1839
Ідеальний Кабінет
— Казна та Політика
Кабмін доживає свої останні дні. Йому на зміну йдуть два нових уряди — читайте про них у новому номері журналу Новое Время №7 від 26 лютого.
Один з цих двох урядів формується у підкилимних іграх парламенту, другий, технократичний, бореться за владу у відкритому протистоянні
***
Бунт на кораблі. 17 лютого 45 членів уряду — колишніх і діючих — у ранзі заступників міністрів, радників, директорів держкомпаній і так далі виступили з відкритим листом, суть якого вони вклали в одне слово: “Дістали”.
Всі вони в минулому — успішні бізнесмени або топ-менеджери великих компаній з хорошою західною освітою. За ці заслуги їх було покликано на керівні посади на держслужбу, найчастіше на зарплати в рази нижчі їхніх колишніх доходів.
І ось що тепер вони пишуть про своє останнє місце роботи: “Терпимість до корупції спостерігається на всіх рівнях, безкарність і лицемірство — все ще нормальні явища. Неможливо залучити достатню кількість некорумпованих професіоналів до роботи на держслужбі”.
Напередодні публікації листа і слідом за ним ряд високопосадовців подали у відставку. Інші завмерли перед неминучістю. “Це спроба заявити про себе,— констатує заступник міністра фінансів Олена Макеєва.— Хочемо ми цього чи ні, нас будуть вибивати. Будуть відкривати кримінальні справи. Система не хоче змінюватися. Ми розуміємо, що будемо звільнені”.
У Кабміні вже з’являються порожнечі, заповнити які націлилися майстри політичних інтриг з ледь живої парламентської коаліції, яка заганяє процес формування нового уряду під килим.
Єдина альтернатива цьому повороту історії назад — набір професійної команди в так званий технократичний уряд.
Гідних кандидатів вистачить не на один, а на декілька ефективних урядів. Частину з них НВ представляє в рейтингу Ідеальний уряд. За ці кандидатури проголосували понад 600 експертів, топ-менеджерів і бізнесменів.
Для того щоб потенційний технократичний уряд був ефективним, необхідно, щоб претенденти на прем’єрське крісло представили свої команди і покрокову програму реформ. Причому з обов’язковим зазначенням часу виконання і очікуваним економічним ефектом. Менше літер, більше числівників і персональної відповідальності за анонсований результат. Потім змагальним шляхом команди обґрунтовують своє право на роботу у владі. Верховна рада приймає один із запропонованих планів, відповідальність за який несе команда прем’єра.
Правда, в устах експертів все це виглядає ідилічною картинкою з лубочного проспекту. Її реалізації не досягти без горезвісної політичної волі лідерів двох найбільших парламентських фракцій, які за сумісництвом є президентом і прем’єр-міністром України.
На думку експертів, опитаних НВ, дефіцит рішучості щодо реформ нагорі — і є найслабша ланка будь-якої моделі уряду. Технократи нічого не зможуть зробити без серйозного лідера, який і буде драйвером реформ, визнають експерти. Всі найсміливіші економічні реформи останніх років мають конкретні імена людей, які взяли на себе відповідальність і ризики.
У Сінгапурі це був легендарний Лі Куан Ю, цитатами якого так люблять розкидатися нинішні та колишні українські чиновники. У Чехії — Вацлав Гавел, який привів у новий уряд молодь, мотивуючи свій вибір так: “Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу”. У Польщі всі ризики на себе взяв Лешек Бальцерович. У Грузії — Каха Бендукідзе. Винятків немає. Радикальні реформи безіменними не бувають.
Олександр Пасховер, Максим Бутченко
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
