситуація змінилася? І чи варто її змінювати?
В. М.: Бізнес у нас дійсно чоловічий. Знову-таки це непогано, тому що у жінок повинна залишатися енергія на потомство, на себе. Це нормально. При цьому жінка по-справжньому повинна бути щаслива незалежно від того, чи вона працює економістом другого розряду, чи головою правління.
Якщо вона все робить із задоволенням (те, про що говорила Тамара — Авт.), то все у неї в житті буде добре.
Щодо того, чи варто щось змінювати? Варто. Але природним шляхом. Ми, звичайно ж, помічаємо, що жінок у політиці і в бізнесі стає більше. І мені здається, користь тут в тому, що це, як у сім’ї, має бути правильне переплетення енергії. Чоловік більш авантюрний, а жінка більш адаптивна.
Тобто у них абсолютно різні стилі менеджменту, різні стилі сприйняття того чи іншого бізнес-середовища. Тільки коли працює гармонійна зв’язка чоловіка і жінки, ось тоді я бачу успіх.
Для мене дуже важливо, щоб жінка не намагалася перейняти чоловічий стиль управління. Адже найголовніше – залишатися собою. Бізнесом потрібно управляти так само, як ми керуємо сім’єю, з співробітниками потрібно поводитися так само, як ми спілкуємося зі своїми дітьми. Їх необхідно хвалити, поважати, мотивувати.
Мені здається, що ось цей баланс порушений. Частково радянським минулим. Але в новій Україні за 25 років ми бачимо, що тренд змінюється, і це дуже добре. Мені здається, якщо буде працювати абсолютно здоровий баланс, це допоможе і в політиці, і в бізнесі, і в сім’ї.
Т. С.: Насправді, навіть настанови, виховання змінюються. Якщо ми розглянемо радянський час, там нав’язували стереотип, що хлопчики повинні бути більш орієнтовані на успіх, на кар’єру, на роботу, а у дівчаток виставлявся бар’єр – вони повинні вибрати або кар’єру, або сім’ю. Зараз ситуація змінилася, світ став іншим, більш відкритим. І зараз люди розуміють, що це найгірший стереотип, який може бути нав’язаний жінкам. Необов’язково успішна жінка, яка побудувала кар’єру. Це може бути жінка, яка знайшла себе в творчості, в сім’ї і так далі.
В. М.: Так, світ стане кращім тільки тоді, коли жінка буде щаслива.
– Як жінці утримати бізнес, якщо його позиції стають хиткими на ринку?
В. М.: Жінка рідко доводить бізнес до хиткості, тому що вона раніше інтуїтивно розуміє ситуацію і намагається уберегти компанію від руйнування.
Жінка справді може дуже широко вирішувати завдання як з точки зору бізнес-орієнтованості, так і з точки зору support-функцій, які в кризу стають значно важливішіми.
Кризи для того і придумані: перше – для нових завоювань, друге – для «серйозних» генеральних прибирань, які не встигли зробити в період великого зростання.
В кризових ситуаціях, коли важко усім, коли доводиться приймати багато непопулярних рішень: скорочення, звільнення, перебудова стандартних методів мислення в компанії, – жінка зрозумілою і більш простою мовою може донести необхідні повідомлення команді.
Т. С.: Як би дивно це не звучало, жінка найменше піддається паніці. І в період турбулентності жінці набагато легше зібратися і заспокоїться. Коли керівник тримає себе в руках, він не дає піддаватися паніці всьому колективу.
В. М.: Важливо ще розрізняти паніку та істерику. Істерика – це одне, це емоційна провокація, а паніка – це коли в критичних ситуаціях жінка може швидше зібратися, розуміючи, що крім неї ніхто більше не зробить. Безумовно, є різні випадки. Але, якщо ми говоримо про бізнес-середовище, то жінка в цій ситуації не сублімує.
– Чого кожну з вас навчила криза 2008 року і криза останніх років?
Т. С.: Якщо говорити загалом, без деталей, то кризи показали одну просту річ: абсолютно правильних стратегій не буває. До 2008 року був період зростання, і всі були на великому піднесенні. Бізнес запевняв, що так буде завжди, і це нас, зрештою, і згубило. Основний урок такий: виживає в кризі той, хто швидше зможе адаптуватися до нової ситуації. Другий урок: криза – це не тільки період великих випробувань, втрат, але це період великих можливостей, і тут теж виграє той, хто перший побачить ці можливості і ними скористається.
