За кілька кроків від краху


За кілька кроків від краху

Банківська система впритул підійшла до системної кризи, за якою може розпочатися масове банкрутство банків. Виведення вкладів і погіршення платіжної дисципліни клієнтів уже призводять до затримок платежів у ряді системних фінустанов. Розширяється і коло “пацієнтів” Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і кількість претендентів потрапити до нього в найближчому майбутньому.

За таких умов негайне проведення стрес-тестування та докапіталізація стають для банківської системи неодмінною умовою виживання, тому що крах однієї системної фінустанови може спровокувати ланцюгову реакцію.

Експерти не виключають, що банкрутство ще одного великого банку змусить НБУ запровадити мораторій на відкликання вкладів і розпочати масштабний проект із рекапіталізації комерційних банків, адже інших шансів на збереження фінансової стабільності в регулятора майже немає.

16 млрд грн (з яких 5,6 млрд — на балансі Приватбанку) — обсяг кредитних зобов’язань у Криму. Відповідно, на таку суму сьогодні мають доформувати резерви комерційні банки, які найближчим часом навряд чи зможуть вимагати повернення позик від своїх клієнтів на окупованій території. Очевидно, що втрати банківського портфеля в Криму означають фактичні збитки банківської системи, на які зменшиться її капіталізація.

На момент здачі цього матеріалу до друку голова Нацбанку Степан Кубів поки що не зробив заяви з “кримського питання”. Однак замовчувати цю проблему довго не вдасться — вилучення вкладів з банківської системи потребує постійного підживлення ліквідністю, і одномоментне заморожування активів на півострові тільки збільшить потребу банків у грошах.

Приватбанк як найбільший інвестор Криму готовий продовжувати роботу на півострові й сьогодні вимагає від влади чіткого визначення правового статусу та правил роботи банків, а також беззастережного визнання пріоритету прав кредиторів, — таку заяву опублікувала прес-служба банку. — Ситуація, коли всі визнають необхідність виконання зобов’язань банками, але ніхто не хоче визнавати право власності банків на свою інфраструктуру та повертати банківські кредити є неприпустимою”.

Мабуть, такими заявами банкіри хочуть домогтися від влади рефінансування їхнього кредитного портфеля в Криму, але навряд чи вони зможуть переконати в такій необхідності регулятора (якщо там здатні реально оцінити ситуацію). “По суті, у Криму активно залучалися вклади населення, які нині також активно не повертаються. Отже, щодо цього в банків — баланс”, — каже один із учасників ринку.

Гроші на рефінансування кримських кредитів не будуть виділені ще й тому, що найбільші банки й так надто активно вдаються до допомоги НБУ для фінансування своїх зобов’язань. Тільки 19 березня Нацбанк надав своїм підопічним майже 6,2 млрд грн ліквідності (з початку року — близько 18 млрд). При цьому відплив вкладів з початку року вже становить майже 12% пасивної бази банківської системи (близько 80 млрд грн).

Тим часом стає очевидним і те, що в умовах, що сформувалися, політика компенсації банківських втрат за рахунок рефінансування Нацбанку стає шкідливою й не може тривати нескінченно довго, бо не тільки розкручує маховик девальвації (видані гривні будь-якими шляхами спрямовуються на валютний ринок), а й формує дуже небезпечну фінансову піраміду на ринку.

Вирішенням проблем окремих фінустанов регулятору навряд чи вдасться заспокоїти загальну знервованість вкладників, яку досить невчасно нагнітають повідомлення про появу ініціатив із оподаткування доходів від заощаджень, які й так з’їдає девальвація. Та й ресурси НБУ з видачі кредитів рефінансування обмежені спроможністю банків надавати адекватні застави (багато які з них дотепер не погасили стабкредити, під які вже закладено їхній портфель). А також здоровим глуздом — при досягненні рівня рефінансування системи 20% суми зобов’язань перед приватними особами регулятор повинен запроваджувати мораторій на відкликання депозитів.

При цьому порівняно з 2008 р. ситуація виглядає зовсім по-іншому. Наприклад, у сегменті кредитування фізосіб частка позик в іноземній валюті на кінець 2013-го становила 35% (8,3 млрд дол.), тоді як у вересні 2008-го ця цифра перебувала на рівні 62% (26,8 млрд дол.). Причому значна частина цих кредитів (40–50%) і так, швидше за все, перебуває в дефолті. У сегменті кредитування юросіб обсяг валютних кредитів зменшився не так значно — лише на 10% (із 33 до 30 млрд дол.), але потрібно враховувати, що в посткризові роки валютні кредити видавалися в основному захеджованим позичальникам (тобто експортерам). “Таким чином, девальвація (особливо якщо її рівень не перевищить 20–30%) не так сильно вплине на якість портфеля банків”, — переконаний начальник відділу аналізу та досліджень “Райффайзен Банку Аваль” Дмитро Сологуб.

