937
Індустріальні парки: великий бізнес - в черзі за пільгами
— Казна та Політика
Раніше ЗМІ писали про депутатські ініціативи щодо податкових пільг для індустріальних парків (ІП). Два законопроекти, на які розраховують вже існуючі та потенційні учасники ВП, поки що лежать без руху в парламенті, схвалені профільним комітетом ВР з питань промислової політики. Однак число бажаючих стати учасником такого промислового освіти або надати свою територію для цього постійно збільшується.
Останній приклад – заява голови Херсонської обласної державної адміністрації Андрія Гордєєва, який оголосив, що влада регіону збирається відкрити індустріальний парк на території Херсонського бавовняного комбінату. Буквально за півтора місяці до цього на тій же Херсонщині власник Херсонського машинобудівного заводу (ХМЗ) Олександр Олейник оголосив про створення індустріального парку на території свого підприємства.
Прихильники ІП представляють їх як якись порятунок для української економіки, точки її зростання. І обіцяють пристойний приплив інвестицій. У 2012 р, коли приймався цьогорічний Закон України «Про індустріальні парки», чиновники заявляли, що ці новації допоможуть залучити в українську економіку не менше $ 8 млрд інвестицій, не кажучи вже про створення робочих місць і розвитку регіонів.
Але за інформацією Мінекономрозвитку, сьогодні в Україні організовано 20 індустріальних парків, з яких зареєстровано 14 (тільки вони мають права на податкові пільги). При цьому Міністерство вказує, що у всіх цих ІП офіційно зареєстрований лише один учасник.
Що ж собою являють українські індустріальні парки і ким є їх потенційні учасники?
Що таке індустріальний парк
Згідно з українським законодавством, індустріальний парк – це певна територія з комунікаціями, на якій його учасники можуть займатися переробкою чого-небудь, науково-дослідницькою діяльністю або інформаційним і телекомунікаційним бізнесом.
У той же час в бізнес-середовищі є розуміння того, що індустріальний парк – це майданчик, на якому можуть працювати кілька незалежних підприємств, як правило, пов’язаних спільними ланцюжками створення продукції з доданою вартістю. Тобто це – можливість компаніям швидко розгорнути роботу на готовій інфраструктурі з комунікаціями. Керуюча компанія забезпечує належний стан основних споруд (котелень, трансформаторів і ін.), інженерних мереж, доріг і під’їзних шляхів. В якійсь мірі тут можна провести паралелі з бізнес-інкубатором, тільки для крупного бізнесу, якому для полегшення старту потрібен готовий майданчик, що дозволяє скоротити «час виходу на ринок» з 2-3 років до 6-9 місяців.
За великим рахунком, держава повинна на базі ІП розвивати перспективні сектори, дати можливість завезти імпортне обладнання, яке не виробляється в країні, але яке дозволить налагодити нове виробництво. Для чого вона, держава, і надасть певні пільги.
Так що ж собою являють насправді теперішні індустріальні парки і хто в них влаштувався? Складається враження, що вони ризикують стати не майданчиком для розвитку і розкручування нових бізнесів, а засобом для підтримки штанів вже існуючого бізнесу.
На місці чого створюють українські технопарки
Діра в паркані, «що хоч на мотоциклі в’їжджай», розбиті вікна, забиті двері цехів, упаковки від плівки під ногами – таким постав ще кілька років тому погляду випадкових відвідувачів завод «Свема» у Шостці Сумської області. У той час територію раніше значимого підприємства чиновники вже вирішили відвести під індустріальний парк. І навіть частково реалізувати задумане вдалося: в ньому почали роботу два десятка компаній, що виробляють фанеру і ламінат, ізоляційні матеріали, будівельні інструменти тощо
Зараз сайт парку застиг, 28 травня 2014 р. – остання дата поновлення статей, це момент, коли «Індустріальний парк «Свема» включили до державного реєстру індустріальних парків. Проте, «Свема» – один з небагатьох зареєстрованих ІП України, який є не просто на папері, там дійсно запущено невелике виробництво.
Працює також і ІП «Коростень», де є інфраструктура. В ході реалізації проекту запустився перший в Україні завод з виробництва меблевих плит МДФ.
Діє ІП «Соломоново» в Закарпатті, де збирають машини Skoda. Глава наглядової ради «Єврокар» Олег Боярин пояснював, що інвестори прийшли завдяки наявності вільної економічної зони. Але в 2005 р уряд переглянув законодавство, яке гарантувало інвесторам збереження умов на 30 років, і інвестори «змушені просто виживати». Проте, в компанії сподіваються на створення машинобудівного кластера навколо існуючого заводу.
