867
По дорозі з МВФ
— Казна та Політика
За 22 роки (з 1994 по 2016 рік, – ред.) співпраці з МВФ Україна була профінансована на величезну суму, отримавши понад 28 млрд доларів. При цьому кошти, отримані від МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, були витрачені не на економічний розвиток, а на виплату попередніх боргів, поточні витрати і соціальні програми. За всі роки жодного глобального економічного проекту з фінансовою участю МВФ так і не було реалізовано. По суті всі гроші були витрачені нераціонально, а нинішньому і наступним поколінням залишається лише повертати накопичені попередніми урядами борги.
Коли гроші не драйвер
За 22 роки співробітництва між Україною та міжнародними фінансовими організаціями наша країна так і не змогла пред’явити світові позитивні результати від отриманого фінансування.
Починаючи з 1994 року, МВФ виділив Україні кредитних позик на 756 млрд у гривневому еквіваленті, що перевищує річний бюджет України в 2017 році. Крім основної суми боргу потрібно повертати і відсотки за кредитом. Якщо порахувати всі відсотки, навіть без врахування основної суми боргу, сплачені міжнародним кредиторам за 22 роки, то на ці гроші в країні можна побудувати під ключ не один високотехнологічний завод.
Якщо подивитися, як були використані міжнародні кредити Україною, то з’ясується, що в нашій країні вони не стали драйвером для інвестицій в модернізацію економіки, розвиток інфраструктури, створення технопарків і вільних економічних зон, в позитивному сенсі взагалі ніяк не вплинули на зростання економіки і соціальний розвиток суспільства.
При цьому дуже помітно зріс зовнішній борг, який доведеться віддавати ще не одне десятиліття за рахунок наших коштів, які можна було би використати значно більш розумно.
Крім МВФ є й інші міжнародні фінансові організації, що кредитують Україну, наприклад, ЄБРР, МФК, перед якими у нашої країни також є борги…
При цьому кожен наступний уряд буде збільшувати суми позик, оскільки гроші потрібні не тільки на поточні витрати і виконання політичних обіцянок, але і на повернення боргів минулих періодів. Про інвестиції в економічне зростання, звісно, не йдеться.
Варто сказати, що в 2017 році, зі слів міністра фінансів”:http://news.finance.ua/ru/news/-/398608/v-minfine-soobshhili-kogda-ozhidayut-poluchenie-5-go-transha-ot-mvf Олександра Данилюка, планується реалізувати 4 транші в розмірі 1 млрд доларів.
І це при тому, що, починаючи з 2010 року, зовнішній борг держави зріс до 45,6 млрд доларів, або в 1,7 разу. У гривневому еквіваленті державний зовнішній борг зріс в 6 разів і склав 1240 млрд гривень.
У 2016 році зовнішній борг України становив 118,7 млрд доларів, або 3086 млрд грн, що перевищує ВВП країни в 1,3 разу. Для того, щоб розрахуватися за зовнішніми боргами, державі потрібно витратити чотири річних бюджети країни.
Щоб погасити весь зовнішній борг без відсотків, вже не досить всієї вартості товарів, робіт і послуг, вироблених у нашій країні за цілий рік. Такий рівень боргового навантаження говорить про те, що без нових кредитів наша країна вже не може обслуговувати старі борги, і скочується в боргову залежність від кредиторів.
Йдуть в обхід
Незважаючи на те, що фінансування МВФ можна було використовувати для реалізації комерційно привабливих проектів, всі роки кошти, що надходили в країну, вперто оминали реальну економіку.
Як правило, основними напрямами їх використання було: поповнення валютних резервів, соціальні програми, зниження дефіциту бюджету. Іншими словами, гроші спрямовувалися на проїдання. І на повернення попередніх боргів. В економічній практиці, кредити є сенс брати тільки в тому випадку, якщо вони можуть себе окупити. В нашій ситуації все було з точністю до навпаки.
Урядовці часто заявляють, що фінансування з боку МВФ зміцнює українську економіку і стабілізує валютний курс. Однак гроші до реальної економіки насправді не доходять. Отримуючи фінансування, уряд закриває дефіцит бюджету і повертає старі борги, а проблему повернення нових боргів переносить на майбутнє.
