242
Що заважає успішній реалізації програми МВФ
— Казна та Політика
Наприкінці минулого тижня Рада директорів Міжнародного валютного фонду завершила перший перегляд виконання Україною економічної програми EFF, після чого схвалила виділення другого траншу цього кредиту на суму $1,7 млрд. Гроші поповнять золотовалютні резерви НБУ.
Труднощі, наприклад, виникли з посиленням «інституційної незалежності НБУ»: Рада не вклалася в дедлайн з ухваленням закону, хоча, як раніше писав Forbes, зміни мають лише формальний характер.
Насилу було проголосовано і законопроект №2045-а, який стосується поліпшення системи гарантування вкладів фізичних осіб та розв’язання гострих проблем із прозорістю та ефективністю роботи Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО). Під час роботи над законом депутати хотіли отримати для себе і своїх спонсорів певні вигоди.
У підсумку лише після п’ятничного рішення Ради директорів МВФ Мінфін зміг зітхнути з полегшенням. «Розширена програма фінансування є головною складовою плану Міністерства фінансів щодо стабілізації економіки України та закладенням фундаменту для відновлення її зростання, починаючи з 2016 року. У поєднанні з глибинними й амбітними реформами, які здійснює уряд України, отримання нового траншу сприятиме подальшому відновленню економіки та зміцненню довіри до фінансових ринків із боку як інвесторів, так і українських громадян», – зауважено в повідомленні на сайті Міністерства фінансів України.
Водночас опитані Forbes експерти поки що не поділяють оптимізму Мінфіну. «Позитивне рішення від МВФ щодо другого траншу – це, звичайно, хороша новина для України. Гроші МВФ сьогодні дають змогу платити за електрику, на якій працює апарат штучного дихання для економіки країни. За повної відсутності внутрішніх реформ, які б дали можливість економіці якось почати видиратися з цього сумного стану, гроші МВФ та інших міжнародних кредиторів і донорів – єдине, що утримує організм української економіки на цьому світі», – вважає фінансовий аналітик Іван Угляниця.
Далеко не всі аспекти програми в Україні працюють так, як того хоче Фонд. Або як це підносить Кабмін чи Нацбанк, чи це курс національної валюти, цінова стабільність, чи реальний стан економіки.
Ще у квітні 2015 року у звіті Світового банку «Всесвітній економічний прогноз» ішлося, що після 6,8-відсоткового зменшення ВВП 2014 року 2015-го Україна має показати певне поліпшення – зі спадом ВВП уже на 5,5%. Нині більшість українських інвестиційних компаній переглянули свої прогнози у бік мінус 11–13% ВВП.
За словами експертів, спроби прибрати макроекономічні дисбаланси без реальної боротьби з корупцією ні до чого не призведуть. «Гроші МВФ не здатні розв’язати проблему тотальної корупції, відсутності системи правосуддя і всіх інших проблем, які із завидною регулярністю приводять країну в одну і ту ж точку», – каже Угляниця.
Голова ГО «Реформи проти корупції» Анатолій Родзинський особливого прогресу в боротьбі з корупцією, незважаючи на співпрацю з різними міжнародними фінансовими організаціями (МФО), також поки що не бачить. «Судді, як і раніше, ухвалюють очевидно незаконні рішення, часто, «керуючись внутрішнім переконанням», вони можуть ухвалити рішення на користь або однієї, або іншої сторони, незалежно від того, що написано в законі», – вказує Родзинський.
За його словами, така ж ситуація і в податковій сфері, з якої нікуди не поділися конвертаційні центри. Не розв’язано і проблему контрабанди, що показали останні події в Мукачеві та Одесі. Не особливо видно прогрес у виконанні судових рішень і реєстрації нерухомості Мін’юстом. «За такого стану справ країні не потрібні ні юристи, ні інвестори», – констатує Родзинський.
Якщо інвестори й надалі будуть байдужими до України, то чергові прогнози щодо зростання економіки 2016 року залишаться лише на папері. Подальші кредити від МВФ здебільшого направлятимуть у ЗВР. Також програма передбачає майбутні інтервенції НБУ на внутрішньому валютному ринку з викупу валюти для досягнення рівня резервів НБУ – $35 млрд. Враховуючи те, з якими труднощами просувається «лібералізація» валютного ринку, ці завдання вже тепер виглядають надто амбітними.
«Варто зазначити, що частина реформ розвивається в цілком протилежному напрямку від заявленого і прописаного в угоді. Наприклад, реформи пішли «навпаки» в питанні оподаткування та дерегуляції підприємницької діяльності», – каже Угляниця.
На думку координатора групи «Податковий кодекс» Громадської платформи «Нова Країна» Тараса Козака, позиція МВФ щодо податків викликає багато запитань. «Формально наша податкова система не така вже й погана, якщо подивитися на ставки, але не заглиблюватися в цю тему. ПДВ 20% – нормально, у Європі часто буває і вище. Податок на доходи фізосіб 15–20% – прекрасно, за світовими мірками він дуже низький; податок на прибуток у нас теж нижчий, ніж в інших країнах. Вони дивуються, чому ми хочемо його змінювати, усе ж добре. Але вони не розуміють, що за цими цифрами нічого не стоїть. Той же ПДВ – для податківців немає проблем зняти податковий кредит, якщо де-небудь через сім посередників хтось щось не заплатив. А підприємство так «попадає» не на 20% ПДВ, а на 20% податку від обороту», – розповідає Козак.
За його словами, навіть якщо МВФ у якихось моментах погоджується знизити податковий тиск, наприклад ставку ЄСВ, то відразу ж вимагає знайти компенсатори, щоб не збільшувати дефіцит держбюджету. Проте, на думку експерта, заміна одного податку на інший не призведе до зростання економіки. «Це не працює, в Україні великий податковий тиск і ще дуже погане адміністрування. У нас позиція така: тільки детінізація може стати цим компенсатором, але для того щоб вона відбулася, потрібно зменшити податковий тиск. Та нас, на жаль, не чують», – констатує Козак.
Проте отримання зовнішніх кредитів без серйозних змін усередині країни навряд чи призведе до довгострокового економічного зростання України. «Не варто сподіватися на програму і гроші МВФ як на ліки в довгостроковій перспективі. Як показує практика країн, котрі не хотіли лікувати себе самі (Аргентина, Греція, та ж Україна), гроші МВФ – це лише тимчасове, короткострокове рішення», – зауважує Угляниця.
За його словами, такі програми зазвичай не виконують або виконують лише формально у вигляді законів, які не працюють. І це не дає змоги «перезапустити» проблемні економіки. «У підсумку країни опиняються в тому ж стані з великим боргом, згаяним часом і втраченими можливостями. Україна впевнено йде тим же уторованим шляхом – отримати грошей, трохи перетерпіти і знову стати на ті ж старі, іржаві рейки ресурсної економіки», – резюмує Угляниця.
Олександр Мойсеєнко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
