972
Тепло у тумані: які перспективи у ДТЕК
— Фондовий ринок
Енергохолдинг Рината Ахметова вийшов із зони дефолтного ризику. ДТЕК, найбільша енергетична приватна структура України, завершила процес переговорів із кредиторами і отримала можливість пролонгувати свої борги ще на вісім років – до 2024 року. І вже у січні 2017-го Ірландська фондова біржа (ISE) включила в лістинг нові єврооблігації ДТЕК на загальну суму $1,275 млрд.
Проте, вирішення фінансових проблем не зняло з порядку денного актуальних для холдингу Ахметова питань – модернізації теплоелектростанцій, гарантії поставок вугілля та кореляції росту тарифів для ТЕС, скорочення викидів тепловими станціями і продовження експлуатації теплових мереж Києва.
Збитки тиснуть на ДТЕК
Ірландська фондова біржа виключила з лістингу єврооблігації ДТЕК на $750 млн зі ставкою 7,875% і погашенням 4 квітня 2018 року, та на $160 млн зі ставкою 10,375% і погашенням 28 квітня 2018 року. На заміну «старих» облігацій з’явилися нові – загальний обсяг випуску становить $1,275 млрд.
Протягом 2015-2016 рр. енергетичний холдинг Ахметова проводив доволі складні переговори і узгоджував з власниками єврооблігацій умови реструктуризації. У 2015 році компанія не змогла погасити облігації за 2010 рік і обміняла старі облігації на суму в $160 млн. Як результат – вже зараз цінні папери на $750 млн і $160 млн об’єднали в єдиний випуск із виплатою до 31 грудня 2024 року. Також ДТЕК знизив боргове навантаження на $436 млн шляхом переводу російських активів (вугільні шахти в Ростовській області РФ) разом з відповідною позикою в підпорядкування іншої компанії DTEK B.V.
Станом на 2016 рік загальна сума боргів енергохолдингу Ахметова склала більше $ 2,5 млрд. У важку кредитну історію компанія потрапила через залежність від валютних кредитів
Станом на 2016 рік загальна сума боргів енергохолдингу Ахметова становила більше $2,5 млрд. Із цієї суми боргу 35% – це зобов’язання за євробондами, 25% – двосторонні кредити, 15% – синдиковані кредити, 15% – передекспортне фінансування, а решта 10% – своп-лінії, основні кредитні лінії, інші інструментарії.
Станом на 2016 рік загальна сума боргів енергохолдингу Ахметова становила більше $2,5 млрд. Із цієї суми боргу 35% – це зобов’язання за євробондами, 25% – двосторонні кредити, 15% – синдиковані кредити, 15% – передекспортне фінансування, а решта 10% – своп-лінії, основні кредитні лінії, інші інструментарії.
У тяжку кредитну історію компанія потрапила через залежність від валютних кредитів. Адже 60% боргу було номіновано в доларах, 20% – у євро і 18% – в російських рублях. Водночас, частка доларової виручки складала менше 10%, а критична маса доходів була у гривнях.
Закономірно, що у 2016-му енергохолдинг Ахметова продовжував нарощувати збитки, які у ІІІ кварталі минулого року збільшилися до 2,61 млрд грн. Хоча формально борги ДТЕК на цей період зменшилися на 11% (на 7,41 млрд грн) – до 60,22 млрд грн.
У попередні два роки (2014-2015) ДТЕК також демонстрував ріст збитків. У 2015 році вони склали 37,399 млрд грн ($1,4 млрд), що на 90,3% перевищувало збиток за 2014 рік. Дохід групи збільшився на 1,8% – до 93,622 млрд грн.
У 2015 році ДТЕК наростив продажі електроенергії (кінцевим споживачам і на експорт) на 7,3% (на 3,17 млрд грн) – до 46,83 млрд грн. При цьому продажі на експорт впали на 36,4% (на 1,847 млрд грн) – до 3,23 млрд грн. Продажі енергетичного вугілля знизилися на 21,7% (на 1,151 млрд грн) – до 4,149 млрд грн, в т.ч. на експорт – на 28%, до 2,77 млрд грн. Разом із тим енергохолдинг наростив продажі теплової енергії на 58,7% (на 2,075 млрд грн) – до 5,611 млрд грн.