Погіршують ситуацію економічні проблеми: девальвація гривні, можливе обмеження експорту українських товарів у РФ, а також зниження доходів і рівня споживання населенням призводять до потенційного погіршення якості кредитного портфеля банків.

“Важка економічна ситуація на тлі політичних потрясінь і зовнішньої агресії значно погіршує можливості позичальників обслуговувати свої валютні зобов’язання”, — каже голова правління банку “Хрещатик” Дмитро Гриджук.

На його думку, найбільше нинішня ситуація може вдарити по імпортоорієнтованих клієнтах і послабити їхню активність, що може призвести до негативних наслідків. Це, у свою чергу, позначиться на погіршенні якості кредитних портфелів банків (за офіційними оцінками, частка проблемних активів по системі на 1 січня 2014 р. становила 7,7%, за неофіційними — від 30 до 45%).

Більш того, за прогнозами банкірів, ситуація може погіршуватися й надалі. “Поточний розвиток політичної ситуації, економічна динаміка, показники платіжного балансу країни дають підстави очікувати подальшої курсової волатильності, погіршення якості активів і показників капіталізації банківського сектора”, — вважає Олена Домуз, директор із управління ризиками банку “Надра”.

Безумовно, зміна валютного курсу вплине на якість банківських активів меншою мірою, ніж у 2008 р., хоча девальвація гривні спричинить деяке зниження значень нормативів капіталізації за рахунок переоцінки валютних активів і застав.

“У результаті девальвації відбувається переоцінка застави за валютними кредитами, тому що застава оцінюється в національній валюті. У результаті банкам доведеться доформувати резерви. І третій канал впливу девальвації — це переоцінка відкритої валютної позиції банків. За нашими розрахунками, на кінець січня 2014 р. коротка валютна позиція банківської системи становила близько 2 млрд дол. Тобто, наприклад, при 20-відсотковій девальвації банківська система зазнає збитків у майже 400 млн дол.”, — вважає Дмитро Сологуб.

За лютий, за оцінками Олени Домуз, агрегований показник достатності регулятивного капіталу банківської системи зменшився з 18,4 до 15,8% унаслідок збільшення ризикових активів за рахунок вищої гривневої вартості кредитів в іноземній валюті, а також скорочення капіталу, зумовленого збільшенням резервів під знецінення кредитів, зростанням неодержаних нарахованих відсотків, які відраховуються з регулятивного капіталу, і збитками за відкритими валютними позиціями.

Крім того, додаткових коштів, найшвидше, потребуватиме доформування резервів по кредитах у зв’язку з погіршенням платоспроможності ряду позичальників, викликаним як девальвацією національної валюти, так і підвищенням ризиків компаній, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність (через складну політичну ситуацію).

“Подібна ситуація на ринку, як правило, потребує збільшення відрахувань у резерви, а отже, призведе до зменшення дохідності банків, а в нинішній ситуації — і до збитковості банківської системи. Усе це прямо пропорційно впливає на капітал банків, який треба буде збільшити”, — упевнений Дмитро Гриджук.

Однозначно визначити потребу банківської системи в додатковому капіталі можна, лише провівши стрес-тести (як це періодично роблять європейські банки на вимогу ЄВА), чого вже вимагають самі банки й міжнародні фінансові установи. “Ми вважаємо, що українські банки мають пройти спеціальний діагностичний аудит, щоб забезпечити надійну оцінку потенційних додаткових потреб у капіталі”, — заявив DT.UA директор представництва Світового банку в Україні, Білорусі і Молдові Чімяо Фан.

За оцінками голови правління Укргазбанку Сергія Мамедова, які ґрунтуються на результатах моделювання ситуації для банків першої-другої групи (найбільших і великих), при зниженні курсу національної валюти до 11 грн за долар банкам може знадобитися додаткова капіталізація мінімум на 2,4 млрд грн (розрахунок враховує тільки необхідність збільшення капіталу для дотримання мінімального значення нормативу Н3 (9%) і доформування резерву за кредитами четвертої-п’ятої групи).

При зниженні курсу до 12 грн за долар лише для мінімізації впливу курсових різниць може знадобитися докапіталізація банків першої-другої групи в розмірі 2,5–2,6 млрд грн.

Суми начебто не дуже великі і не є критичними для найбільших і великих фінустанов. Однак тут необхідно враховувати, що у разі можливого погіршення якості портфелів під впливом зниження курсу гривні потреба в капіталі може значно зрости.

За розрахунками експертів одного з рейтингових агентств, які є в розпорядженні DT.UA, найбільша докапіталізація може знадобитися Укрсоцбанку (646 млн грн), Приватбанку (468 млн), “Дельта Банку” (320 млн), “ВТБ Банку” (290 млн), Промінвестбанку (270 млн), “ВіЕйБі Банку” (122 млн), “Альфа-банку” (119 млн грн).

