1701
Залізорудний обвал: Україна може втратити світові ринки збуту
— Фондовий ринок
З 1 квітня 2015 вступили в силу нові рентні ставки на видобуток залізної руди. За відповідні зміни до статті 252 Податкового кодексу України в рамках «МВФ-пакета» 2 березня проголосував 291 депутат. Це вже четверте підвищення ставок за останній рік. «У порівнянні з першим кварталом 2014 рентні ставки зросли в 6-7 разів в гривневому еквіваленті», – констатує Юрій Риженков, генеральний директор «Метінвесту» .
На обліку всі
Експорт залізорудної сировини приніс Україні в 2014 році трохи більше 6% від загальної валютної виручки: в товарно-грошовому вираженні це майже 41 млн тонн ЗРС вартістю $ 3,3 млрд. При цьому обсяг експорту збільшився майже на 8%, а виручка знизилася на 11% в порівнянні з 2013 роком. Причиною такого співвідношення стало падіння світових цін на залізорудну сировину на 47% в 2014 році – з $125 до $68 за тонну. З початку цього року руда подешевшала ще приблизно на 30%.
В Україні виробництво і споживання сталі скорочується вже сьомий рік поспіль: з 2008-го по 2014-й воно впало на 27%. В той же час виробництво ЗРС збільшилося на 28%, забезпечивши як внутрішню зайнятість робітників, так і валютні надходження в країну. У порівнянні з 2008 роком зростання експорту ЗРС збільшилося на 85% і йшло, в основному, за рахунок ринку Китаю. Ця тенденція зберігалася навіть у катастрофічному 2014 році, коли обсяги виробництва чавуну і сталі відкотилися на рівень середини 1990-х років – до 27 млн тонн і 25 млн тонн відповідно.
«Переважна більшість підприємств гірничо-металургійного комплексу України з 2014 року перебувають на межі банкрутства, якого вдалося уникнути тільки внаслідок девальвації національної валюти і поліпшення конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках», – пояснює ситуацію Юрій Риженков.
Тенденція минулого року продовжилася і в І кварталі 2015-го. Падіння обсягів виробництва чавуну і сталі в Україні вже склало більше 30% в порівнянні з І кварталом 2014-го, тому обсяг поставок ЗРС на внутрішній ринок зменшився на 3,4 млн тонн (-42%), до 4,7 млн тонн, в Порівняно з аналогічним періодом 2014 року. А експортні поставки збільшилися на 1,2 млн тонн (+ 12%), до 10,9 млн тонн. Питома вага експорту в загальному обсязі поставок ЗРС склав 70% проти 54% за три місяці 2014 року.
Згідно з підрахунками компанії PricewaterhouseCoopers Ukraine, з введенням нової рентної ставки її частка по відношенню до комерційного прибутку складе 38%, хоча рік тому становила 21%. Україна фактично займають третє місце в світі за рівнем оподаткування ГМК, пропустивши вперед тільки Індію та Китай. Але в цих країнах відзначається зростання ВВП, в той час як в Україні все ще йде падіння. В таких умовах, наголошується в дослідженні компанії, дії уряду України можуть привести тільки до скорочення виробництва і втрати ринків збуту
Тенденція минулого року продовжилася і в І кварталі 2015-го. Падіння обсягів виробництва чавуну і сталі в Україні вже склало більше 30% в порівнянні з І кварталом 2014-го, тому обсяг поставок ЗРС на внутрішній ринок зменшився на 3,4 млн тонн (-42%), до 4,7 млн тонн, в Порівняно з аналогічним періодом 2014 року. А експортні поставки збільшилися на 1,2 млн тонн (+ 12%), до 10,9 млн тонн. Питома вага експорту в загальному обсязі поставок ЗРС склав 70% проти 54% за три місяці 2014 року.
Згідно з підрахунками компанії PricewaterhouseCoopers Ukraine, з введенням нової рентної ставки її частка по відношенню до комерційного прибутку складе 38%, хоча рік тому становила 21%. Україна фактично займають третє місце в світі за рівнем оподаткування ГМК, пропустивши вперед тільки Індію та Китай. Але в цих країнах відзначається зростання ВВП, в той час як в Україні все ще йде падіння. В таких умовах, наголошується в дослідженні компанії, дії уряду України можуть привести тільки до скорочення виробництва і втрати ринків збуту
Запізнились
У Федерації металургів України заявляють, що в первинному варіанті поправок до статей Податкового кодексу збільшення ренти для гірничорудного комплексу не значилося. Поправку внесли «з голосу», коли документ обговорювався на засіданні комітету ВР з фінансів і банківської діяльності. Хто саме вніс, металурги не уточнюють, хоча напевно знають. Щоб отримати на руки стенограму засідання комітету ВР, потрібно досить багато часу, і не факт, що там буде вказано прізвище цього депутата.
