569
Радше живий, ніж мертвий: як впорядкувати персональні дані в Україні
— Світ
НАБУ почала розслідувати ще сім кримінальних справ, пов’язаних з подачею недостовірних даних при електронному декларуванні майна держчиновників. Всього Бюро зареєструвало 10 кримінальних проваджень за результатами аналізу е-декларацій._
Крім цього, зараз в Україні триває активна кампанія з верифікації одержувачів соціальних виплат, зокрема, субсидій на оплату комунальних послуг. В її ході з’ясовуються численні зловживання і перекоси в подачі персональних даних.
Зі схожими проблемами стикається і Фонд гарантування вкладів фізосіб при роботі з вкладниками виведених з ринку банків. На цьому тлі все більш очевидною стає розрізненість відомостей про громадян, що їх мають у своєму розпорядженні державні органи. Про те, яким чином можна привести до спільного знаменника персональні дані громадян України і на чий досвід при цьому спиратися, розповів Андрій Рязанцев, начальник управління верифікації та моніторингу виплат Міністерства фінансів.
Сьогодні в Україні всі офіційні дані є приблизними. В процесі роботи по верифікації кінцевих отримувачів соціальних виплат ми зіштовхнулись з проблемою наявності великої кількості реєстрів, баз даних, переліків чого би то не було. Людей, майна, доходів тощо. Кожна частина цієї інформації в державі ведеться відокремлено, існують значні проблеми з доступом між окремими органами влади. Деякі реєстри, потрібні нам у роботі, відсутні на центральному рівні.
Наприклад, багатьох реєстрів одержувачів тих чи інших соціальних виплат не існує на централізованому рівні, понад 600 управлінь соціального захисту населення ведуть їх в програмних комплексах, які розроблялись еволюційно, і створені та обслуговуються десятками різних компаній.
З подивом довідались, що централізованої бази даних паспортів громадян України теж не існує. Щоб підтвердити де, коли і як людина отримала паспорт необхідно звертатись на регіональний рівень і при цьому треба бути обережним з кількістю звернень, оскільки вони опрацьовуються в ручному режимі і якщо дати завелике навантаження, то можеш отримати відписку, оскільки люди просто не будуть виконувати завдання. Все це дуже «спрощує» роботу, коли тобі треба перевірити близько 20 млн. людей.
За фактичної відсутності в державі єдиного ідентифікатора людини, можна лише з певною ймовірністю стверджувати, що інформація з декількох різних місць зібрана про одну і ту саму особу.
Порівнюючи інформацію отриману з різних джерел ми з’ясували ще одну проблему – це абсолютна відмінність в написанні прізвищ, імен, адрес і т.д.
За фактичної відсутності в державі єдиного ідентифікатора людини, можна лише з певною ймовірністю стверджувати, що інформація з декількох різних місць зібрана про одну і ту саму особу. Добре коли це стосується адреси проживання людини. А коли факту її життя? Маємо, наразі, в роботі декілька десятків тисяч осіб, які радше живі ніж мертві, і декілька десятків тисяч осіб – радше мертвих, ніж живих.
Для прикладу: в ДФС ідентифікаційний номер в людини закритий у зв’язку зі смертю, в реєстрі інвалідів особа значиться як померла, а в пенсійному фонді особа продовжує своє повноцінне життя, ще й може кордон перетнути, або рахунок в банку відкрити. Нічого дивного, навіть у реєстрі цивільних станів громадян індивідуальний податковий номер не є обов’язковим до заповнення реквізитом при смерті людини. Лише ПІБ та дата народження. Це насправді катастрофа.
Враховуючи спільне історико-культурне минуле приклад виявився мені найбільш адаптивним до українських реалій. Створили вони у вигляді одного державного підприємства Державний центр регістрів. Цей центр веде майже всі цивільні реєстри держави. Сьогодні їх декілька десятків, але центр консолідує інформаційні ресурси і надалі приймаючи їх на обслуговування від більшості міністерств і відомств. Кількість працюючих в ньому близько 1900 осіб в 50 відділеннях по країні.
Крім стандартних реєстрів, Центр здійснює масову оцінку майна, в т.ч. для нарахування податків, автоматичне списання з рахунків юридичних та фізичних осіб заборгованостей по податкам, та багато інших – не менш важливих функцій для держави.
Його фінансування на рік коштує близько 30 млн.євро (900 млн.грн), але лише від 1 до 5 % отримує з державного бюджету у вигляді оплати за його послуги іншими державним установами. Решту заробляє на своїх послугах з перереєстрації нерухомого майна, реєстрації товариств, видачі витягів з реєстрів, тощо.
Так ось, рішення насправді досить просте – це створення чотирьох стовбурових реєстрів. Фізичних осіб, адрес, юридичних осіб та нерухомого майна (включно із земельними ділянками). Всі решта державних і недержавних реєстрів, баз даних, переліків тощо отримують інформацію по цим чотирьом позиціям виключно з цих стовбурових реєстрів.
Немає людини в стовбуровому реєстрі – вона не з’явиться в десятках інших базах даних, будь-яких переліках на отримання соціальних допомог, зарплат, отриманні медичних послуг в держустановах, тощо.
Немає фірми в такому реєстрі – вона не виграє жодного тендера, не отримає від держави компенсацію за посіви, що загинули під час повені. Немає вищезазначеної адреси у стовбуровому реєстрі – і на ніби «проживаючих» за нею ніколи не оформлять субсидії. Не закладуть у банк неіснуючу землю або нерухомість, якщо її немає у стовбуровому реєстрі нерухомого майна.
У нас це теж можна зробити, використовуючи існуючу інфраструктуру державної машини. Без суттєвих інвестицій. Почавши присвоювати індивідуальні податкові коди від народження, можемо реалізувати реєстр фізичних осіб. Цей ідентифікатор і так є найбільш наскрізним у сьогоднішньому інформаційному просторі.
Реєстр адрес може наповнити “Укрпошта”, яка має для цього необхідні людські ресурси і потребує лише мотиваційного фінансування для працівників. Для ідентифікації можна використовувати банківський ID, офіційно затверджений нещодавно НБУ, як це реалізовано в Турції.
Реєстр нерухомого майна та земельних ділянок можна, за прикладом Литви, створити через органи місцевої влади та самоврядування, шляхом уточнення і доповнення вже існуючих реєстрів Мінюсту і Держкомзему. Безумовно, для цього треба провести перепис, або хоча б переідентифікацію населення, провести внутрішню інвентаризацію нерухомості, адрес, зобов’язати усі державні органи перенаповнити свої бази зі стовбурових реєстрів.
Але, як наслідок, це призведе до повної прозорості і неможливості зловживань, зменшить витрати держустанов на підтримку існуючих неефективних баз та реєстрів, дозволить оптимізувати потужності комп’ютерного потенціалу накопиченого кожною держустановою з запасом. І, насправді, це не так складно. Банківські організації мають досвід обліку десятків мільйонів клієнтів і здійснюють облік змін їхніх даних щодня. Треба лише хотіти навести лад.
Андрій Рязанцев_
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