Умовно існуючі
Основна частина парків, хоч вони і зареєстровані офіційно, функціонують поки тільки на папері (див. Також в кінці тексту «Стадія розвитку індустріальних парків в Україні, які пройшли реєстрацію в Мінекономрозвитку»). Під них місцева влада відвела певні території, в надії привернути інвесторів, які і повинні отримати пільги від держави. По суті ж парки ці неробочі.
«З 14-ти зареєстрованих зараз в Міністерстві економічного розвитку індустріальних парків керуючі компанії є у 9-ти, але реально задіяти учасників можуть тільки 4 парки, у інших навіть комунікації до мережі не підключено», – розповідає директор «Асоціації індустріальних парків України» Ігор Николин.
Проте, парки продовжують множитися. Ще недавно їх було 12, в реєстр індустріальних парків включили ІП «Мироцкое», який розташований в Київській області поряд з трасою «Київ – Ковель – Ягодин». На площі 36,7 га повинні розвиватися як виробництво будматеріалів, деревообробна, легка, харчова промисловість, приладобудування, так і альтернативна енергетика, інформаційно-обчислювальний обслуговування, наукові дослідження та ін.
Також міністерство зареєструвало Вінницький індустріальний парк. І «Українська пивна компанія» (UBC Group, Харків) вже символічно заклала на його території перший камінь в будівництво заводу з виробництва холодильного обладнання для напоїв. Це перший учасник парку, який має намір завершити перший етап будівництва вже в наступному році.
«Я б дуже хотів, щоб у кожному місті був такий індустріальний парк», – заявив прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. План пріоритетних дій Кабміну на 2016 рік передбачає, що до кінця року буде зареєстровано ще 5 парків. Причому знову зареєстровані парки поки не мають ні інфраструктури, ні комунікацій.
Це зовсім не те, чим здається
Якщо подивитися на деякі індустріальні парки, то складається враження, що власники українських промпідприємств намагаються через їх створення «прилаштувати» не тільки території своїх заводів (що, в принципі, цілком логічно), а й свій бізнес, який далеко не завжди входить в рамки концепції індустріальних парків.
Власник «Херсонського машинобудівного заводу» Олександр Олійник оголосив про створення на території заводу ІП KhersonIndustrialPark. Промисловий майданчик займає тут 73 га, є великий залізничний вузол, порти. На ділі поки що є тільки меморандуми з міською владою і турецькими компаніями «про логістичному центрі зберігання і переробки овочів і фруктів, а також про проект за енергозберігаючими технологіями». В інтерв’ю Hubs Олійник прямо сказав, що його цікавлять пільги на ввезення комплектуючих для комбайнів, які підприємство планує виробляти в рамках індустріального парку.
Загорнути в упаковку ІП свій проект логістичного хаба на території «Чорноморського суднобудівного заводу» (ЧСЗ) має намір і «Смарт-холдинг». З 300 га, на яких розміщується ЧСЗ в Миколаєві, в суднобудівному виробництві задіяні менше 10%. На заводі вже третій рік займаються також перевантаженням на судна зерна і металобрухту. Стивідорні послуги став надавати і «Херсонський суднобудівний завод». У рік на цих майданчиках холдингу перевалюється близько 300 тис. т вантажів. Саме цей напрямок і вирішили розвивати далі на ЧСЗ, але вже як індустріальний парк.
«Обговорюємо ідею створення класичного індустріального парку зі своєю компанією, що управляє і регламентованими взаємовідносинами з майбутньою резидентури. Компанія-оператор ІП надаватиме повний спектр послуг, пов’язаних з перевалкою вантажів: обробка, погрузка, експедирування, ваговій і якісний контроль, надання спеціалізованих складських потужностей та ін. Вона буде забезпечувати резидентів постачанням необхідних ресурсів», – розповів гендиректор «Смарт-Холдингу» Олексій Пертін в одному з інтерв’ю.
У компанії розраховують перевалювати на миколаївській верфі 4 млн т на рік і ведуть переговори з потенційними клієнтами. «До 2025 р за найскромнішими оцінками, потреби в перевалці зерновий номенклатури по регіону можуть зрости вдвічі – до 16 млн т щорічно. Ми розраховуємо, що стабільний вантажопотік буде забезпечувати також металургійна продукція. «АрселорМіттал Кривий Ріг» сьогодні перевалює на комерційних потужностях Миколаївського та Одеського регіонів близько 1,3 млн т продукції. Поліпшення ситуації на сировинних ринках може серйозно збільшити потік », – говорить він.
