2265
До сьомого поту. Як доведеться працювати в Україні за новим Трудовим кодексом
— Особисті фінанси
Верховна Рада готується прийняти новий Трудовий кодекс. Деякі з його положень багато у чому обмежать права працівників, розширивши до максимуму повноваження роботодавців. Чого варто боятися всім нам, і чому профспілки спишуть в утиль?
“Забороняється дискримінація в будь-якій формі і за будь-якими ознаками” — так коротко в проекті нового Трудового кодексу сформульована стаття, здатна поховати європейський безвіз для України. Півтора роки тому саме вона стала причиною серйозних баталій у парламенті, коли частина народних депутатів, прикриваючись турботою про християнську мораль, вимагала вилучити сексуальну орієнтацію з переліку ознак, за якими в нашій країні заборонена трудова дискримінація. Тоді здоровий глузд переміг, і Верховна Рада заборонила дискримінацію не тільки за сексуальною орієнтацією, але і з релігійних, політичних переконань, раси, кольору шкіри, статі, віку і так далі, тим самим виконавши одне з ключових зобов’язань України, взятих перед ЄС для отримання безвізового режиму. І ось тепер відомий своєю релігійністю народний депутат Павло Унгурян вимагає всю конкретику замінити загальною фразою. Причому його підтримують і в парламентському Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, який готує Трудовий кодекс до другого читання. З документа вже вилучили абзац з переліком антидискримінаційних норм. І хоча президент України Петро Порошенко заявляє, що в такому вигляді документ не підпише, положень, здатних ввести в ступор найманих працівників, в ньому предосить.
Позбутися радянського
Необхідність прийняття нового Трудового кодексу пов’язана не стільки з можливістю трансформувати антидискримінаційну статтю, скільки з бажанням змінити в країні філософію трудових взаємин. Як це не парадоксально, але в трудовій сфері Україна досі живе за кодексом, прийнятим ще в 1971 році в УРСР. Відтоді в нього вносилося багато змін, але по своїй суті він так і залишився пережитком недорозвиненого соціалізму. Насамперед тому, що орієнтований на регулювання відносин між підприємствами та працівниками виробничого сектора — фабрик і заводів. Комплексного підходу до іншої трудової діяльності в ньому немає. “Він не може задовольнити потреби невиробничих секторів економіки, сфери послуг, малого бізнесу, які об’єктивно вимагають більшої гнучкості в регулюванні, — пояснює Ольга Мельниченко, керівник практики трудового права Адвокатського об’єднання PwC Legal. — У свою чергу, гнучкість трудового законодавства — один із критеріїв у визначенні рейтингів легкості ведення бізнесу”.
Робота над приведенням трудового законодавства у відповідність до сучасних реалій в Україні триває вже 14 років. У першому читанні проект нового Трудового кодексу депутати прийняли в листопаді 2015 року. Ініціатором виступив Володимир Гройсман, який займав на той момент крісло голови парламенту. Проте більшість експертів у сфері трудових відносин прийнятий документ розкритикували за дуже широкі права, надані роботодавцю. Тому перш ніж представити документ до другого читання, профільний парламентський комітет відправив його на експертизу в Міжнародну організацію праці. Звідти українська сторона отримала 59 висновків і рекомендацій, частину з яких комітет врахував, частину — проігнорував. Доопрацьований варіант громадськості представили в середині березня, але і його експерти та активісти різко розкритикували.
Під наглядом начальства
Однією з найбільш дискусійних стала 29-я стаття проекту нового кодексу. В ній прописані норми, що дозволяють роботодавцю контролювати роботу співробітників, використовуючи технічні засоби, просто кажучи — відеокамери і всякого роду прослуховуючі пристрої. Критики нововведення побоюються, що таке спостереження за співробітниками призведе до ще більшого психологічного тиску на них, але у міністра соціальної політики Андрія Реви свої аргументи. За його словами, спостереження допоможе мінімізувати розкрадання на роботі, тому нічого поганого в бажанні роботодавця контролювати діяльність співробітників немає. “Легальність спостереження за працівником під час виконання ним трудових функцій, включаючи прочитання його робочої кореспонденції, була підтверджена практикою Європейського суду з прав людини, — заспокоює Ольга Мельниченко. — Не можна не враховувати той факт, що наявність цієї статті в кодексі продиктовано умовами часу. Бізнес хоче захистити конфіденційну інформацію”.
Щоб уникнути будь-якого тиску на працівників під час роботи, Ігор Гоцик, менеджер комітетів Європейської Бізнес Асоціації, пропонує створити в Україні єдиний орган, який би здійснював держнагляд за дотриманням трудового законодавства. “Цій інституції необхідно дозволити в будь-який час робочого дня без попередження приходити з інспекційним візитом, — вважає експерт. — Так вони зможуть виявити проблемні місця і порушення. Проводити перевірки цей орган повинен за допомогою кваліфікованих експертів, що дозволить фіксувати порушення і притягувати винних до відповідальності”.
