1074
Андрій Зінченко: основні ризики перспективної пенсійної реформи
— Особисті фінанси
Вчора була представлена перспективна пенсійна концепція, відповідно до якої солідарну пенсійну систему чекає фактична децентралізація. З якими основними ризиками доведеться зустрітися громадянам і органам влади?
З представленої заступником голови комітету Верховної Ради з питань економічної політики статистики випливає, що в даний час 11 пенсіонерів утримуються 10 працівниками, які роблять внески до солідарної системи, а переважна більшість пенсіонерів (близько 78 відсотків) одержують пенсію в межах 2 000 грн на місяць, 17 відсотків – в межах 4 000 і тільки 3 відсотки – понад 4 000 грн.
У найближчому майбутньому, при поточних тенденціях в демографії та економіці, це співвідношення може змінитися в бік збільшення кількості пенсіонерів.
Чисто математично виконання соціальних зобов’язань без реформ буде ускладнене, а субсидування з держбюджету системно проблему не вирішить.
У зв’язку з цим пропонується система персональних накопичень від 2% від зарплати з щорічним збільшенням на 1% до підсумкових 7% на місяць. Система буде обов’язковою для людей молодших за тридцять п’ять.
Надалі пенсіонер буде отримувати пенсію з різних джерел – основну частину з солідарної системи, що зберігається, близько третини з особистих рахунків і десяту частину від недержавного пенсійного забезпечення.
Передбачається і можливість успадкування накопичень. При цьому систему планується запустити без збільшення ЄС і ПДФО за рахунок перерозподілу поточних надходжень і додаткових прямих і непрямих фіскальних джерел (зменшення податку на прибуток, перерозподіл інших надходжень до бюджету).
Очікувана планка за перші 10 років – близько 420 млрд гривень. Для нівелювання інфляції накопичення пропонується вкладати в облігації внутрішньої держпозики з прибутковістю не нижче рівня інфляції в поточному році.
Сама по собі система не нова. І накопичувальна система, і недержавна складова відомі давно, і впровадження моделі було лише питанням часу, оскільки модель пенсійного забезпечення, що діяла за часів СРСР і грунтувалася на зовсім інший демографії та зайнятості, з очевидних причин працювати в поточних умовах не може хоча б математично.
Тому децентралізація з метою диверсифікації є ідеєю, що цілком відповідає викликам часу, але разом з цим вона несе фундаментальні ризики, які коротко можна охарактеризувати так:
1. Далекий горизонт інвестування. Концепція передбачає індивідуально накопичувати вже «сьогодні» при колосальному часовому інтервалі запитання ресурсів. Це супроводжує ціла низка ризиків, не останнім з яких є нестабільність законодавчої системи, яка може до точки запитання ресурсів змінитися неодноразово і не передбачає активної участі накопичувача в управлінні активами. Компенсатором може бути політична стабільність і нівелювання ризиків країни в цілому.
2. Інфляційний ризик. При введенні національної грошової одиниці гривні курс до долара США становив менше 2 грн за 1 долар США. І купівельна спроможність 1 гривні була очевидно вищою від сьогоднішньої.
З огляду на торговий баланс, об’єктивну енергозалежність країни і економічні реалії купівельна спроможність національної валюти іноді є єдиним балансиром, здатним розтягнути негативні економічно явища в часі і чисто технічно виконувати бюджети (показовий приклад Греції, де такої можливості не було).
В результаті при умовному введенні даної концепції в 1996 році умовний накопичувач станом на сьогоднішній день значно б втратив у купівельній спроможності накопичень, і компенсація ОВДП на індекс інфляції в даному випадку повністю не покриє втрати як мінімум тому, що індекс і реальне зростання цін на основні групи товарів далеко не збігаються, а в разі імпортного товару ціна реагує практично миттєво, слідом за валютним ринком.