На території парку буде виробництво з переробки сільгосппродукції та обробці металу, завод може виготовляти великі металоконструкції. В межах ЧСЗ побудують свою обмінну ж/д станцію, акваторії до паспортних показників – 8,5-11,5 м (завод приймає судна водотоннажністю до 30 тис. Т).
Наскільки така перекваліфікація відповідає сутності індустріального парку? Зрештою, в тому ж Миколаївському порту інші гравці запускають перевалочні потужності і виробництво без преференцій від держави. Як компанія Bunge, яка відкрила маслоекстракційний завод і термінал.
Hubs попросив Ігоря Николина прокоментувати ці проекти. «Якщо де-юре такі об’єкти – це виробництва, цілісні майнові комплекси, то зареєструвати автоматично їх як індустріальні парки можна. І звичайно, якщо мова буде йти просто про якісь логістичні послуги, то і тут не так просто буде – повинна бути чітка концепція розвитку виробництва, бізнес-план, розрахунки. А якщо мова йде тільки про логістику, то цього мало », – вважає директор Асоціації індустріальних парків України.
Це збігається з думкою секретаря комітету ВР з питань податкової та митної політики Олега Кришіна, який сказав ЗМІ, що пільги отримують «тільки індустріальні парки, створені там, де не ведеться і не велося виробництво. Парки на основі діючих або призупинених виробництв не отримають права на фіскальні стимули ».
На думку Ігоря Николина, проекти нових парків з’являються завдяки тому, що незабаром парламент може розглянути відповідний законопроект, багатьом хочеться бути в тренді. По суті, це полювання вже існуючого великого бізнесу за податковими пільгами. Не факт, що депутати ризикнуть надати преференції окремим територіям – багато озираються на негативний досвід перетворення таких територій в податкові діри.
Привабливо виглядає перспектива організації виробництва автодеталей біля Чопа, відкриття IT-містечка під Києвом і ін. Та й президент UBC Group Ігор Гуменний цілком переконливо обходив вінницькі поля в пошуках відповідної ділянки для свого заводу.
Про провали
Справжній кластер вирішив свого часу побудувати і власник групи компаній «Олімп» (виробництво горілки) Павло Климець. Він також розраховував, що держава буде розвивати індустріальні парки. І навіть побудував новий майданчик, без використання старої інфраструктури. «Мій досвід лежить в площині індустріального кластера – де на одному майданчику розташовані суміжні виробництва. Але як людина, яка побудувала його без пільг і підтримки від держави в чистому полі, можу сказати, що тепер це – валіза без ручки: і нести важко, і кинути шкода », – розповів він.
Бізнесмен взявся реалізовувати проект «Малинівка Еко». Він більше схожий на те, яким повинен бути повноцінний індустріальний парк. Так, частково він був розрахований на вирішення потреб горілчаного бізнесу (розміщення виробництва тари і т.п.) Але проект передбачав і інфраструктуру під чужий бізнес: виробництво ліків, виробництво з екологічно чистої сировини продуктів харчування і т.і.
«Іншим не раджу братися за цей трудомісткий і невдячний процес. Будувати парки як майданчика для різних виробництв в країні, де виробництво – не пріоритет, теж особливого сенсу не бачу. Великий бізнес як і раніше виживає за рахунок договірних відносин з державними чиновниками. Держполітики в цій сфері немає. Гроші дорогі, планувати довгі складно, тому не впевнений, що в найближчому майбутньому у цієї форми є перспектива. А малому і середньому бізнесу такі майданчики не потрібні », – каже Павло Климець.
Втім, навіть без широких пільг з боку держави ІП може бути цікавий як бізнес. Йдеться конкретно про надання готових майданчиків для зацікавлених виробників. Зрештою, території побудованих за часів СРСР заводів йдуть під гіпермаркети, СТО і т.д. Як, скажімо, цеху заводу «Більшовик» в Києві.
Як відзначають в «Асоціації індустріальних парків України», ті ж підприємці східної України, вирішивши перебратися в центр і на захід країни, шукають під свій бізнес території і приміщення. MiniArt Models виробляла в Сімферополі збірні пластикові моделі військової техніки. Тепер верстати встановлені в Київській області, де підприємець Олексій Рижко знайшов підходящу площадку.
Крім того, готові майданчики можуть зацікавити іноземних виробників, які розгортали збірку на території Росії, але не можуть тепер поставляти продукцію в Україну чрез санкції. Наприклад, нескладно перенести складання телевізорів з поставлених зарубіжних деталей.
Андрій Муравській
За матеріалами: Hubs
Поділитися новиною