“Зараз ситуація в банківській системі, як і загалом, непроста. Тому я не можу однозначно сказати, наскільки акціонери готові інвестувати в банки. Якщо інвестиційний клімат у країні зміниться, і західні структури відчують потенціал зростання банківського бізнесу в Україні, тоді, я впевнений, додаткові вливання можуть бути. Що стосується державних банків, то власного капіталу в них достатньо, і термінової необхідності в докапіталізації у них немає. Якщо така необхідність виникне, тоді потрібно буде ухвалювати зміни до держбюджету. У ситуації з російськими банками все залежатиме від політики й перспектив розвитку бізнесу на території України. Якщо конфліктна ситуація з Росією згладиться, то капітал російських банківських установ збільшуватиметься, адже український ринок їм цікавий”, — говорить Сергій Мамедов.

Якщо ж в акціонерів немає грошей або бажання їх інвестувати, тоді необхідно буде розглядати питання рекапіталізації або об’єднання, часткового продажу.

При цьому експерти фінансового ринку сходяться на думці, що держава цього разу не може рекапіталізувати банки в тих масштабах і за тими процедурами, як це було у 2008–2009 рр. “Зараз завдання номер один економічної стабілізації — перейти до реалістичних показників державних фінансів, а це не передбачає “витягування за вуха” всіх проблемних банків в Україні. Багато поганих активів у проблемних банках тягнуться з 2007 р. Чому ми повинні знову повертатися до тих часів? Якщо власники банку не змогли за останні п’ять років прийняти очевидні збитки, зробити власний “бед-банк”, вирішувати проблеми, то чому це зараз за них має здійснити український народ?” — ставить риторичне запитання голова ради НАБУ Роман Шпек. “Втрати банків з неринковою моделлю бізнесу неминучі”, — говорить він.

“Основними критеріями для вибору стратегії мають бути мінімізація кінцевої вартості для державного бюджету і приватних вкладників”, — підтримує цю точку зору Чімяо Фан.

Фактично держава має три механізми стабілізації фінансової системи після проведення стрес-тестування і подальшої докапіталізації банків силами акціонерів. По-перше, це використання санаційного банку, створеного на базі “Родоводу”, для примусової передачі активів від проблемних банків. По-друге, рекапіталізація проблемних фінустанов з одночасною націоналізацією. І, по-третє, виведення проблемних банків з ринку шляхом передачі їх в управління Фонду гарантування вкладів.

“Політика рекапіталізації проблемних банків, яку здійснювала держава в минулі роки, виявилася загалом неефективною, мабуть, за винятком Укргазбанку. Тому якщо говорити про конкретні сценарії вирішення сьогоднішніх проблем у неплатоспроможних банках, то більш ефективним методом буде їх поступова ліквідація шляхом продажу їхніх активів, оцінених аудиторським компаніями, на відкритих аукціонах. При цьому дуже важливо забезпечити справедливе судове провадження щодо несумлінних позичальників таких банків”, — говорить голова правління Фідобанку Олександр Адарич.

При цьому банкіри впевнені, що огульно підтримувати банки (з допомогою рефінансування і рекапіталізації), як було зроблено у 2008 р., не має сенсу. Якщо банк має системну цінність, і його ліквідація несе загрозу стабільності всієї банківської системи, то можна розглянути питання про націоналізацію. “В інших випадках, якщо не з’явився новий інвестор, банк має бути ліквідований, а компенсація вкладникам має здійснюватися через Фонд гарантування вкладів. І важливо не повторити помилок минулої кризи, коли механізм рекапіталізації був дуже непрозорим і призвів до величезних втрат для бюджету. Кошти, витрачені на рекапіталізацію, виявилися значно більшими від тих коштів, які можна було б просто спрямувати на компенсацію вкладів у збанкрутілих банках”, — переконаний Дмитро Сологуб.

При цьому для збереження стабільності системи є ще одна необхідна умова: реакція — надання допомоги — має бути блискавичною, як це було в Сполучених Штатах, коли за кілька діб було прийнято рішення про входження держави у великі інвестиційні банки. Ну й, звісно, турбота держави повинна бути комплексною, всеохоплюючою і з боку уряду, і з боку Національного банку. Але в цьому разі держава має висувати до таких банків і додаткові вимоги, а власники банків — реально відповідати за свої дії та їх наслідки для вкладників.

Олександр Дубинський

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Весь ринок:Фондовий ринок Казна та Політика
Все, що ми знаємо про:НБУ
Рейтинг популярності матеріалу «За кілька кроків від краху» на Finance.UA - 2.1
В Контексті Finance.UA