985
Наталія Мільчакова: чи можемо ми похвалитися економічними успіхами після Євромайдану?
— Казна та Політика
Через роки після Євромайдану в плані успіхів економічних реформ святкувати особливо нічого. Найпомітнішою зміною з цього моменту стала девальвація української гривні. З жовтня 2013 року (останній місяць стабільності до Майдану) до сьогоднішнього дня гривня знецінилася відносно долара США в 3,3 рази, а з моменту перемоги Євромайдану – втричі.
За останній рік знецінення гривні сповільнилося, вона подешевшала до долара всього на 0,3%.
Незважаючи на те, що курс гривні впав до світових валют з економічних і політичних причин, цю девальвацію без перебільшення можна назвати реформою, позаяк девальвація гривні була однією з ключових вимог Міжнародного валютного фонду.
Іншими вимогами МВФ були: скорочення державних витрат шляхом посилення соціальної політики, реформа держкомпанії «Нафтогаз України», а також прийняття низки антикорупційних законів, в тому числі створення Національного антикорупційного бюро і низка інших інституційних реформ.
Незважаючи на те, що повною мірою виконаною і навіть перевиконаною вимогою є девальвація гривні — вона виявилася результативною.
У підсумку за 2016 рік зростання ВВП України склало 1,5% вперше за три останні роки. Збільшилися інвестиції в реальний сектор, обсяг накопичених інвестицій у 2016 році склав $1,2 млрд.
Крім того, на зростання ВВП вплинуло зростання врожаю зернових в 2016 році до 64 млн тонн, при цьому девальвація гривні підвищила конкурентоспроможність українських сировинних товарів на зарубіжних ринках.
Збільшився експорт металургійної продукції, хоча трохи, всього на 0,2%, до 21,4 млн тонн. Однак у вартісному вираженні експорт металів з України скоротився на 10%, що пов’язано зі зниженням цін на деякі види металів та скороченням обсягів експорту продукції з високою доданою вартістю.
Ще одним досягненням постреволюційного періоду, хоча досить неоднозначним, є угода про вільну торгівлю з країнами ЄС, що набрала чинності з 1 січня 2016 року. Вона виявилася досить результативною для металургів.
Так, у країни ЄС експортується максимальна частка металів з України (близько 34%). Проте виробникам багатьох видів сільськогосподарської продукції, у тому числі м’яса, були встановлені дуже маленькі квоти для безмитного ввезення, а деякі види продукції (наприклад, заморожене м’ясо птиці) взагалі не ввозяться в ЄС.
Незважаючи на те, що низку вимог МВФ Україна слухняно виконує, кожен новий транш кредиту надається Україні все менш і менш охоче, що не дивно, якщо держборг країни досяг в 2016 році 80% ВВП.
Тому мотивації до здійснення справжніх ринкових реформ українське керівництво не має, а має, скоріше, бажання латати дірки заради чергових вливань від головного спонсора української економіки – МВФ.
У певних колах України прийнято вважати, що МВФ і Захід в цілому є її найкращими друзями і налаштовані доброзичливо.
Однак це не означає об’єктивної оцінки результатів реформ. Так, у щорічному рейтингу країн з найнещаснішою економікою, складеному агентством Bloomberg, Україна вже другий рік поспіль входить до п’ятірки «лідерів». Правда, якщо у 2015 році експерти Bloomberg ставили економіку України другою за «нещастям» після Венесуели, то в 2016 році її трохи опустили в рейтингу на п’яте місце після Венесуели, Аргентини, ПАР та Греції, очікуючи поступового відновлення економіки.
Можливо, розуміння того, що Україні в першу чергу треба розраховувати на свої власні сили в реформуванні економіки, виявиться найкращим стимулом для справжніх реформ замість запевнень у заступництві й обіцянок «золотих гір» від багатих «друзів» із Заходу.
Наталія Мільчакова, заступник директора аналітичного департаменту Альпарі
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