Ситуація з цінами на товари внутрішнього виробництва має часовий лаг, але в будь-якому випадку наздоганяє ситуацію, оскільки майже завжди існує імпортна складова, а учасники ринку в випадках волатильності закривають власні ризики простим урахуванням їх в цінах. Тому система, очевидно, вимагає правил роботи з накопиченнями.
3. Відсутність якісних і ефективних фінансових інструментів. Як зазначено вище, звичайних ОВДП на індекс інфляції буде недостатньо. Фондовий ринок після кризи сьогодні знаходиться у важкому стан,і та й особливості його роботи в вітчизняних умовах мають ризики не менші, ніж країнові.
Механізмів роботи у валютній сфері і в сфері дорогоцінних металів і каменів немає навіть в проектах. Як окремий випадок можна розглянути диверсифікацію кошика купівлею інвестиційних монет НБУ, але це на державному рівні несерйозно, бо є скоріше індивідуальним інструментом.
В цілому робота з борговими зобов’язаннями сьогодні вкрай ускладнена і неоднозначна, а залучення великих інвестицій ускладнене. Ринок нерухомості (як комерційної, так і некомерційної) розвивається вкрай слабо. Прибутковості інвестиційних фондів докризового періоду давно неактуальні. Теоретично низькоризиковий інструмент у вигляді депозитів в поточних умовах є високоризиковим.
4. Питання нагляду та контролю. Це, напевно, ключовий ризик концепції. Як зазначалося, механізмів впливу на керуючого накопиченнями небагато, і ті працюють не завжди ефективно.
Завжди існує ризик зловмисних дій уповноважених осіб з корисливою метою проти інтересів застрахованих. Дана ситуація ілюструється, наприклад, ситуацією з недержавним пенсійним фондом самого НБУ, звідки в результаті подій, які правоохоронними органами підозрювалися як злочинні, було виведено близько 600 000 000 грн шляхом роботи з низькоякісними борговими зобов’язаннями. Не припиняються судові процеси з питань виведення активів з неплатоспроможних банків до введення тимчасової адміністрації.
5. Інформаційні ризики. Робота такого масштабу, очевидно, повинна супроводжуватися істотною інформаційно-просвітницькою кампанією з метою уникнення соціальних напруженостей через нерозуміння учасниками правового і головне – фінансово-економічного механізмів пропонованих змін.
6. Необхідність прозорої нормативної бази з механізмами захисту від несприятливих впливів (наприклад, страхуванням ризиків управління накопиченнями і перестрахування їх у міжнародних кампаній, страхування відповідальності уповноважених осіб, вимоги до кваліфікації та ділової репутації таких осіб, їхня відповідальність з огляду на підвищену соціальну значущість діяльності тощо).
7. Необхідність узгодженого бачення стратегії розвитку пріоритетних напрямків з можливим залученням коштів в критично важливі і прибуткові сфери – альтернативну енергетику, морський транспорт через суднобудування, а також сфери, спрямовані на генерування соціальних послуг майбутнім пенсіонерам.
В останньому випадку мова йде про інвестування соціальної інфраструктури із замовником в особі самої держави, що може бути хорошою альтернативою пропонованим ОВДП.
Концептуально реформа нагадує механізм накопичувального страхування життя, яке в поточних умовах на тривалі терміни працює слабо багато в чому через зазначені причини.
Головним же напрямком роботи, який дозволить зменшити всі зазначені ризики, очевидно є активізація роботи щодо посилення ділової активності, захисту інтересів інституційних інвесторів, залучення населення в конкурентоспроможну економіку, яка здатна генерувати додану вартість і в ідеалі істотну її частину експортувати у вигляді товарів глибокої переробки, наукового і інтелектуального продукту. Все це дозволить сформувати як ефективні фінансові інструменти на основі платоспроможних емітентів боргових зобов’язань, так і надати механізми страховки від інфляційних та інших ризиків в довгостроковій перспективі.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
