1866
Чого не вистачає Україні
— Казна та Політика
Інтерв’ю з Бертоном Лі – викладачем Стенфордського університету та Європейської школи підприємництва та інноваційних технологій. Він часто виступає з лекціями в Європі, Латинській Америці, Вашингтоні, округ Колумбія і Силіконовій долині.
Які можливості та загрози для України несе в собі розвиток всесвітньої цифрової економіки?
Цифрова економіка не тільки відкриває перед Україною величезні можливості, але і дає необхідні засоби для протидії зовнішньої агресії. Програмне забезпечення та комп’ютерні мережі відіграють все більшу роль у міжнародній комерції та у взаємодії влади з громадянами. Україна має важливі переваги і хорошу репутацію в області розробки ПЗ, володіючи найбільшою індустрією аутсорсингу в Східній Європі. Українські технічні університети випускають величезну кількість чудових розробників ПЗ, які можуть конкурувати на світовому рівні. Глобальна мультитрильйонна ІТ-індустрія швидко зростає, пропонуючи безліч ділових можливостей для українських компаній, вузів і населення в цілому.
Зростають і соціальні мережі, такі як Facebook, YouTube, Twitter, LinkedIn, Instagram та інші. Це – центральна компонента всесвітньої цифрової економіки, і вона в свою чергу відкриває перед Україною дуже важливі можливості. Канали соціальних мереж (за умови їх ефективного використання населенням, приватним сектором, медіакомпаніями, державою) життєво важливі для щоденного поширення правдивої інформації про Україну. Вони допомагають інформувати простих людей і тих, хто приймає рішення в Європі, США, Азії та в усьому світі про досягнення, боротьбі, випробуваннях і права людини в Україні, створити світовий бренд України, що показує її силу, енергію, креативність, інтелект. Активне використання соціальних мереж людьми, компаніями, вузами та урядовими організаціями не тільки згуртує українців, що розповідають свої щоденні історії один одному, але й відкриє Україну світу, а світ – Україні. Я рекомендую взяти за основу приклад Естонії, яка зробила розвиток цифрової індустрії ключовим аспектом своєї стратегії в XXI столітті.
Скільки часу є в України на те, щоб пристосуватися і бути готовою до приходу цифрової економіки?
Цифрова економіка вже тут. Вона росте неймовірно швидко і в несподіваних напрямках. Нові гравці та інновації по всьому світу підтримують темпи її розвитку. Конкуренція сильна і буде лише збільшуватися. Ми спостерігаємо, як цифрові технології, послуги та товари використовуються дітьми, сім’ями, школами, споживачами, підприємствами, студентами, професорами, ректорами, міністрами, керівниками і президентами, щоб швидше виконувати роботу, допомагати іншим, заробляти гроші, ділитися новинами.
Україна сьогодні – невід’ємна частина всесвітньої цифрової економіки. Але вона повинна докласти зусиль, щоб розширити використання цифрових технологій по всій країні: серед домогосподарств, промисловості, вузів, уряду. Прогрес прискорюється, і Україна повинна бути його частиною, впливати на нього, а не тільки реагувати. Ймовірно, Україні варто розглянути можливість створення IT-корпусу з молодих людей, щоб вони допомогли застарілим підприємствам подолати технологічне відставання. Розвиток цифрової складової української економіки має бути ключовим елементом державної економічної стратегії. Упор на цифрову галузь, я вважаю, повинен бути центральним пунктом в плані Порошенка з конкуренції з Росією за клієнтів і людський ресурс.
Що повинно бути включено в наш план реформ, щоб цифрова економіка перестала бути загрозою для України і несла лише можливості? Які потрібні інфраструктурні проекти? Стандарти, законодавство, інструменти?
Є два основних напрями реформування, які необхідні Україні для розвитку економіки і суспільства з тим, щоб вона могла конкурувати на світових ринках. По-перше, необхідна реформа вищої освіти. Україна повинна змінити свою університетську модель із застарілою радянською на кращі зразки – такі як у США, Великобританії, Скандинавії, Нідерландах, Швейцарії, Німеччини. Це означає не тільки акцент на успішність в навчанні і дослідженнях, а й співробітництво роботодавців і вузів, комерціалізацію винаходів і створення стартапів. Я думаю, що вузи повинні стати більш міжнародними відносно залучення студентів і професорів, зробити англійську другою мовою навчання і спілкування, а також розширювати свої зв’язки з місцевими та транснаціональними корпораціями. Такі дії можуть вимагати звільнення професорів літнього віку, яким доведеться надати місце для нового покоління викладачів з Європи, Північної Америки та Азії.
Якість університетських досліджень також має бути покращено, а перелік областей дослідження – змінений згідно стандартам, встановленим лідируючими науковими інвестиційними агентствами та компаніями в США, Німеччині, Великобританії, Японії, Кореї та Скандинавії. Прикладами можуть служити американська Національна наукова асоціація і Національний інститут охорони здоров’я, а також їх аналоги у Великобританії та Німеччині.
Будемо чесні: це нелегке завдання, воно не може бути виконана за одну ніч. Фундаментальні реформи потребують багаторічної роботи і уваги всього українського суспільства. Більшість з них вимагатимуть значних фінансових вкладень. Переваги таких реформ повинні бути ясно роз’яснені народу України, бізнесу та ЗМІ. План по впровадженню цифрових технологій у всі сектори української економіки повинен бути розроблений шляхом тісних консультацій з бізнес-лідерами, внутрішніми та іноземними інвесторами і банками розвитку.
Вузи і бізнес-школи можуть зіграти важливу роль у навчанні лідерів і керівників вищої та середньої ланки стратегічному використанню IT. Також необхідно проводити експерименти по використанню IT-платформ для онлайн-навчання, щоб розробити нові моделі надання середньої та вищої освіти на менш витратній основі.
Створення цифрової інфраструктури країни – прокладка оптоволоконних кабелів, облаштування дата-центрів, впровадження технології захисту конфіденційності – важлива частина цього випробування.
У всіх перерахованих сферах вкрай важливо демонструвати ранні історії успіхів. Широке впровадження нової цифрової економіки України вимагає не тільки нових технологій, а й (що більш важливо) нового типу мислення, нового погляду на організаційний процес і культуру.
За матеріалами: Hubs
Поділитися новиною
