498
Як вилікуватися від держборгу
— Казна та Політика
В України немає достатнього запасу міцності, щоб перекладати свої фінансові проблеми на майбутні покоління
Великий розмір державного боргу – це не діагноз, а тільки симптом. За ним може стояти і запущена хронічна хвороба, і гостре нездужання, яке потребує негайного втручання, і ефект сеансу інтенсивної терапії.
ВІДКЛАДЕНЕ ПРОБЛЕМА
При порівнянні країн прийнято вимірювати державний борг у відсотках від валового внутрішнього продукту. Серед розвинених економік безумовне лідерство за цим показником багато років утримує Японія. У 1980 році її держборг становив 52,4% ВВП, в 2000-му – 143,8%, а в 2014-му досяг 246,4% ВВП. Втім, ця країна відрізняється від більшості держав-боржників тим, що основними її кредиторами є не інші держави або міжнародні фінансові організації, а власні резиденти. Їм належить понад 90% японського держборгу.
Досвід Японії може служити прикладом того, що у всього – хорошого чи поганого – є своя зворотна сторона. Всупереч тим, хто привчений вважати держборг чимось обов’язково поганим, японці продемонстрували, як можна перетворити безперервне запозичення на двигун економічного зростання. Після Другої світової війни японці зуміли швидко підняти свою економіку, тому що з року в рік масово скуповували облігації внутрішньої позики. Зібрані кошти йшли на великі інфраструктурні проекти, тобто на робочі місця для самих японців. Тобто своє економічне диво японці профінансували в складчину.
Ця практика продовжується і понині. Але поступово в ній все більш виразно проступає негативна сторона. Пов’язано це з демографією: японки стали народжувати менше дітей (з кінця 1990-х більшість обмежується однією дитиною), тривалість життя зростає (досягла 80 років у чоловіків і 87 років у жінок), як наслідок, все вище частка літніх людей і все нижче – молодих. Разом зі старінням населення погіршується сальдо операцій з цінними паперами: виплати за облігаціями зростають випереджаючими темпами порівняно з надходженнями від нових позик.
Щоб виправити ситуацію, в 2012 році був прийнятий закон про підвищення податку на споживання. З квітня 2014 (фінансовий рік в Японії починається у квітні) цей податок, що становив спочатку 5%, виріс до 8%. А з жовтня 2015 року планувалося підняти його до 10%.
Наскільки неминучі були ці заходи, можна судити по держбюджету Японії на 2013 Ф.Р.: доходи від податків і зборів – 43 трлн. ієн, дохід від випуску облігацій – 42,9 трлн. Тобто Японія брала в борг майже стільки ж, скільки заробляла. При цьому на обслуговування свого боргу держава була змушена виділити 22 трлн. – трохи менше, ніж на соціальні витрати (26 трлн.).
Бюджет на 2014 ф.р. вийшов більш оптимістичним: за рахунок підвищення податку на споживання власні доходи зросли до 50 трлн .; сума запозичень при цьому скоротилася до 41,2 трлн. Однак посилення податкового тягаря викликало рецесію економіки. Злякавшись падіння ВВП, прем’єр Сіндзо Абе відстрочив другий етап підвищення ставки податку на півтора року – до квітня 2017 року. У бюджеті на 2015 ф.р. заплановано зростання податкових надходжень до 54,53 трлн., емісія цінних паперів повинна скоротитися до 36,86 трлн., на виплату відсотків по облігаціях буде виділено 23,45 трлн. ієн.
За прогнозами МВФ, держборг Японії складе в 2015 році 246,1% ВВП і до 2020 року виросте незначно – до 251,6%. Таким чином, можна сказати, що проблему вдалося стабілізувати, однак вирішувати її доведеться вже наступним поколінням японців. Зараз на кожного жителя країни, будь то дорослий або дитина, припадає 8,11 млн. ієн держборгу, або близько $ 68 тис.
КОНТРПРИКЛАДИ ДЛЯ ГРЕЦІЇ
На другому місці за розміром держборгу стоїть Греція. Її прийнято відносити до жертв світової фінансової кризи, що вибухнула в 2008 році, проте більше половини своєї нинішньої заборгованості вона накопичила ще у докризові часи. Якщо в 1980 році її держборг становив скромні 21,2% ВВП, то в 2007-му – вже 102,8%. Це результат неефективної економіки і великих соціальних зобов’язань.
Разом із кризою розпочався другий акт грецької драми: до 2014 року держборг цієї країни виріс до 177,2% ВВП. Таким чином, за сім років вийшов приріст заборгованості в 74,4% ВВП – темпи, звичайно, вражаючі, але все ж не унікальні. У трьох країн Євросоюзу боргова динаміка була майже такою ж або навіть ще гірше.
Так, Португалія за ті ж сім років збільшила свій держборг на 61,8% ВВП (з 68,4 до 130,2%), Іспанія – на 62,2% ВВП (з 35,5 до 97,7%), а Ірландія примудрилася за шість років, з 2007 по 2013-й, наростити держборг на 99,3% ВВП (з 24 до 123,3%).
Але на відміну від греків португальці і іспанці не довели свої держави до дефолту, а ірландці взагалі вже говорять про перемогу над кризою – і дають грекам дружні поради. Прибувши 7 липня на екстрену зустріч Єврогрупи щодо Греції, ірландський міністр фінансів Майкл Нунан заявив, що Греція повинна піти по стопах Ірландії в реструктуризації свого боргу – домовлятися про продовження строків виплати кредитів, про зниження процентних ставок і про рефінансування заборгованості по лінії МВФ.
