1152
Дмитро Мітрюшин: Міжнародні стандарти фінзвітності та особливості їх застосування в Україні
— Фондовий ринок
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) – це комплекс правил, які регламентують підготовку і надання фінансової звітності в форматі, який визнається більшістю країн світу.
Основною ідеєю, покладеною в основу створення МСФЗ, є порівнянність звітності компаній з різних юрисдикцій. Необхідність такої «уніфікації» виникла ще в першій половині ХХ століття, коли широке поширення стали отримувати транснаціональні компанії, які в процесі освоєння нових ринків зіткнулися з проблемою різного підходу до визначення базових фінансових показників. Це викликало серйозні труднощі для акціонерів і вищого менеджменту – доводилося витрачати додаткові кошти і час на трансформацію звітності, щоб прийти до загального розуміння результатів діяльності, а також порівнювати показники ефективності роботи компанії в різних країнах і регіонах. Тому, в 1973 році представники професійних бухгалтерських організацій ряду країн (в т.ч. Німеччина, Франція, Великобританія, США, Канада, Австралія, Японія та ін.) створили Комітет по МСФО, який зайнявся розробкою і впровадженням єдиних стандартів фінансової звітності. Починаючи з 2001 року, джерелом, «творцем» таких стандартів виступає Рада з МСФЗ, яка складається з визнаних на світовому рівні професіоналів в сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
На сьогоднішній день, МСФЗ в тій чи іншій формі визнають 140 держав, включаючи всі країни «великої двадцятки». Форми визнання бувають різні: від обов’язкового надання звітності згідно з МСФЗ окремими категоріями компаній (як правило, активними учасниками фінансових ринків) до повного заміщення національних стандартів міжнародними.
Україна відноситься до тих країн, які МСФЗ впровадили «частково». Процес переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності в Україні почався в 2011 році. Уряд (як суб’єкт законодавчої ініціативи), мабуть, визнав за необхідне застосовувати Міжнародні стандарти тільки до деяких суб’єктів (імовірно, як пробний варіант або в сфери, більш пов’язані з іноземним інвестуванням). Крім того, на той момент передбачалося, що до 2015 року вся фінансова звітність, без винятків, буде відповідати міжнародним стандартам. На даний момент маємо те, що маємо.
У нашій країні, відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№ 996-XIV від 16 липня 1999 року), зобов’язання звітувати за МСФЗ покладено на такі організації:
- Публічні акціонерні товариства;
- Банки;
- Страхові компанії;
- Кредитні спілки;
- Організації, які здійснюють діяльність в сфері фінансових послуг і управління активами.
Крім того, вищевказаний закон дозволяє добровільне застосування МСФЗ всім, без винятку, українським підприємствам і організаціям, якщо вони вважатимуть таке застосування доцільним.
Так в чому ж відмінність між національними стандартами бухгалтерського обліку (НП (С) БО) та МСФЗ?
Формально, вітчизняні НП (С) БО побудовані на принципах МСФЗ, проте в українське законодавство норми МСФЗ були перенесені в повному обсязі. В результаті з’явилася низка досить істотних відмінностей в підході до обліку.
По-перше, вивчаючи МСФЗ, ви не знайдете жорстких імперативних норм, властивих вітчизняному законодавству у сфері фінансів. Ви не побачите єдиних форм звітності, загального плану рахунків і однозначного списку коректних бухгалтерських проводок – кожне підприємство має право встановлювати ці норми самостійно з урахуванням специфіки діяльності. Саме такий підхід дозволяє наділити фінансову інформацію, що відображається у звітності, фундаментальними якісними характеристиками, якими є доречність і правдиве представлення. Застосування МСФЗ – це, в першу чергу, розуміння базових принципів обліку і професійне судження бухгалтера, а не сліпе слідування букві закону.
По-друге, слід розуміти, що українське законодавство в сфері бухгалтерського обліку – це не тільки НП (С) БО, а й широкий спектр інших нормативних актів, що регулюють загальні фінансові та податкові правовідносини в рамках господарської діяльності підприємств. Це так само накладає певний «фіскальний» відбиток на бухгалтерський облік в цілому, змушуючи бухгалтера «підганяти» дані для отримання більш вигідних показників.
По-третє, ряд МСФЗ описує інші, більш точні і деталізовані правила обліку по відношенню до окремих об’єктів, ніж правила, що пропонуються відповідними НП (С) БО. Прикладом може служити різний підхід до переоцінки й амортизації основних засобів (МСФЗ (IAS) 16 – НП (С) БО 7). Крім того, велика кількість норм МСФЗ просто не знайшли відображення в НП (С) БО. Наприклад, дисконтування відстрочених податкових активів і зобов’язань (МСФЗ (IAS) 12), рекласифікація і знецінення фінансових інструментів (МСФЗ (IFRS) 9).
Нарешті, ряд профільних МСФЗ містить інші вимоги до розкриття інформації в звітності, ніж НП (С) БО. Зокрема, в МСФЗ (IAS) 24 містяться ширші рекомендації щодо відображення операцій з пов’язаними сторонами, ніж у відповідному йому НП (С) БО 23.
Отже, звітність, складена відповідно до МСФЗ, дає користувачам більш точну і достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, що може істотно вплинути на прийняття рішень як управлінським складом, діючими акціонерами, так і потенційними інвесторами компаній. Крім того, слід пам’ятати, що облік податку на прибуток в Україні з 2015 року ведеться за бухгалтерськими правилами. Тому, грунтуючись на більш реалістичних показниках бухгалтерського обліку, можна точніше сформувати фінансовий результат діяльності, що дозволить компанії мати більш достовірну і справедливу базу оподаткування.
Однак, в застосуванні МСФЗ в Україні є один, головний недолік – відносна дорожнеча. Вартість хорошого фахівця, який знає МСФЗ, набагато вище, ніж його колеги – бухгалтера, який працює виключно по НП (С) БО. Більш того, сам процес переходу до НП (С) БО на МСФЗ, званий «трансформацією» – це окрема недешева процедура, яку проводять кваліфіковані бухгалтери та аудитори.
Таким чином, вибираючи для себе ті чи інші стандарти, підприємство повинно ретельно проаналізувати всі «за» і «проти». Адже в гонитві за більшою «прозорістю» звітності можна понести витрати, не порівнянні з цінністю відображеної фінансової інформації.
Дмитро Мітрюшин, адвокат
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