Ініціатива запізнилася мінімум на 5 років. Подібні пропозиції щодо збільшення рентних платежів країни – провідні виробники ЗРС, Бразилія, Австралія, Індія, Китай, Казахстан і Росія, вводили на піку цін 2010-2011 років. Сьогодні ситуація прямо протилежна. Пропозиція на світовому ринку ЗРС перевищує попит більш ніж на 400 млн тонн.
Нещодавно аналітики JPMorgan Chase&Co. погіршили прогноз цін на залізну руду до кінця 2018 через триваюче зростання глобальної пропозиції і зниження попиту на сировину. Цього року руда в середньому коштуватиме $51 за тонну, що на 20% нижче попереднього прогнозу ($ 63 за тонну). При цьому у ІІ кварталі, як очікується, середня вартість складе $47 за тонну, в ІІІ – $43 за тонну. Прогноз на 2016 рік був знижений на 22% – до $50 за тонну, а на 2017 і 2018 роки – на 18% і 8% відповідно, повідомило агентство Bloomberg.
«Наші аналітики не очікують скорочення видобутку руди великими компаніями найближчим часом, що частково пов’язано з їх побоюваннями втратити частку на ринку, – говориться в огляді JPMorgan. – Більше того, падіння цін викликане очікуваннями різкого зростання пропозиції цієї сировини ».
Володимир Власюк пояснив цю тенденцію тим, що провідні компанії світу – бразильська Vale, австралійсько-британська BHP Billiton, австралійські Rio Tinto і Fortescue – на які припадає левова частка світового виробництва залізорудної сировини, йдуть на все, щоб відстояти свої ринки.
«Компанії сповідують горизонтальну стратегію, намагаючись утримати свою частку на ринку, зменшуючи при цьому собівартість. Завдяки інвестиційним проектам, знецінення національних валют до долара, падіння вартості фрахту, бразильським і австралійським компаніям це вдалося. Спочатку з ринку були вимиті компанії з собівартістю $100 за тонну, потім – $70, зараз вже стоїть питання вимивання компаній, які мають $50 собівартості », – озвучує тенденцію Власюк. Тобто сьогодні якраз розгортається боротьба за місце під сонцем і для українських ГЗК.
Ініціатива запізнилася мінімум на 5 років. Подібні пропозиції щодо збільшення рентних платежів країни – провідні виробники ЗРС, Бразилія, Австралія, Індія, Китай, Казахстан і Росія, вводили на піку цін 2010-2011 років. Сьогодні ситуація прямо протилежна. Пропозиція на світовому ринку ЗРС перевищує попит більш ніж на 400 млн тонн.
Нещодавно аналітики JPMorgan Chase&Co. погіршили прогноз цін на залізну руду до кінця 2018 через триваюче зростання глобальної пропозиції і зниження попиту на сировину. Цього року руда в середньому коштуватиме $51 за тонну, що на 20% нижче попереднього прогнозу ($ 63 за тонну). При цьому у ІІ кварталі, як очікується, середня вартість складе $47 за тонну, в ІІІ – $43 за тонну. Прогноз на 2016 рік був знижений на 22% – до $50 за тонну, а на 2017 і 2018 роки – на 18% і 8% відповідно, повідомило агентство Bloomberg.
«Наші аналітики не очікують скорочення видобутку руди великими компаніями найближчим часом, що частково пов’язано з їх побоюваннями втратити частку на ринку, – говориться в огляді JPMorgan. – Більше того, падіння цін викликане очікуваннями різкого зростання пропозиції цієї сировини ».
Володимир Власюк пояснив цю тенденцію тим, що провідні компанії світу – бразильська Vale, австралійсько-британська BHP Billiton, австралійські Rio Tinto і Fortescue – на які припадає левова частка світового виробництва залізорудної сировини, йдуть на все, щоб відстояти свої ринки.
«Компанії сповідують горизонтальну стратегію, намагаючись утримати свою частку на ринку, зменшуючи при цьому собівартість. Завдяки інвестиційним проектам, знецінення національних валют до долара, падіння вартості фрахту, бразильським і австралійським компаніям це вдалося. Спочатку з ринку були вимиті компанії з собівартістю $100 за тонну, потім – $70, зараз вже стоїть питання вимивання компаній, які мають $50 собівартості », – озвучує тенденцію Власюк. Тобто сьогодні якраз розгортається боротьба за місце під сонцем і для українських ГЗК.