У 2014-му збиток ДТЕК був таким же масштабним і складав 19,648 млрд грн. ($1,3 млрд). А от раніше, у 2013 році, компанія Ахметова отримувала прибуток на рівні 2,98 млрд грн ($375 млн).
«Російська рулетка» структур Ахметова
В історії із кредитуванням енергетичних компаній Ахметова окрема увага прикута до «російського сліду». Іще у 2011 році – напередодні великої приватизації «Київенерго», «Західенерго», «Дніпроенерго» – ДТЕК залучила $500 млн у російського «Сбєрбанку» та $330 млн у російського банку «ВТБ». Нині “російські гроші” становлять рівно третину кредитного портфеля компанії.
Для стабілізації і поліпшення ситуації енергохолдингу необхідно нарощувати дохід у національній валюті. Але за нинішніх умов кризи енергоринку очікувати подальшого підвищення тарифів для теплових електростанцій не доводиться. Хоча саме таку умову називали у ДТЕК як гарантію виплати кредитів. «Триває дискусія з органами влади з тим, щоб середньорічний (мова йшла про 2016 рік. – Forbes) тариф на електроенергію для ТЕС був встановлений на рівні не менше 1,25 грн/кВт. Це забезпечить економічно стійку роботу групи і стабілізує її фінансові показники», – заявляли у компанії.
Теоретично цей тариф дозволив би ДТЕК виплачувати орієнтовно по $70-100 млн щороку і до 2024 року знизити сумарну заборгованість до $1,5 млрд. А з такими показниками можна було би сподіватися на залучення нових кредитів.
Проте, у контексті останніх подій в Україні протягом трьох років (2014-2016) говорити про навіть приблизний прогноз на два роки – це гра у «російську рулетку». Непоправний вплив на енергохолдинг може справити девальвація гривні до 35-40 грн/$, подальше зниження економічної активності, активізація воєнних дії на Донбасі, чергова різка зміна політичного курсу держави тощо.
Усі ці фактори непідвладні прогнозу кредиторів та самого холдингу Ахметова. Майбутнє енергобізнесу найбагатшої людини України можна описати словами із слогану культового серіалу «Секретні матеріали»: «Істина поза межами досяжного». І чим завершиться пролонгація облігацій – сьогодні не може сказати ніхто.
Активи ДТЕК – це не лише 10 ТЕС і 2 ТЕЦ (загальна потужність – 18 ГВт) та 6 компаній по продажу і поставці електроенергії. Енергобізнес Ахметова – це насамперед 31 шахта і 13 вуглезбагачувальних фабрик. І з них значна частина знаходиться на неконтрольованих територіях Донбасу (шахти «Комсомолець Донбасу», «Сведловантрацит», «Ровенькиантрацит» та інші). У випадку збоїв у поставках вугілля із неконтрольованих територій збій дасть і ланцюжок «виробництво електроенергії – тариф».
Негативну роль відіграватиме відсутність росту експортного потенціалу як України в цілому, так і ДТЕК. У 2015-2016 роках обсяг проданої за кордон електроенергії не змінився: він не перевищує $150 млн. Натомість раніше експорт становив майже $600 млн, і практично весь його обсяг забезпечувала група компаній Ахметова.
Нині ж ситуація на експортному ринку електроенергії якщо і буде змінюватися, то не обов’язково на користь ДТЕК. Так, на початку цього року компанія «Еру Трейдинг» передала «Донбасенерго» частину викупленої пропускної здатності для експорту електроенергії в Румунію у січні. Якщо протягом 2017 року «Донбасенерго» змінить власника, то можливо саме вона і буде нарощувати або перебирати на себе частину експорту електроенергії. А це вкрай невигідно для ДТЕК.
