2483
Андрій Попов: Державні банки в Україні і що з ними буде
— Казна та Політика
Держава в банківській сфері України представлена трьома банками: Ощадбанк, Укрексімбанк і Укргазбанк. Ці банки серед лідерів і за розміром активів (2, 3, 7 місця відповідно), і за кредитним портфелем, і за обсягом депозитів.
На жаль, держбанки не обійшли стороною проблеми банківської системи України, які в 2014-2015 рр. призвели до ситуації, близької до катастрофи. Але, на відміну від приватних банків, які могли розраховувати хіба що на стабілізаційні кредити, держбанки були підтримані практично необмеженою докапіталізацією, що забезпечило їх стійкість.
Зараз, коли пік банківської кризи більшою мірою позаду, уряд України згідно з Меморандумом МВФ має зайнятися процесом часткової або повної приватизації державних банків. Передбачається, що в найближчі два роки Укргазбанк повинен бути проданий, а два найбільші держбанки (Ощадбанк і Укрексімбанк) залучать приватних інвесторів, які придбають не менше 20% їхніх акцій. Крім того, до того часу буде скасована повна державна гарантія депозитів Ощадбанку.
Основною проблемою при продажу держбанків є відсутність реальних покупців. Абсолютна більшість міжнародних банківських груп зараз не знають, як вийти з України з мінімальними втратами, а не думають про нові покупки. Втім, інвестиції подібного рівня – найчастіше питання політичне, і якщо Захід не відмовиться від підтримки України в довгостроковій перспективі, то пакети акцій Ощадбанку та Укрексімбанку теоретично може купити інституційний інвестор типу МФК (IFC) або ЄБРР. Купівля Укргазбанку, в свою чергу, може бути цікава певній категорії міжнародних інвесторів при вигідних умовах – низькій ціні, цікавому портфелі та лояльних умовах погашення боргу перед державою.
Входження приватних інвесторів у капітал найбільших держбанків (особливо якщо мова буде йти про вищезазначені інституційні структури) – швидше, позитивний крок. Основна проблема держбанків типова для будь-яких держпідприємств в Україні – політичні рішення при видачі кредитів, нерозвиненість корпоративного управління, корупційні скандали. Присутність у капіталі та наглядовій раді держбанків представників міжнародних фінансових організацій покликана знизити політичні ризики і підвищити ступінь контролю. До того ж, сам процес підготовки до продажу частини акцій змусить держбанки змінюватися на краще (удосконалювати корпоративне управління, ризик-менеджмент, працювати з проблемним портфелем, проводити об’єктивний аудит і незалежну оцінку активів), інакше жоден міжнародний інвестор до них не зайде навіть з політичних мотивів.
Що стосується повної державної гарантії депозитів Ощадбанку – то, дійсно, така норма є, і Ощадбанк досить активно використовує її у своїй рекламі, вказуючи, що внесок гарантований державою не в межах 200 000 грн (як для інших банків), а в будь-яких межах – хоч на 500 000 грн, хоч скільки завгодно.
Я вважаю, що ситуація, коли у питанні гарантування вкладів «всі рівні» (навіть інші держбанки), але деякі рівніші», вимагає перегляду і введення спільних правил гри щодо гарантій вкладів – обґрунтований крок. Зрозуміло, гарантування від ФГВФО в Україні – інструмент не ідеальний, але це окрема тема (зокрема, давно необхідний перегляд у бік збільшення гарантованої суми або захист вкладів для юридичних осіб та ФОП).
Водночас, великі (200+) вкладники Ощадбанку прекрасно розуміють, що у випадку, якщо держава допустить крах Ощадбанку (скажімо, у випадку і розпаду країни, як це вже було у 1991 році), то навіть гарантовану суму по жодному банку не поверне вже жоден Фонд гарантування.
Андрій Попов, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