Виділення міжнародними донорами уряду і НБУ фінансової підтримки не допомагає ні економічному розвитку, ні припливу прямих інвестицій в країну. Навіть якщо Україні вкотре виділять кошти, економіка від цього не буде зростати.
Валюта, що надійшла, скоріше за все, буде використана для збільшення імпорту і виведення за кордон, що призведе до погіршення зовнішньоторговельного балансу і тиску на курс гривні. Для стабілізації курсу гривні виникне потреба в нових позиках, таким чином, економіка скочується в спіраль девальвації гривні.
Кредити від МВФ та інших фінансових організацій – найпростіший шлях для уряду закривати дефіцит бюджету, при цьому відпадає необхідність займатися розвитком економіки і реформами в країні.
Разом з тим закордонні кредитори вже починають розуміти, що нецільове виділення грошей не тільки не приносить користі, але й має негативний вплив на темпи проведення реформ в країні. Оскільки доти, доки в уряду буде залишатися можливість закрити дефіцит бюджету за рахунок зовнішніх позик, про справжні економічны реформи говорити не доводиться.
Обіцяють більше, ніж дають
Виділення фінансування з боку МВФ, як правило, супроводжується низкою вимог щодо проведення реформ, перетворень в економіці та державному управлінні. Так, в 2014-2015 роках між урядом України і МВФ підписано два меморандуми про виділення фінансування на проведення реформ:
- У 2014 році на 17 млрд доларів для забезпечення економічних реформ – проведення податкової реформи, ефективну боротьбу з корупцією та оздоровлення енергетичного сектору, включаючи скорочення дефіциту бюджету держкомпанії «Нафтогаз України».
- У 2015 році рада директорів МВФ схвалила програму фінансування на 17,5 млрд дол. для підвищення ефективності керування економікою, боротьби з корупцією, проведення реформ в енергетиці, оптимізації і скорочення держвитрат, збільшення до 3% ВВП видатків на інвестиції, скорочення кількості чиновників. Крім того, метою нової програми також була стабілізація банківської системи і валютного курсу.
З 34,4 мільярдів, які МВФ готовий дати Україні, було виділено всього 7,7 млрд доларів, що є підтвердженням того, що реформи в Україні відбуваються переважно на словах і системністю не відрізняються.
Грошовий шантаж
В останні роки міжнародні кредитори, розуміючи, що отримати нові кредити Україні ніде, значно розширили список своїх вимог для виділення чергового траншу.
Приміром, представники Єврокомісії в обмін на отримання другого траншу макрофінансової допомоги Україні в обсязі 600 млн євро, поставили умову скасувати мораторій на експорт лісу-кругляка. Не зрозуміло не тільки, яке відношення має ліс до макрофинансового становища в Україні, як і те, чи є кроки ЄС підтримкою України, чи звичайним лобіюванням інтересів європейських компаній.
При цьому виділення другого траншу ЄС прив’язане до надання Україні чергового кредиту МВФ на 1 млрд дол. Що передбачає виконання вимог тепер вже фонду.
Таким чином, борговий зашморг, що поступово затягується, відбирає можливість для побудови планів економічного розвитку, вигідних саме нам. Замість цього часто доводиться йти на свідомо не вигідні для України рішення заради отримання чергового кредитного траншу.
У 2017 році на виплату зовнішніх боргів разом з відсотками нам знадобиться 3,9 млрд доларів, а валютні резерви країни складають 15,5 млрд. Тому немає великої необхідності в цьому році залучати зовнішні кредити у МВФ та інших міжнародних донорів.
Для країни немає економічної вигоди в збільшенні державного боргу на 1,6 млрд доларів без крайньої необхідності.
***
Успішні країни прагнуть до збільшення грошових надходжень від економічного зростання та залучення зовнішніх інвестицій. Менш успішні країни змушені перебиватися за рахунок кредитів, оскільки розвивати бізнес всередині країни не виходить, інвестицій немає не тільки зовнішніх, але і внутрішніх.
Виходячи з цього, Україні замість пошуку кредиторів більш розумно перейти до пошуку інвесторів. Створення комфортних умов для ведення бізнесу і зростання інвестиційної привабливості дозволить залучити значно більші суми валютних надходжень в Україну.
Приплив інвестицій створить умови для зростання реального сектора економіки і не буде сприяти приросту зовнішніх зобов’язань країни.
Олександр Єжель
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
