285
"Північний потік-2": підходи Берліна, Варшави та Києва
— Енергетика
Проект подвоєння потужностей “Північного потоку” загрожує стати яблуком розбрату в ЄС. Експерти з трьох країн обговорили в Берліні можливі наслідки його реалізації.
“Польщу й Україну турбує передусім зниження зборів за транзит газу”, – так пояснив це керівник німецького енергетичного концерну Wintershall Маріо Мерен (Mario Mehren) в інтерв’ю газеті Handelsblatt, опублікованому 7 квітня.
Нова гілка повинна подвоїти потужність прокладеного по дну Балтійського моря газопроводу з 55 до 110 мільярдів кубометрів на рік. За оцінкою багатьох експертів, це зробить зайвим транзит російського газу в Європу через Польщу і Україну. Очільник концерну Wintershall, який разом із “Газпромом” бере участь у проекті, не вважає за потрібне рахуватися з побоюваннями цих країн. “Транспортування газу – не внесок у консолідацію бюджетів третіх країн”, – заявив Мерен.
Проте перспектива втрати двох мільярдів євро – саме стільки щорічно отримує Україна від Росії за прокачування її газу – не єдина причина обурення Києва “Північним потоком-2”.
Два мільярди євро – не головне?
Виконавчий директор українського Центру глобальних досліджень “Стратегія XXI” Андрій Чубик вважає гроші не головною причиною: “Ми і без цих двох мільярдів проживемо, були й складніші часи”. За його словами, йдеться передусім про технічний баланс газотранспортної системи. Це і внутрішнє перекачування газу між виробниками і споживачами, і транзит, при чому, не лише в Євросоюз, але й у Молдову, Туреччину та на Балканський півострів.
“Підтримувати всю цю взаємопов’язану систему в робочому стані буде дуже складно, якщо рівень транзиту скоротиться, припустимо, до 20 мільярдів кубометрів на рік”, – каже Чубик в інтерв’ю DW. Якщо ж транзит газу з Росії в ЄС через Україну припиниться, продовжує він, то частину “труби” законсервують, частину розберуть. Відповідно, Україна вийде із загальноєвропейської газової системи і перейде на автономну.
“Це можливо. Це зараз опрацьовується, – каже Чубик, – “Укртрансгаз” почав проводити технічні оцінки відповідних рішень, намічати, які і де треба буде закрити газоперекачувальні станції, які законсервувати труби”. Головна проблема, вважає експерт, у тому, що “в самому Євросоюзі ніхто не прораховує, як все це відіб’ється на інших ринках”.
Політичний проект Кремля
Андрій Чубик приїздив до Берліна на запрошення німецького Фонду імені Генріха Бьолля (Heinrich Böll Stiftung) для участі в публічній дискусії про проект “Північний потік-2”. В обговоренні брали участь керівниця реферату “Європейська та регіональна енергетична політика” польського МЗС Марта Бабич і експерт берлінського Фонду “Наука і політика” (SWP) Кірстен Вестфаль (Kirsten Westphal).
З точки зору Києва, Варшави, “Газпром” проектом подвоєння північноєвропейського газопроводу виконує політичну волю Кремля, який переслідує мету зміцнити домінуючі позиції Росії на газовому ринку Європи, дестабілізувати Україну і внести розкол в ряди Євросоюзу.
Марта Бабич, зокрема, вказує на перспективу майже повної залежності – в майбутньому – Німеччини від одного єдиного постачальника природного газу по одному єдиному маршруту – через Балтику. За її словами, новий проект “Газпрому” суперечить також політиці ЄС щодо України. Як же так, обурюється вона, Брюссель, з одного боку, надає фінансову допомогу Києву, а з іншого – мириться з майбутньою втратою Україною зборів до бюджету за газовий транзит.
З чисто економічної точки зору, вважає Марта Бабич, “Північний потік-2” нелогічний. За прогнозом Єврокомісії, споживання газу в країнах ЄС – завдяки підвищенню енергоефективності та розвитку альтернативної енергетики – буде скорочуватися, але вже і зараз, за її даними, приблизно 40 відсотків наявної інфраструктури прокачування газу з Росії в Європу простоюють.
А якщо попит, всупереч прогнозам, все ж зросте, то модернізація української газотранспортної системи, заявила Бабич, була б на порядок дешевшою, ніж прокладка ще двох ниток газопроводу через Балтику.
Берлін і ЄС змушені грати за правилами
І Андрій Чубик, і Марта Бабич, виступаючи на публічній дискусії у фонді Бьолля, закликали німецький уряд скористатися своїм впливом і не допустити реалізації проекту “Північний потік-2”.
Німеччина – правова держава, і уряд не може з політичних міркувань міняти юридичні правила гри, заперечувала Кірстен Вестфаль з SWP. І порядок в цьому випадку – такий самий, яким був при видачі дозволу на перший “Північний потік”. Не може через Росію міняти правові рамки і Євросоюз. В іншому випадку його тут же звинуватять в подвійних стандартах.
“Я не бачу ніяких існуючих юридичних важелів, за допомогою яких можна було б зупинити проект “Північний потік-2”, – сказала Кірстен Вестфаль в інтерв’ю DW. – Але навіть при всіх політичних запереченнях я вважаю важливим підтримувати з Росією економічні зв’язки – цей канал діалогу – з тим, щоб підвищити поріг подальшого погіршення у відносинах ЄС з Росією”.
Водночас і вона сумнівається в економічній доцільності цього проекту. Ми багато чого ще не знаємо, говорить Вестфаль, наприклад, яким буде в Європі попит на газ, які заходи будуть тут приймати в ім’я захисту клімату, як буде розвиватися альтернативна енергетика, яких засобів потребує модернізація українського транзиту.
Подвійна стратегія Берліна
Вперше про проект “Північний потік-2” заговорили в 2015 році. Для уряду ФРН це було неприємним сюрпризом. Час для розширення німецько-російських торговельно-економічних зв’язків – незабаром після анексії Криму і в розпал війни на сході України – був неслушним. З вуст представників уряду ФРН, зокрема, Зігмара Габріеля (Sigmar Gabriel), який обіймав у той час посаду міністра економіки та енергетики, звучали критичні голоси.
Тепер позиція офіційного Берліна така: це чисто комерційний проект, який, зрозуміло, повинен відповідати німецьким і європейським юридичним нормам, але рішення – за учасниками консорціуму. Так відповіла на запитання кореспондента DW офіційний представник мінекономіки ФРН Беате Барон (Beate Baron).
Можливо, офіційний Берлін знайшов би за бажання можливість перешкодити реалізації цього проекту. Але такого бажання в нього немає. За оцінкою Кірстен Вестфаль німецький уряд дотримується стосовно Росії подвійної стратегії.
Зберігаючи режим санкцій, він продовжує чинити тиск на Росію у відповідь на загрозу безпеки на європейському континенті, що йде від неї, але при цьому намагається не перегнути палицю, не заганяти Москву в кут. Німеччина, вказує експерт, зацікавлена в мирі і стабільності, в тому числі, в самій Росії, яка потребує доходів від експорту енергоносіїв, тому не в інтересах Берліна атакувати “Північний потік-2”.
Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
