344
Під прозорою тіарою
— Світ
Папа Римський Франциск розпочав повномасштабну – і давно назрілу – реформу фінансової системи Святого престолу. Для того, щоб підвищити якість нагляду у цій сфері, Ватикан створює Секретаріат економіки – інститут, який фактично буде контролювати всю економічну й адміністративну активність католицької церкви. Очолить його консервативний кардинал з Австралії Джордж Пелл.
За останні роки Ватикан пережив одразу кілька корупційних скандалів, нещодавній з яких припав на червень минулого року. Тоді поліція Італії заарештувала прелата Нунцио Скарано, відомого на прізвисько «Монсиньор П’ятсот» за звичку носити з собою пачки банкнот у 500 євро. Скарано і двох його подільників – колишнього співробітника спецслужб і фінансового брокера – звинуватили в шахрайстві і корупції за спробу незаконно вивезти до Швейцарії на приватному літаку 20 мільйонів доларів. Ці кошти, імовірно, були переведені в готівку через рахунок Скарано у Ватиканському банку.
Цей епізод став черговим в історії гучних викриттів, пов’язаних з фінансовими операціями Святого престолу, але першим при новому понтифіку. Папа Франциск, який прийняв ключі святого Петра в лютому 2013 року, обіцяв своїй пастві боротися з корупцією в католицькій церкві і особливо в її серці, Римській курії, і цей інцидент викликав широкий резонанс. Тим більше, що Франциск і до, і після свого обрання був і залишається прихильником євангельської простоти, скромності і чесності в особистих і церковних справах, а також заступником бідних.
Багато операцій у Ватиканському банку, повна назва якого звучить як Інститут релігійних справ (Istituto per le Opere di Religione, IOR), вважаються непрозорими. Цю організацію з обсягом активів в 7 мільярдів доларів вже не раз підозрювали у відмиванні грошей в особливо великих розмірах.
Банк був створений в 1942 році і довгий час користувався найширшими привілеями з боку уряду Італії. Зокрема, аж до 1968 року всі доходи з інвестицій в банк з боку італійських резидентів не підлягали оподаткуванню. Коли ця пільга була скасована, банк вирішив диверсифікувати свої вкладення.
Для цього він найняв Мікеле Синдону – людину з вельми сумнівною репутацією. Вважалося, наприклад, що він є одним з фінансових радників мафії. Як би то не було, діяльність Синдони на цій посаді виявилася провальною: крах його власного банку в 1974 році, куди були інвестовані кошти церкви, обернувся для неї втратою десятків мільйонів доларів.
За часів Івана Павла II, який обіймав папський престол в 1978-2005 роках, чутки про махінації у Ватиканському банку час від часу виникали, але не викликали особливого резонансу. Та й сам папа, чий понтифікат припав на переломний момент світової історії, пов’язаної із закінченням «холодної війни», не приділяв цим питанням особливої уваги, в усякому разі публічно.
З 2009 року згадки про махінації в головній фінансовій установі курії стали з’являтися дедалі частіше. Так, у 2010 році глава банку Етторе Готті Тедескі потрапив під підозру у зв’язку з відмиванням коштів на суму в 23 мільйони євро. Рахунки були заарештовані італійськими регуляторами, проти Тедескі почалося розслідування, яке, втім, ні до яких результатів не призвело.
Проте в 2012 році Тедескі звільнив пост глави банку, а Ватикан почав підготовку до повноцінної реформи фінансової системи Святого престолу. Цю діяльність ініціював ще попередній папа Бенедикт XVI, і перший за 600 років відхід понтифіка у відставку в лютому минулого року пояснювали в тому числі його нездатністю навести порядок в управлінні фінансами.
Більшу частину сумнівних операцій, які фігурували в розслідуванні, проводив Інститут релігійних справ, що був, по суті, інвестбанком в рамках фінансової системи Ватикану. Друга ключова установа в цій системі – Адміністрація церковного майна Святого престолу (Apsa), прообраз якої був створений ще в XIX столітті. На практиці повноваження цієї організації куди ширші, ніж власне управління церковним майном, і багато в чому перетинаються з діяльністю Ватиканського банку. Укупі з непрозорістю роботи обох установ це максимально ускладнювало контроль за їх діяльністю.
Прекрасно це усвідомлюючи, папа Бенедикт XVI вперше зробив спробу створити спостережний орган, який відстежував би фінансову діяльність курії. Основний недолік нової схеми полягав у тому, що IOR і Apsa звітували безпосередньо перед татом і колегією кардиналів. Оскільки достатньо кваліфікованих фахівців з фінансів в її складі було явно небагато, а схеми, які зараз застосовують банкіри при здійсненні своїх операцій, надзвичайно складні, ввести керівництво церкви в оману було неважко.
Щоб вирішити це протиріччя, в липні 2013 року папа Франциск закликав на допомогу колишнього генпрокурора Ірландії і незалежного директора банку Goldman Sachs Пітера Сазерленда. Вивчивши обстановку на місці, він прийшов до висновку, що потрібно забезпечити більшу прозорість в управлінні активами і підвищити професіоналізм співробітників. З останнім усе було не дуже добре: при тому, що Ватиканський банк має 19 тисяч клієнтів по всьому світу, в його штаті налічується всього 112 осіб, майже всі вони є італійцями, а нагляд за їх діяльністю здійснюють кардинали.
Результатом довгих обговорень і консультацій і стало рішення про створення Секретаріату економіки. Нова організація отримає ексклюзивне і повне право нагляду за всією фінансовою діяльністю курії, включаючи формування бюджету на кожен рік. Apsa буде реформована і отримає статус Центрального банку. Створена ж Бенедиктом XVI Служба з фінансової інформації здійснюватиме щоденний моніторинг проведених основними інститутами операцій і в кінцевому підсумку буде підкорятися Секретаріату.
Серед інших реформ, які плануються вже найближчим часом, варто виділити впровадження міжнародних стандартів бухгалтерської звітності для всіх служб Ватикану. Це суттєво спростить аудит їх діяльності і дасть можливість залучати сторонніх фахівців. Втім, малоймовірно, що курія все ж таки зважиться на такий радикальний крок – до відкритої зовнішньої перевірки всіх операцій церква поки що не готова.
Секретаріат очолить 72-річний австралієць Джордж Пелл. Хоча він і відноситься до консервативних церковних ієрархів, проте не пов’язаний безпосередньо з курією і має репутацію людини принципової і водночас кваліфікованої у господарських питаннях. По суті, він володітиме найширшим колом повноважень у фінансовій сфері Ватикану, поступаючись тільки самому папі.
У той час як під тиском влади найбільших держав один за одним відмовляються від своєї закритості такі фінансові центри, як Швейцарія, Люксембург і Ліхтенштейн, Ватикан продовжує здійснювати непрозорі фінансові операції. Безумовно, їх розмір непорівнянний з тими обсягами, якими розпоряджаються банки інших офшорів або напівофшорів. До того ж тиснути на Святий престол світська влада особливо не ризикує – надто вже великий авторитет католицької церкви.
Однак очевидно, що фінансові скандали вже завдали цьому авторитету збиток, порівнянний хіба що з репутаційними втратами від викриттів священиків-педофілів, і побудова фінансової системи, що піддається контролю, тепер уже в інтересах самого Ватикану. Судячи з того, як активно тато Франциск протистоїть зловживанням і розкоші в католицькій церкві, можна припустити, що й у фінансовій сфері зміни виявляться більш ніж відчутними.
Дмитро Мігунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
