513
Реакція витіснення: "Нафтогаз" поступається позиціями
— Енергетика
На початку 2017 року група європейських газових трейдерів розпочала прямі поставки палива до України. НАК «Нафтогаз України» розцінює такі зміни як реформу, але з кожним роком компанія зменшує свою присутність на вітчизняному газовому ринку. У 2016-му «Нафтогаз» імпортував 74% усього обсягу газу. Водночас у 2015 році компанія контролювала 93% імпорту газу, а в 2014-му – 99%. Фактично, помітною є тенденція до деградації «Нафтогазу» як імпортера природного газу.
Газове самогубство
Заявлений ще у 2015 році вихід прямих постачальників імпортного газу в Україну відбувся у 2017-му. Комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко повідомив, що продаж місцевим споживачам здійснюють чотири міжнародні компанії. «Навіть чотири вже насправді. Це угорська, швейцарська, німецька та французька компанії», – запевнив він. Формально наразі лише французька Engie (GDF Suez SA) підтвердила початок імпорту газу до України.
Проте статистичні дані свідчать якраз про прогресуючу втрату компанією «Нафтогаз» платоспроможного сегменту ринку поставок газу. Адже європейські трейдери насамперед орієнтуються на поставки для промисловості. У 2014 році Україна імпортувала 19,5 млрд куб. м газу, із них «Нафтогаз» – 19,36 млрд кубометрів (99%). Прямий імпорт становив всього 140 млн куб. м.
У 2015-му прямий імпорт уже становив 1,1 млрд куб. м (7%), а «Нафтогаз» привіз з-за кордону 15,3 млрд куб. м. Нарешті минулий рік ознаменувався суттєвим скороченням імпорту газу – було поставлено лише 11,1 млрд куб. м. Із них «Нафтогаз» імпортував 8,2 млрд куб. м (74%), а решту – 2,9 млрд кубометрів – імпортували приватні компанії.
«Значно збільшилася кількість приватних компаній у сегменті імпорту газу, їх тепер більше двох десятків. У 2016-му вони завезли в 15 разів більше газу, ніж в 2014 році. Тепер частка недержавних компаній у імпорті становить 26% (у 2014-му – 1%). За даними «Укртрансгазу», за кордоном купують газ не тільки газові трейдери, а й деякі споживачі», – оптимістично заявили у «Нафтогазі».
Безумовно, НАК вбачаютє вигоду від прямих імпортерів – це зменшує фінансове навантаження на компанію. Юрій Вітренко повідомляв, що “Нафтогаз” минулого року імпортував природний газ на $1,6 млрд. У 2015 році вартість імпортного газу перевищила $4 млрд, втім, і середня ціна була вищою, ніж у 2016-му.
Але такий позитив – це верхівка айсберга. Насправді практично увесь імпорт має свого клієнта (промисловість), а тому «Нафтогаз» міг і надалі заробляти на поставках газу для підприємств. Тобто, керівництво компанії віддає залишки платоспроможного промислового ринку європейським компаніям, трейдерам, а також подекуди непрозорим компаніям. Формальні аргументи щодо лібералізації ринку не є істинними. «Нафтогаз», як і інші продавці газу, є гравцем на ринку, а тому не повинен вчиняти газове самогубство та відмовлятися від прибутків.
Пропоную ринок України. Безкоштовно
Самогубство полягає у тому, що «Нафтогазу» залишаються збиткові й дотаційні теплокомуненерго та населення. Адже навіть із встановленням єдиного тарифу на рівні 6810 грн за 1000 куб. м для ТКЕ і 6879 грн для населення – держава практично і далі дотує ці сектори через надання субсидій.
Іще в середині 2000-х років розглядався варіант саме такого поділу імпортерів газу, у якому «Нафтогазу» відводилася роль постачальника для збиткових ТКЕ. І те, що не зміг декілька років тому зробити «Газпром», тепер реалізовує сам «Нафтогаз» за допомогою європейських трейдерів.
Нагадаємо, у 2010 році в Україні почала свою діяльність дочірня компанія «Газпрому» – «Газпром збут Україна». Вже у 2010 і 2011 роках «Газпром збут» поставив промисловості 3,3 млрд і 3,34 млрд куб. м газу відповідно – це становило приблизно 13% прибуткового ринку промисловості. А згідно ліцензії, «Газпром збут» міг поставляти до 7,5 млрд куб. м щороку. Всього промисловість у 2011-му споживала 26 млрд куб. м цього енергоресурсу.
Власне, вся ця історія із трейдерами із ЄС є дзеркальним відображенням відносин «Нафтогазу» і «Газпрому» у період активного існування «Газпром збуту».
До певної міри можна стверджувати, що уже за підсумками минулого року «Нафтогаз» практично абсолютно перейшов на приховані «прямі» поставки європейських компаній. У 2016-му французька Engie поставила «Нафтогазу» 1,8 млрд куб. м, швейцарський трейдер Axpo Trading продав 1,35 млрд куб. м, посередник Trailstone – 0,95 млрд куб. м, німецька компанія E.ON (Uniper Global) – 0,9 млрд куб. м, італійська ENI – 0,8 млрд куб. м газу. Решта трейдерів сумарно продали «Нафтогазу» 1,5 млрд куб. м енергоносія.
На цьому тлі напрошується висновок, що «Нафтогаз України» свідомо обрав тактику передачі вітчизняного газового ринку партнерам із ЄС. За наявною у Forbes інформацією, після своєрідної лібералізації ринку компанія перейшла до наступного етапу поступової уступки мінімум 50% і максимум 75% ринку газу міжнародним трейдерам: через них орієнтовно постачатиметься 6-8 млрд куб. м “блакитного палива”.
Можна сказати, що таке рішення означає одне – держава абсолютно не захищає свій бізнес, яким є «Нафтогаз України». Це особливо помітно за даними щодо продажу газу для промислових підприємств. У 2015 році «Нафтогаз» продав лише 2,7 млрд куб. м із 11,2 млрд, які споживає промисловість. За оперативними даними, у 2016 році обсяг поставок газу «Нафтогазом» для промисловості (без Одеського припортового заводу) склав 1,8 млрд куб. м із 9 млрд, які отримали підприємства.
Тим паче, «Нафтогаз» має суттєві привілеї перед європейськими та українськими імпортерами – це відтермінування сплати ПДВ за імпортований природний газ. Саме це дозволяє компанії створювати ілюзію прибутку та демонструвати відносно «низьку» ціну на реверсний газ.
Наразі співпраця нафтогазового монополіста України із групою європейських компаній та посередників перетворює «Нафтогаз» – колись одну із найбільших компаній-імпортерів у Європі і трейдерів – у другосортного трейдера Східної Європи. За таких умов промисловий ринок із фінансовими можливостями буде поділений між «європейцями», а також за участі не завжди прозорих структур.
Юрій Корольчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