Важкі часи
В Україні налічується 8 великих ГЗК. Чотири з них – Північний, Південний, Центральний та Інгулецький – належать «Метінвесту» Ріната Ахметова. Плюс під його контролем перебувають Криворізький і Запорізький залізорудні комбінати. Два комбінати – Полтавський і Єристівка – у власності у Ferrexpo Костянтина Жеваго. Один – «Суха балка» – у російського «Євразу», і ще один – у «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Чи є пропозиція про підвищення рентної ставки свідомою грою проти бізнесу Ріната Ахметова або депутатський корпус просто піддався політичному бажанню оподаткувати все і вся, стверджувати складно. На круглому столі, присвяченому введенню нової ренти, 15 квітня всі керівники галузевих виробництв і профільних об’єднань в один голос заявили, що з ними ніхто не радився, статистичних та виробничих даних не запитував.
Світові ж вимоги до продукції такі: вміст заліза в концентраті повинно бути не менше 62%. «Така руда є тільки в Бразилії та Австралії, її можна відразу ж вантажити у вагони і відправляти споживачам. В Україні такої руди всього лише 5%. Решта 95% вимагають попередньої підготовки », – пояснює Сергій Біленький, голова Федерації металургів України.
У нас видобувається сировина з середнім показником вмісту заліза 35%. Є більш багаті руди на Криворізькому та Запорізькому ЗРК, на «Сухій балці» і «АрселорМіттал». Але є і більш бідні – до 20% вмісту заліза – на Інгулецькому і Центральному ГЗК. Середня собівартість виробництва концентрату – $26 за тонну, окатишів – $44. Сюди додаються ще витрати на транспортування і доставку продукції споживачам, і отримуємо $52 і $70 відповідно.
Приблизно таку ж якість руди і умови видобутку мають основні конкуренти України – Казахстан і Росія. Ось тільки рентна плата в Казахстані в 3,5 рази нижче, ніж в Україні, а в Росії – в 5,7 рази. Вони теж знайомі з ринком Китаю, і зайняти його їм не складе особливих труднощів. Під загрозу втрати роботи потрапляють 128 тисяч чоловік, зайнятих в гірничо-металургійному комплексі України.
«У період попередньої кризи в 2008-2009 роках уряд України діяло досить ефективно: прийняв меморандум, яким тимчасово заморозив тарифи на залізничні перевезення, електроенергію та газ для підприємств ГМК, створив міжвідомчу робочу групу,що має вирішувати спірні питання та знаходити прийнятні компроміси. Сьогодні цього немає », – нагадує Олександр Рябко, заступник голови профспілки металургів і гірників України.
А ось влада Китаю та Австралії вже заявили своїм виробникам, що ті отримають пільги по виплаті ренти. У Китаї рента буде знижена на 50-60% для виробників з високою собівартістю, а влада штату Західна Австралія погодилася на відстрочку 50% ренти для компаній, які видобувають менше 20 млн тонн ЗРС на рік.
«Ми намагалися і намагаємося достукатися до вищих чиновників. Але представникам галузі дуже важко потрапити навіть до робочої групи зі зміни законодавства », – підбив підсумки зустрічі Ярослав Гусейнов, директор з оподаткування компанії PricewaterhouseCoopers Ukraine. Представники гірничо-металургійної галузі вирішили домагатися зустрічі з урядом України найближчим часом
Чи є пропозиція про підвищення рентної ставки свідомою грою проти бізнесу Ріната Ахметова або депутатський корпус просто піддався політичному бажанню оподаткувати все і вся, стверджувати складно. На круглому столі, присвяченому введенню нової ренти, 15 квітня всі керівники галузевих виробництв і профільних об’єднань в один голос заявили, що з ними ніхто не радився, статистичних та виробничих даних не запитував.
Світові ж вимоги до продукції такі: вміст заліза в концентраті повинно бути не менше 62%. «Така руда є тільки в Бразилії та Австралії, її можна відразу ж вантажити у вагони і відправляти споживачам. В Україні такої руди всього лише 5%. Решта 95% вимагають попередньої підготовки », – пояснює Сергій Біленький, голова Федерації металургів України.