В умовах кризи ірландці накопичували борги швидше греків, але використовували позикові кошти більш толково.
Уряд ввів режим жорсткої економії і санації держфінансів. Були скорочені зарплати чиновників і соціальні виплати, підвищено ПДВ.
У той же час були націоналізовані проблемні банки. І вже в грудні 2013 року країна змогла відмовитися від зовнішньої допомоги. У 2014 році Ірландія показала найвище серед країн ЄС зростання ВВП – на 4,8% (у середньому по ЄС вийшов зростання на 1,1%). А розмір держборгу стиснувся зі 123,3% ВВП до 109,5%. За прогнозами МВФ, до 2020 року Ірландія зменшить цей показник до 89,7% ВВП.
Подібним чином Португалія, отримавши слідом за Грецією та Ірландією допомогу від Європейського фонду фінансової стабільності, а також від Європейського центрального банку і МВФ, зайнялася оздоровленням своїх фінансів. Були знижені оклади держслужбовців і витрати на соціальну допомогу, підвищені ПДВ та інші податки. У травні 2014 року країна вийшла з європейської програми фінансової підтримки, якою користувалася протягом трьох років. Португальський ВВП виріс на 0,9% в 2014 році і на 1,8% у першому кварталі 2015 року.
Іспанський уряд, отримавши в 2012 році масштабну допомогу від ЄС для стабілізації банківської системи, теж почав проводити політику жорсткої бюджетної економії. Європейська програма фінансової підтримки для Іспанії завершилася в січні 2014 року, за підсумками року ВВП Іспанії зріс на 1,4%, а в першому кварталі 2015 року – на 2,9%.
У Греції, по суті, не було іншого виходу, крім як скористатися прикладом своїх товаришів по нещастю. 9 липня грецький уряд представив міжнародним кредиторам план радикальних реформ, спрямованих на оздоровлення економіки, включаючи підвищення податків, пенсійну реформу, приватизацію держмайна. Іншими словами, Греції таки доведеться робити все те, чого вона намагалася уникати, лише борги її тепер значно збільшаться.
Така ціна зволікання.
ПРОГНОЗИ, ЩО НЕ СПРАВДИЛИСЯ
Грецький дефолт викликав черговий сплеск пророцтв про швидкий кінець євро. Подібні прогнози звучать ще з 2008 року, коли розповсюдилась абревіатура PIGS – Португалія (P), Італія (I), Греція (G), Іспанія (S). Вона відображає вкрай негативне ставлення до фінансової політики цих країн, що склалося в інших країнах єврозони (англійське слово pigs означає «свині»). З 2011 став використовуватися розширений варіант – PIIGS, де друга I відповідає Ірландії. Однак найбільшу увагу в прогнозах про крах євровалюти приваблювала перша I, тобто Італія.
Дійсно, за розміром держборгу Італія аж до 2005 року була першою серед країн ЄС і лише потім поступилася це сумнівне лідерство Греції. У лютому 2010 року канадський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Роберт Манделл заявив в телеінтерв’ю, що Італія, обтяжена другим за величиною в Європі розміром боргу, являє собою «головну загрозу» для євро. «Якщо Італія стала новою метою, євро очікують великі проблеми, – сказав Манделл. – Італію буде дуже складно врятувати».
Економіка Італії дорівнює економікам Іспанії, Ірландії, Греції та Португалії разом узятим. І якби їй теж знадобилася масштабна допомога, європейська фінансова система навряд чи б витримала таке навантаження. Проте небезпека виявилася перебільшеною.
Скориставшись медичною термінологією, можна сказати, що надмірний держборг подібний підвищеній температурі: сам по собі він ще не віщує катастрофу, хоч і свідчить про наявність проблем зі здоров’ям. Катастрофа трапляється тоді, коли температура стрімко зростає, а ніяких заходів для лікування не робиться. Якщо ж країна звикла мати великий розмір держборгу, то у неї, можливо, є якась задавнена хронічна хвороба, але це не привід сідати писати некролог.
Саме такий випадок являє собою Італія. Її держборг перевищує 90% ВВП вже 25 років поспіль (починаючи з 1991-го). У 1996-му він досяг 117,7% ВВП, після чого знизився до 99,7% в 2007-му. За оцінками МВФ, в 2015 році італійський держборг досягне 133,8% ВВП, але до 2020-го знизиться до 122,4%.
Звичайно, італійці розуміють, що хворі, і намагаються лікуватися. Маттео Ренці, який очолює уряд країни з лютого минулого року, своїм стратегічним завданням оголосив розпродаж держактивів, який дозволить зібрати 36 млрд. євро для зменшення держборгу. Минулого літа уряд вже продав частину акцій суднобудівної компанії Fincantieri, у лютому реалізував черговий пакет електроенергетичної компанії Enel, зараз зайнятий приватизацією низки активів залізничної групи Ferrovie dello Stato і підготовкою до продажу 40% поштової групи Poste Italiane, потім настане черга авіадиспетчерської служби Enav … До речі, жоден МВФ тут Італію не підганяє, лише партнери по ЄС.
Для України з усього цього можна зробити висновок, що високий держборг – це ще не найстрашніше. Навіть після всіх тих позик, яких Київ чекає в нинішньому році Україна підніметься лише на 21-е місце в світі за розмірами держборгу – 94,1% ВВП. Боятися потрібно іншого: що ці позики будуть прийматися не разом з лікуванням, а замість лікування. У цьому випадку вони лише погіршать хворобу. А у нас зовсім немає такого запасу міцності, як у японців, щоб перекладати проблеми на майбутні покоління.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