В. М.: Я згодна з Тамарою. Альфа, зокрема, в період кризи завжди зростала. Ми дійсно намагаємося шукати можливості тоді, коли «все пропало». Тоді виникають нові ідеї. Криза – чергове підтвердження того, що все розвивається по синусоїді – після кожного падіння, так чи інакше, буде зліт.
Тільки тут питання в швидкості реакції підйому, швидкості розуміння, з якою траєкторією тобі далі треба летіти. І з яким вантажем (або без якого вантажу) треба далі йти. Це всього лише етап, який треба пройти. Тому що невідомо, коли важче: в кризу чи коли все зростає. Для мене криза 2008-2009 років – новий виток, а ось те, що довелося пережити духовно, морально, ломка свідомості останній трьох років – це важко.
– Після цього вам не захотілося змінити рід діяльності, змінити кар’єру?
В. М.: Дуже важливо розуміти, що ти на своєму місці, і на цьому місці дати найкраще країні, світу, що ти можеш дати. Кар’єру міняти не хочу, але абсолютно чітко розумію, що такого роду ситуації підказують тобі зони твого розвитку.
– Питання до Тамари Савощенко. Після завершення угоди між Альфа-Банком і UniСredit ви стали головою правління Укрсоцбанку. Чи не стало для вас це певним кроком назад – знову повернутися до старого бренду?
Т. С.: Ви знаєте, не стало. Тому що у мене до цього бренду особливе ставлення. Трепетне, чи що. Я не можу сказати, що це крок назад. З точки зору моделі управління та методів управління, звичайно, нічого не змінилося. Так, з’явилося дуже багато нових завдань, цікавих речей, над якими потрібно працювати. Це такий дійсно абсолютно новий етап у моїй кар’єрі. Це великий «челендж», але це і дуже цікавий великий проект, в якому можна знайти можливість для власного розвитку.
– Відтепер ви (Вікторія Михайле і Тамара Савощенко — ред.) є єдиною командою, чи часто вам доводиться поступатися в прийнятті рішень? Наскільки важливо навчитися йти на компроміс?
В. М.: Загалом я з глибокою повагою ставлюся до жінки в усіх її іпостасях. І я вірю, що жіноча дружба буває. Мій життєвий досвід показує, що вона набагато сильніша, ніж чоловіча. Дві жінки можуть правити і можуть домовлятися, тому що у нас з Тамарою, як мені здається, однаковий світогляд. І навіть якщо у нас з якоїсь проблеми можуть бути різні погляди, ми точно в процесі обговорення приходимо до єдиної думки.
У нашому житті ще не було жодної ситуації, яку нам не вдалося б вирішити. Ми розуміли, у кого які стилі управління. Це дуже важливо в команді, коли шукається не компроміс, а вироблення спільного погляду, вироблення спільного рішення. Коли є здорові зерна, ти ж не поступаєшся, ти з захопленням черпаєш знання іншої людини.
Т. С.: В банківській групі, яка зараз в Україні представлена двома банками – Альфою і Укрсоцом, дійсно досить добре вибудувана колегіальна модель прийняття рішень, яка дає можливість вислухати кожного, обговорити і прийняти те рішення, яке відповідає інтересам акціонерів, клієнтів і співробітників.
– У підсумку, що ви скажете, чи існує в Україні гендерна нерівність? Як нам досягти рівноправності між чоловіком і жінкою?
В. М.: Я вважаю, що в Україні гендерна нерівність існує. Але вона існує не тільки в Україні, а й у світі. Це проблема світового масштабу, дуже багато Європейських та Американських корпорації якраз займаються тим, що дають значно більше приводів для розвитку жіночої лінії в бізнесі. Мені здається, що треба починати з поваги. З гендерною нерівністю можна боротися, закладаючи правильне виховання вже з дитинства.
Т. С.: В Україні ситуація з гендерною нерівністю буде змінюватися набагато швидше, ніж в інших країнах, тому що традиційно українська жінка досить сильна, і її роль в суспільному устрої досить висока. Набагато вища, ніж в інших культурах.
Розмовляла Юлія Кузнєцова
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