У нас видобувається сировина з середнім показником вмісту заліза 35%. Є більш багаті руди на Криворізькому та Запорізькому ЗРК, на «Сухій балці» і «АрселорМіттал». Але є і більш бідні – до 20% вмісту заліза – на Інгулецькому і Центральному ГЗК. Середня собівартість виробництва концентрату – $26 за тонну, окатишів – $44. Сюди додаються ще витрати на транспортування і доставку продукції споживачам, і отримуємо $52 і $70 відповідно.
Приблизно таку ж якість руди і умови видобутку мають основні конкуренти України – Казахстан і Росія. Ось тільки рентна плата в Казахстані в 3,5 рази нижче, ніж в Україні, а в Росії – в 5,7 рази. Вони теж знайомі з ринком Китаю, і зайняти його їм не складе особливих труднощів. Під загрозу втрати роботи потрапляють 128 тисяч чоловік, зайнятих в гірничо-металургійному комплексі України.
«У період попередньої кризи в 2008-2009 роках уряд України діяло досить ефективно: прийняв меморандум, яким тимчасово заморозив тарифи на залізничні перевезення, електроенергію та газ для підприємств ГМК, створив міжвідомчу робочу групу,що має вирішувати спірні питання та знаходити прийнятні компроміси. Сьогодні цього немає », – нагадує Олександр Рябко, заступник голови профспілки металургів і гірників України.
А ось влада Китаю та Австралії вже заявили своїм виробникам, що ті отримають пільги по виплаті ренти. У Китаї рента буде знижена на 50-60% для виробників з високою собівартістю, а влада штату Західна Австралія погодилася на відстрочку 50% ренти для компаній, які видобувають менше 20 млн тонн ЗРС на рік.
«Ми намагалися і намагаємося достукатися до вищих чиновників. Але представникам галузі дуже важко потрапити навіть до робочої групи зі зміни законодавства », – підбив підсумки зустрічі Ярослав Гусейнов, директор з оподаткування компанії PricewaterhouseCoopers Ukraine. Представники гірничо-металургійної галузі вирішили домагатися зустрічі з урядом України найближчим часом
На іншому фланзі
У свою чергу металурги теж страждають від сформованої ситуації. Олександр Зражевський, генеральний директор об’єднання «Металургпром», підкреслює, що зростання вартості ЗРС внаслідок збільшення ренти підриває виробничий баланс і змушує цілу галузь працювати в мінус.
Металурги стоять в самому кінці гірничо-металургійної ланцюжка. І все підвищення цін на продукцію, що виробляється для металургів гірниками, коксовиками, оплачується металургами. Два місяці 2015 року, січень-лютий, ми закінчили зі збитками в 33,4 млрд гривень. Всі чомусь говорять тільки про те, що курс долара позитивно впливає на експорт, що все має бути прекрасно.
Хочу пояснити: у нас чистий дохід склав 27 млрд, що на 6 млрд гривень більше, ніж за аналогічний період 2014 року. За рахунок курсу долара відбулося підвищення на 86%, але за рахунок того, що впали ціни на металопродукцію – падіння на 56%. А якщо врахувати вартість того, що металурги імпортують, і те, що у нас є валютні кредити, з’являються збитки в майже 34 млрд гривень.
Всі пам’ятають 90-ті роки, коли падала гривня і всі на цьому вигравали, але тоді була інша ситуація. У нас не було тоді валютних кредитів, ми не брали нічого за кордоном, на всьому своєму працювали. Ось різниця між «тоді і зараз», але цей міф зберігся і тримається.
Сьогодні наші власні оборотні кошти – мінус 10,8 млрд гривень. Працюємо в основному на кредитах. Крім того, заявлено до відшкодування майже 4 млрд гривень ПДВ. Все це також відбивається на роботі і положенні металургів. Чому зростають витрати?
Передусім зниження експортних цін. У 2014 році на основні види металопродукції відбулося зниження від 4% до 29%. За 2 місяці 2015 проти аналогічного періоду минулого ціни знизилися ще на 15-28%. У лютому зниження склало 25-50% залежно від виду прокату.
При цьому йде постійне зростання собівартості у металургів. В основному на це впливають рентні платежі наших постачальників сировини, і ціни на послуги монополістів – залізниці, поставки газу. Підвищення своїх витрат постачальники компенсують за рахунок металургів. За 2 місяці 2015 ціни на сировинні ресурси зросли: ЗРС – 13-40%, вогнетриви – 8-67%, феросплави – 90-121%, брухт сталевий – 43%, кокс – 98%, е / е – 36%, газ – 83%.