Окремо стоїть питання фінансової стійкості енергосистеми України та можливості також «кредитувати» енергохолдинг Ахметова. Протягом 2016 року в рамках реструктуризації боргів ДТЕК господарські суди Запорізької і Дніпропетровської областей розстрочили виплату компаніям «ДТЕК ПЕМ Енерговугілля» і «ДТЕК Дніпрообленерго» заборгованості перед держпідприємством «Енергоринок» на суму 1,357 млрд грн. В обох випадках основна частина виплат (75% усієї суми) припадає на останній місяць розстрочки, що доволі зручно для компаній. Ще одна компанія групи – «ДТЕК Донецькобленерго» – також отримала за рішенням Господарського суду Запорізької області можливість відкласти виплату ДП «Енергоринок» 800 млн грн.
«Грошей немає, але ви тримайтеся»
Нарешті чи не головним та болючим аспектом діяльності енергохолдингу Рината Ахметова є зношеність інфраструктури ТЕС та відсутність необхідних коштів для проведення робіт у відповідних масштабах – замість вирішення точкових проблем окремих енергоблоків ТЕС.
«Змушений констатувати, що велика частина генеруючих потужностей більш ніж на 80% вже переступила свій кордон проектного ресурсу експлуатації. Цю межу в 200 000 годин переступили практично всі енергоблоки. І, на жаль, є блоки, як на Придніпровській і Добротвірській ТЕС, де напрацювання вже перевищує 300 000 годин», – заявляв директор з генерації електроенергії «ДТЕК Енерго» Сергій Куриленко.
З одного боку, за останні майже 10 років ДТЕК реконструював 17 енергоблоків потужністю більше 4 ГВт, а сумарна вартість інвестицій склала близько 10 млрд грн. Але це незначні показники, враховуючи, що в цілому модернізація теплової генерації ДТЕК вимагає більше ніж $10 млрд (250-300 млрд грн).
Навіть за оптимістичних показників енергохолдинг Ахметова буде спроможний до 2024 року знайти та освоїти максимум 20% від усієї необхідної суми – 50 млрд грн. Хоча іще у 2011-му ДТЕК розраховував на інвестиції до 2030 року на рівні $20 млрд – по одному мільярду щороку. Схоже, що компанія сьогодні дуже гостро відчуває на собі актуальність вислову російського прем’єра Дмитра Медвєдєва, які стали інтернет-мемом: «Грошей немає, але ви тримайтеся».
Також на порядку денному – виконання Україною і ДТЕК директиви 2001/80/ЄС «Про обмеження викидів деяких забруднюючих повітря речовин від великих установок спалювання» (теплові електростанції) з терміном до 2018 року. Ні Україні, ні компанія Ахметова не можуть її виконати через брак коштів. А ситуація буде погіршуватися, оскільки Європа планує замінити існуючу директиву на більш жорстку 2010/75/ЄС «Директиву про промислові викиди», але з подовженим терміном імплементації – до 2022 року. Декілька років тому генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко заявляв, що для приведення українських вугільних ТЕС у відповідність до вимог директиви 2001/80/ЄС необхідно інвестувати $13-15 млрд.
Відсутність можливості залучати нові кредити та виключне обслуговування перевипущених єврооблігацій – це шлях доволі песимістичний. І він може задовго до 2024 року привести до внесення нових змін в умови обслуговування кредитів, або іншої форми розрахунків із кредиторами. Кредитори енергохолдингу Ахметова свідомо дають можливість компанії шанс на «порятунок».
Але, з іншого боку, ті ж такі кредитори є реалістами і знають усі перелічені умови кризового стану енергосектору України. А тому єдиний «план Б», який можуть розглядати банківські структури, – це пошук партнера для ДТЕК або продаж частки бізнесу. А поки що публічний інтерес до енергобізнесу Ахметова проявляє лише компанія ICU (Investment Capital Ukraine).
Юрій Корольчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
