908
Добро на зліт: Банкова бере під контроль аеропорт «Бориспіль»
Конкурс на заміщення посади гендиректора аеропорту «Бориспіль», який затягнувся майже на рік, завершився обранням на цей пост Юрія Солончука. На думку учасників ринку, це означає, що в боротьбі за аеропорт двох основних протиборчих сил − групи «Приват» і бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, до яких прихильний президент, − перемогли люди Банкової. Хоча досі цілий рік менеджерам, лояльним до Ігоря Коломойського, вдавалося утримувати свій контроль над аеропортом, у тому числі − шляхом блокування кадрового конкурсу через суд. Відсторонений директор Євген Дихне, який керував підприємством останній рік на правах в. о., оспорює проведення конкурсу в суді і зараз.
Останнє слово в протистоянні бізнес-груп ще повинен сказати Кабмін, підтвердивши призначення своєю постановою. Для аеропорту закріплення групи Кауфмана − Грановського означає консервацію монополії хендлінгового бізнесу і, відповідно, відсутність перспектив зниження аеропортових зборів. Солончука називають фігурою керованою, але сам він уже планує майбутнє «Борисполя» на 15 років вперед.
Тяготи вибору
Нагадаємо, це вже друга спроба Мінінфраструктури провести конкурс. Перший, що почався в грудні 2014-го, провалився після того, як заступник гендиректора аеропорту «Бориспіль» Кирило Звонарьов заблокував конкурс через Дніпропетровський окружний адмінсуд. Тоді ці дії пов’язали з втручанням у відбір інтересів групи «Приват» Ігоря Коломойського (оскільки Звонарьов довгий час працював в авіабізнесі «Привату»). Повторно конкурс оголосили тільки 11 вересня.
Обраний менеджер вважає, що головні проблеми аеропорту не пов’язані з фінансами, пасажирами чи авіакомпаніями. «Думаю, основна проблема «Борисполя» − у відсутності довгострокового плану розвитку. Я займуся розробкою програми до 2030-2035 року», − запевнив він. Також Юрій Солончук впевнений, що аеропорт потрібно корпоратизувати: це піде на користь усім учасникам галузі, особливо сектору неавіаційних доходів. «Ми отримаємо ефективність та прозорість вирішення всіх питань», − стверджує обранець.
Крім Юрія Солончука, в останній тур конкурсу вийшли Сергій Гомболевський (колишній заступник директора аеропорту), Піотр Ікановіч (віце-президент з фінансів авіакомпанії «МАУ») і Валентин Візант, який раніше працював директором Держадміністрації цивільної авіації Молдови. «Міністерство інфраструктури розривалося між двох вогнів, тому вчинило хитро: вони відправили в комісію по два кандидата від кожної сили», − пояснює один із кандидатів, який залишився не при справах у цій гонці. Учасники галузі називають Візанта й Ікановіча менеджерами, готовими працювати в інтересах групи «Приват» і авіакомпанії «МАУ». Тоді як Гомболевського і Солончука співрозмовники Forbes схильні вважати креатурами групи Кауфмана − Грановського. «У фінал конкурсу пройшли особи з довгим шлейфом скандалів і розглядів, далеко не найефективніші менеджери. Тож те, що відбувається, − не дуже вдала спроба створити ілюзію чесного і неупередженого відбору», − констатує Олег Бондар, керуючий партнер юридичної компанії «ECOVIS Бондар і Бондар».
Найкращі з найкращих
«Вважаю, що конкурс проводився на високому рівні, й обрано гідного кандидата. Решта відібраних учасники представляли структури, пов’язані з інтересами авіакомпанії «МАУ», − наполягає Сергій Гомболевський. Вся негативна інформація про Солончука − це результат чорного піару телеканалів Ігоря Коломойського, запевняє він.
Гомболевський пропрацював у «Борисполі» 15 років, але з 2013 року цього менеджера також пов’язують із групою Кауфмана − Грановського у зв’язку з тим, що він встиг попрацювати директором «Аеропорт Хендлінг» в Одесі, керуючи цим аеропортом. Інші джерела стверджують, що Гомболевський працює у зв’язці зі ще одним колишнім «замом» і гендиректором «Борисполя» Борисом Шахсуваровим, який, у свою чергу, захищає інтереси мільярдера Леоніда Юрушева. Якщо група «одеситів» зосереджена на ніші хендлінгу (всі наземні послуги в аеропорту, включаючи обслуговування пасажирів, зльоту-посадки та підготовки до рейсів повітряних суден), то в сферу інтересів цього бізнесмена входить орендний бізнес у «Борисполі» − точки харчування і duty free.