Згідно з інформацією «Держзовнішінформу», за два місяці поточного року зниження експорту металопродукції в порівнянні з 2014 роком склало 37%. Значить, в країну не зайшло близько $ 1 млрд. За даними Держстату, за січень поточного року частка металопродукції в обсязі експортних надходжень становила 28%, більше не було ні в кого. Багато останнім часом говорять про сільське господарство, але його частка склала 20%. Тому треба думати про те, як зберегти важку промисловість. І досвід у нас є.
У 90-ті роки, коли країна прийшла до практично повного розвалу, довго боролися, але врешті-решт прийняли закон «Про проведення економічного експерименту». Він тривав з середини 1999-го до кінця 2001-го. За цей час ГМК була надана держпідтримка на 2,7 млрд гривень, в той же час держава отримала 6,8 млрд платежів від металургів. При цьому багато грошей було вкладено в модернізацію, в природоохоронні заходи, коли всі податки на викиди залишалися у підприємств, на спецрахунках. Тоді на порядку 15% скоротилися викиди.
Сьогодні «Металургпром» вважає, що ми підійшли до такої ж ситуації, і треба знову залучати металургів до допомоги країні.
Металурги стоять в самому кінці гірничо-металургійної ланцюжка. І все підвищення цін на продукцію, що виробляється для металургів гірниками, коксовиками, оплачується металургами. Два місяці 2015 року, січень-лютий, ми закінчили зі збитками в 33,4 млрд гривень. Всі чомусь говорять тільки про те, що курс долара позитивно впливає на експорт, що все має бути прекрасно.
Хочу пояснити: у нас чистий дохід склав 27 млрд, що на 6 млрд гривень більше, ніж за аналогічний період 2014 року. За рахунок курсу долара відбулося підвищення на 86%, але за рахунок того, що впали ціни на металопродукцію – падіння на 56%. А якщо врахувати вартість того, що металурги імпортують, і те, що у нас є валютні кредити, з’являються збитки в майже 34 млрд гривень.
Всі пам’ятають 90-ті роки, коли падала гривня і всі на цьому вигравали, але тоді була інша ситуація. У нас не було тоді валютних кредитів, ми не брали нічого за кордоном, на всьому своєму працювали. Ось різниця між «тоді і зараз», але цей міф зберігся і тримається.
Сьогодні наші власні оборотні кошти – мінус 10,8 млрд гривень. Працюємо в основному на кредитах. Крім того, заявлено до відшкодування майже 4 млрд гривень ПДВ. Все це також відбивається на роботі і положенні металургів. Чому зростають витрати?
Передусім зниження експортних цін. У 2014 році на основні види металопродукції відбулося зниження від 4% до 29%. За 2 місяці 2015 проти аналогічного періоду минулого ціни знизилися ще на 15-28%. У лютому зниження склало 25-50% залежно від виду прокату.
При цьому йде постійне зростання собівартості у металургів. В основному на це впливають рентні платежі наших постачальників сировини, і ціни на послуги монополістів – залізниці, поставки газу. Підвищення своїх витрат постачальники компенсують за рахунок металургів. За 2 місяці 2015 ціни на сировинні ресурси зросли: ЗРС – 13-40%, вогнетриви – 8-67%, феросплави – 90-121%, брухт сталевий – 43%, кокс – 98%, е / е – 36%, газ – 83%.
Згідно з інформацією «Держзовнішінформу», за два місяці поточного року зниження експорту металопродукції в порівнянні з 2014 роком склало 37%. Значить, в країну не зайшло близько $ 1 млрд. За даними Держстату, за січень поточного року частка металопродукції в обсязі експортних надходжень становила 28%, більше не було ні в кого. Багато останнім часом говорять про сільське господарство, але його частка склала 20%. Тому треба думати про те, як зберегти важку промисловість. І досвід у нас є.
У 90-ті роки, коли країна прийшла до практично повного розвалу, довго боролися, але врешті-решт прийняли закон «Про проведення економічного експерименту». Він тривав з середини 1999-го до кінця 2001-го. За цей час ГМК була надана держпідтримка на 2,7 млрд гривень, в той же час держава отримала 6,8 млрд платежів від металургів. При цьому багато грошей було вкладено в модернізацію, в природоохоронні заходи, коли всі податки на викиди залишалися у підприємств, на спецрахунках. Тоді на порядку 15% скоротилися викиди.
Сьогодні «Металургпром» вважає, що ми підійшли до такої ж ситуації, і треба знову залучати металургів до допомоги країні.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
