248
Потрібен «дуже сильний Антимонопольний комітет»
— Казна та Політика
Україну очікує масштабна приватизація… Відповідний економічний крок анонсував минулого четверга прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк під час презентації у ВР програми дій уряду на наступний рік. Кабмін запропонував залишити всього 300 об’єктів у державному управлінні. «Якщо зараз у нас близько 1500 об’єктів не підлягають приватизації, тобто підлягають розкраданню політичними кланами, ми пропонуємо виключити з цього списку 1200 об’єктів», — сказав Арсеній Яценюк.
Планується, зазначив він, ввести механізм міжнародного аудиту усіх державних компаній, у тому числі і тих, які йтимуть на приватизацію, і продажі пакетів державних акцій на міжнародних біржах. При цьому, пообіцяв прем’єр, потенційних покупців не «обмежуватимуть». Окрім цього, терміни приватизації визначатимуться залежно від того, коли економічна ситуація «дозволить дорожче продати об’єкти».
Поспішати із продажем держмайна не хочуть і в оновленому Міністерстві економічного розвитку та торгівлі. «Моя позиція — масштабна приватизація на прозорих умовах, коли будуть нормальні ринкові умови. Якщо ми зараз продаватимемо, то люди дивуватимуться, як можна у воєнний час щось продати за хорошу ціну», — заявив новий міністр Айварас Абромавічус. За його словами, перш за все, потрібно провести реформу управління цими підприємствами та аудит їхньої діяльності.
Втім, про кількість об’єктів, які будуть продані у приватні руки, та терміни їхнього продажу доведеться посперечатися. Адже, згідно із Коаліційною угодою, виконання якої все ж включили до програми дій уряду, в держвласності повинно залишитися 500 об’єктів. Окрім цього, зазначається, що перші об’єкти передадуть до Фонду державного майна України вже протягом півроку. А весь процес продажу повинен завершитися протягом трьох років.
Згідно із текстом Коаліційної угоди, буде приватизовано всі вугледобувні підприємства (відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»), морські порти (в тому числі призупиняється передача їх в довгострокову концесію), державні підприємства, які підпорядковуються Мінагрополітики. Не продаватимуть організації та підприємства, які забезпечують виконання функцій органів державної влади або ж які є перспективними для розвитку держсектору. Окрім цього, об’єкти, які ніхто так і не купив, будуть ліквідовувати.
По своїй суті, приватизація наслідує дві мети. Перша — наповнення бюджету. Втім, за даними Міністерства фінансів України, від початку року і до листопада держава продала свого майна на майже 60 мільйонів гривень. Згідно із чинною редакцією держбюджету, надходження такого типу повинні були скласти 17 мільярдів. Очевидно, що сьогодні торгівля «не йде», і суттєвого поповнення бюджету чекати на варто.
«Якщо говорити об’єктивно — зараз у нас один із найнесприятливіших періодів для проведення приватизації. Задарма, звичайно, можна віддати. Але весь досвід цього процесу в Україні показує, що ми ставимо за мету — саму приватизацію. Але це лише засіб досягнення більш високої ефективності економіки. Головне, не підмінювати поняття», — говорить екс-міністр економіки Василь Роговий. За його словами, при сьогоднішній економічній ситуації всередині України та із несприятливим інвестиційним кліматом, сподіватися, що ми можемо за наші підприємства отримати великі кошти і суттєво поповнити бюджет, наївно. Адже внутрішніх інвесторів в країні — немає, а іноземні інвестори — навпаки, йдуть з країни.
Друга мета приватизації — продаж неефективних об’єктів, якими держава не в змозі опікуватися. «В цьому і полягає ключове питання приватизації. Тобто які об’єкти будуть приватизовані, і наскільки ефективніше вони будуть працювати, коли управлятимуться приватним власником», — говорить Василь Роговий.
Тим більше, наявність великої кількості державних підприємств в Україні — є також джерелом корупції. «Люди, які керують цими підприємствами або які, скажімо, мають вплив на управління цими підприємствами, намагаються контролювати відповідні фінансові потоки, не думають про розвиток підприємства, і держава не може налагодити ефективне управління цими підприємствами в тих масштабах, які безпосередньо очікуються», — пояснює директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.
Разом із тим, в Україні на сьогодні немає чіткого механізму регуляції приватизованих підприємств. «Ми абсолютно не відслідковуємо, що твориться із приватизованими системоутворюючими підприємствами, не кажучи вже про менш масштабні об’єкти», — говорить екс-міністр економіки. Як приклад, Василь Роговий наводить підприємства, приватизовані з російським капіталом, зокрема, — й Одеський та Лисичанський нафтопереробні заводи. «І що ми зараз там маємо? У нас повністю приватизована нафтопереробна промисловість. Хіба ми виготовляємо якісний бензин? Наші НПЗ — всі стоять, ми закупаємо все по імпорту. От і приклад приватизації», — додає він.
«Є багато країн світу, де водопостачання чи електрика надається приватними компаніями. Але разом із тим, там існує дуже сильний Антимонопольний комітет або якась інша дуже сильна структура, яка не дозволяє природним монополіям скористатися своїм правом і відповідним чином це все регулює», — додає Валентин Бураковський.
Марія Юзич
За матеріалами: День
Поділитися новиною