Одна з «ниточок», яка веде від інтересів в аеропорту Кауфмана − Грановського до Банкової, − колишній керівник з безпеки ТОВ «Ренесанс Капітал» Андрій Таранов. У той час коли «Бориспіль» контролювався цією групою бізнесменів, Таранов прийшов туди на посаду зама з адміністративної роботи. Пролобіювати його на це місце міг, наприклад, колишній роботодавець Григорій Гуртовий, у якого, за його власними словами, є спільні проекти з Олександром Грановським в медіабізнесі та фінансах. Сьогодні ж Андрій Таранов обіймає пост заступника голови адміністрації Петра Порошенка.
На противагу звинуваченням у «чорному піарі» в табору захисників «кандидатів від «МАУ» − свої аргументи. «Валентин Візант виявив себе як великий професіонал у Молдові. При ньому було реконструйовано аеропорт Кишинева за рахунок коштів консорціуму іноземних банків, у тому числі ЄБРР, і відпрацьована схема повернення − шляхом включення $2 додаткового збору в авіаквитки. Це було цікаве рішення, яке дало хороший результат», − хвалить колегу по галузі Олександр Ланецький, директор консалтингової компанії FAS (яка надавала послуги у тому числі «МАУ»).
Також у заслугу Візанту на його керівній посаді в Молдові Ланецький ставить запуск в аеропорт Кишинева лоукостів, причому без обмеження інтересів національного перевізника AirMoldova. Повторити такий досвід Візант міг би і в Україні, вважає Ланецький. Сильним менеджером він називає і Піотра Ікановіча. «Він чіткий фінансист, при ньому МАУ значно покращила платіжну дисципліну при розрахунку з контрагентами», − зазначає Ланецький. Від коментарів щодо фігур Гомболевського і Солончука він утримався.
Знайомий сценарій
Він нагадує, що конкретно перед ним ставилися завдання з виведення підприємства зі збитку. За даними прес-служби аеропорту, це зробити вдалося: аеропорт отримав за 9 місяців 2015 року 467 млн гривень чистого прибутку на тлі 44 млн гривень збитку за той же період минулого року. Дихне стверджує, що курсова різниця (аеропорт отримує 80% своїх доходів у доларах) тут ні до чого. «Основні витрати у нас також у доларах. А прибуток отримано завдяки прийняттю нової стратегії розвитку», − пояснює він. Правда, учасники ринку нагадують, що махінації з цифрами − звична справа для керівників держпідприємств, і «намалювати» в потрібний час збиток чи прибуток не складає труднощів.
При цьому Дихне підкреслює, що «не пов’язаний ні з ким в авіаційному світі і не має зв’язку ні з якими олігархічними кланами». Він сподівається виграти суд, найближче засідання якого призначено на 2 грудня. «Фінальним є рішення Мінінфраструктури, яке повинно спочатку звільнити пана Дихне, а потім призначити нового керівника», − уточнює Олег Бондар.
Євген Дихне, ймовірно, цілком влаштовував як керівник авіакомпанію «МАУ», яка забезпечує 60% усіх перевезень «Борисполя». «Я побудував конструктивну роботу з провідною авіакомпанією, і це одна з передумов нашого успіху», − констатує він.
Хто є кращим для аеропорту − менеджер, лояльний до «МАУ», чи креатура бізнесменів від хендлінгового й орендного бізнесу? Учасники ринку побоюються, що незбалансовані рішення в першому випадку призведуть до консервації статус-кво, при якому інші авіакомпанії, слабші, ніж «МАУ», в галузі просто не виживають. Перекіс на користь другого варіанту − продовження «закручування гайок» всього наземного аеропортового бізнесу. «Аеропорт і так працює на ринку хендлінгу поряд із приватними незалежними компаніями, що дає йому фору в адміністративному і фінансовому ресурсах», − вказує учасник галузі, близький до наземного бізнесу в аеропортах.
Якщо ж адмінресурс опиниться в руках «профільних» бізнесменів − конкуренція у цьому виді діяльності, від якої безпосередньо залежить ціна перельотів і комфорт пасажирів, явно не буде процвітати.
Катерина Гребеник
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