Звільнити всіх
Тотальна проблема проекту нового Трудового кодексу — розмитість формулювань, через які, за словами Євгена Гороховця, експерта з питань зайнятості та соціально-трудових відносин Інституту соціально-економічних досліджень, можливі значні обмеження трудових прав працівників. Серед інших — нечітко визначені односторонні підстави для звільнення людини. Приміром, новий кодекс дозволяє роботодавцю звільнити працівника за розголошення комерційної таємниці. Однак сам термін “комерційна таємниця” в документі не прописаний. Андрій Рева ніякої проблеми в цьому не бачить, мовляв, головне — записати, а чітке визначення терміна можна і потім придумати. Більш того, за словами міністра, це проблема зовсім не трудового, а цивільного права, тому нехай депутати з Цивільним кодексом розбираються. “До тих пір, поки це поняття чітко не визначать у законодавстві, звільнити за цією статтею буде неможливо, — каже Рева. — Трудовий кодекс передбачає внесення змін до низки супутніх законів. Тому багато норм кодексу не будуть діяти, поки ці зміни не ухвалять”.
Ще однією підставою для звільнення повинна стати недостатня кваліфікація працівника, яка буде підтверджуватися не лише результатами атестації, але й іншими доказами. Про які саме інші докази йдеться — у документі не сказано. Катерина Харитонська, консультант Pedersen & Partners, стверджує, що механізм створення доказової та оціночної бази під такого роду статті незрозумілий. Тому розмите формулювання практично напевно стане полем для зловживань роботодавців під час звільнення неугодних працівників. Однак сама можливість звільняти неуспішних працівників, на думку Харитонської, справедлива. А Ігор Гоцик, менеджер комітетів Європейської Бізнес Асоціації, пропонує додати до цього ще й можливість звільняти співробітників у випадку корупційних правопорушень.
Найбільшій критиці з боку громадських активістів піддається стаття, яка дозволяє залучати до роботи в нічний час жінок, що мають дітей у віці до 15 років. Вона ж дозволяє звільняти їх на загальних підставах за систематичне невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, прогул або розголошення комерційної таємниці. Адвокат Ольга Мельниченко з критикою згодна. Каже, що Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо захисту материнства і повинна їх дотримуватися. Вирішити проблему працевлаштування жінок, у яких є діти, могла б система, за якої певний обсяг роботи їм дозволили б виконувати вдома. “У нас відсутнє чітке нормативне регулювання питань нестандартної зайнятості, — пояснює Євген Гороховець. — Через це дуже важко поєднувати роботу, догляд за дітьми, ведення домашнього господарства, якими, як правило, займаються жінки”. На думку експерта, якщо проект Трудового кодексу все ж таки введе поняття “надомної роботи”, проблема нестандартної зайнятості жінок з дітьми поступово вирішиться.
Номінальні профспілки
Проект нового Трудового кодексу оголює ще одну системну проблему України — слабкі профспілки, які з нововведеннями втратять величезну частину повноважень. Гороховець категоричний: значення профспілок буде нівельовано. “Сенсу звертатися до профспілки у людей не буде! — вважає експерт. — Всі підуть прямо в суд, адже кількість підстав, за якими працівника можна буде звільнити без згоди профспілки, збільшиться в рази”.
Про слабкий авторитет українських профспілок під час візиту в Київ заявив Яап Віннен, заступник генерального секретаря Міжнародної конфедерації профспілок. За його словами, Україна знаходиться в списку країн, де найбільше порушуються права трудящих. “Ми попросимо прем’єр-міністра Володимира Гройсмана втрутитися в ситуацію, — сказав Віннен. — Якщо українська влада не буде сприймати серйозно профспілки, то в останніх залишається єдиний шлях — припинити переговори і вийти на вулиці”.
Втім, у Кабміні на цей рахунок свої міркування. Міністр Андрій Рева переконаний, що українські профспілки надзвичайно ефективні. А те, що на Заході профспілки так часто страйкують, — свідчення того, що права трудящих там захищають слабо. “Робота профспілок полягає у тому, щоб забезпечувати переговорний процес між роботодавцем і працівником, — пояснює свої думки Рева. — Результат цих переговорів — підписання колективних договорів, що регулюють питання соціального захисту або заробітної плати співробітників. Якщо домовленості не досягнуто — страйкують. Не думаю, що з прийняттям нового Трудового кодексу в Україні якось зміниться роль профспілок”.
Остаточні поправки в проект Трудового кодексу перед його прийняттям Верховною Радою обіцяють внести 11 квітня під час засідання парламентського Комітету з питань соціальної політики. Але навіть тоді документ навряд чи виявиться ідеальним. “Не потрібно думати, що з його прийняттям все відразу стане краще, — каже Рева. — Цей кодекс частково модернізований, але не принципово новий з точки зору наших економічних реалій. Надалі він теж буде мати потребу в серйозному вдосконаленні”. Втім, навіщо українцям кодекс, в якому багато норм виявляться нежиттєздатними, а сам документ не буде відповідати економічним реаліям нашої країни, — залишається загадкою.
Діана Давитян
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
