5873
Кому потрібне українське вугілля
— Енергетика
Вітчизняні споживачі регулярно скаржаться на низьку якість українського енерговугілля. Що ж тоді дозволяє продавати його за кордон на суму більш ніж $ 609 млн на рік?
За підсумками 2012 року Україна експортувала 6,1 млн тонн вугілля на суму більш ніж $ 609 млн. За перші п’ять місяців 2013 року, за даними Держстату, за кордон поїхали 2,89 млн тонн українського вугілля на $ 265 млн (згідно митної вартості). При всіх наріканнях на невисоку якість вітчизняної вугільної продукції, близько 7% її щорічного виробництва знаходить свого споживача на зовнішніх ринках. Чим беруть закордонного покупця наші вуглевидобувники і що дозволяє їм розраховувати на істотне зростання експорту?
Хімічний елемент вугільного експорту
Активне зростання експорту вугілля з України почалося в 2007 році, досягнувши свого максимуму в 2011 році, коли закордон було поставлено 6,99 млн тонн даної продукції. У структурі експортних поставок кам’яного вугілля з України, наданої Центром “Держзовнішінформ”, левову частку займають відвантаження енергетичного вугілля антрацитових марок (85-90%). У 2012 році експорт антрацитів склав 5,85 млн. тонн, енергетичного вугілля інших марок вивезено значно менше – близько 60 тис. тонн. Експорт коксівного вугілля склав близько 190 тис. тонн.
Два підприємства галузі – “Ровенькиантрацит” і “Свердловськантрацит” завжди були лідерами у вугільному експорті країни (частка ринку до 50%). Після отримання енергохолдингом ДТЕК цих підприємств у концесію в грудні 2011 року, компанія Ріната Ахметова вийшла на перше місце як по видобутку вугілля в Україні (39,69 млн тонн – понад 46% від усього обсягу станом на 2012 рік), так і з експорту даної продукції.
Згідно з інформацією Держстату, кам’яне вугілля торік експортувалося з України в 55 країн світу. Протягом останніх п’яти років географічна структура експорту змінювалася незначно. Основним покупцем українського вугілля є Болгарія (21,4%), слідом йдуть Туреччина (13,7%), Бельгія (9,6%), Росія (6,6%) і Польща (6,2%). При цьому зовнішні поставки українського вугілля з підвищеним вмістом сірки (небажаний для цієї продукції хімічний елемент) обумовлені кількома важливими моментами.
Продажі високосірчаного вугілля з України за західний кордон країни багато в чому залежать від бажання європейських споживачів займатися шихтуванням, вказує аналітик ІК Concorde Capital Роман Тополюк. Іншими словами, без подальшої суміші продукції вітчизняного видобутку з низькосіпчаною з інших держав наше енергетичне вугілля в Європі мало затребуване.
Головним фактором, що перешкоджає різкому підвищенню експортної реалізації українського вугілля, є їх низька якість і висока зольність (що досягає 40%). “Вугілля вітчизняного видобутку містять майже 23% окису заліза і лужноземельних елементів, тоді як австралійські і американські – лише 3-5%, сірки – 3,5% проти 0,5% у західних аналогів”, – пояснює заступник директора Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН) Володимир Шмалько.
Ростовський нюанс для компанії Ахметова
Країни колишнього Варшавського договору є непоганим ринком збуту українського високосірчаного вугілля, стверджує співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. “Обладнання на теплових електростанціях і централях (ТЕС і ТЕЦ) колишніх соцкраїн дозволяє використовувати більш дешеве високосірчисте українське вугілля”, – відзначає він.
Так, ДТЕК експортує своє вугілля до Ростовської області Російської Федерації (РФ), де частка українського вугілля в споживанні Новочеркаської ГРЕС за підсумками I півріччя-2013 досягла 15%.
Проте в найближчому часі експорт українського вугілля в Росію може різко скоротитися. Ростовське обласне уряд з травня 2013 очікує рішення федерального центру про введення обмежень на постачання вугілля з України, зокрема, такого, вміст сірки в якому перевищує 1%. Найбільше нарікання з боку місцевих чиновників викликає те, що українське вугілля дешевше російського приблизно на 25-30%. У Ростовській області вважають, що за таких умов конкурувати з імпортерами українського вугілля неможливо, і це негативним чином позначається на місцевих шахтах.
Якщо федеральний центр все ж відреагує на скарги ростовських чиновників і введе протекціоністські заходи стосовно українського вугілля, це може помітно позначитися на експортних показниках ДТЕК по даному виду продукції. (Всього в Росію з нашої країни в минулому році було завезено трохи більше 400 тис. тонн вугілля).
У компанії Ахметова “ростовський нюанс” не коментують.
Торік енергохолдинг Ахметова поставив за кордон 2,47 млн тонн вугілля – трохи більше 40% у загальноукраїнському експорті “чорного золота”. У 2013 році компанія планує збільшити зовнішні поставки вугілля на 46% (порівняно з 2012 роком) – до 4 млн тонн. І основні надії тут покладають на європейський регіон.
Європейські очікування українських вугільників
У нинішньому році ціни на вугільну продукцію в Європі знизилися і помітно. За даними “Метал Експерт Консалтинг”, в 2012 році середня ціна на енерговугілля у світі становила $ 95-100 за тонну. Зараз же вугілля втратило близько 20% вартості. За даними Bloomberg New Energy Finance, в червні 2013 року вугілля різних марок в Європі котирувалося по $ 77-90 за тонну.
Незважаючи на такий ціновий спад, в ДТЕК оптимістично дивляться на збільшення поставок до Європи. Тут вважають, що в майбутньому Україна зможе заповнити утворену після закриття шахт у ФРН і Великобританії потребу європейського ринку в антрацитах в обсязі до 2,5 млн тонн щорічно. Причому “брати” європейський ринок в холдингу мають намір своїм українським вугіллям після шихтування з високоякісним російським – власного ж видобутку.
Рік тому ДТЕК отримав контроль над трьома вугледобувними активами у все тій же Ростовській області РФ. (У липні повідомлялося, що в розвиток цих шахт холдинг має намір в 2013-му інвестувати $ 80 млн). В одному з російських шахтоуправлінь холдингу – “Обухівська” – виробляють низькосіркову сировину (вміст сірки – менше 1%). Його планують змішувати з вугіллям, яке видобувається на “Свердловантрациті” і “Ровенькиантрациті”, зазначав у інтерв’ю “ІнвестГазеті” генеральний директор компанії Максим Тимченко.
Європейська експортна стратегія холдингу заснована на показнику європейського споживання антрациту в докризовий період – близько 7-7,5 млн тонн щорічно (до 2008 року). Зараз спостерігається відновлення ринку, впевнені в компанії. Якщо в 2009 році споживання вугілля марки “А” (антрацит) у регіоні дорівнювало 4,4 млн тонн, то в 2012 році, за даними Bloomberg, воно досягло 6,1 млн тонн.
Такі темпи відновлення вугільного споживання змушують звернути увагу на ринок ЄС не тільки керівництво ДТЕК. Компанія “МАКО Трейдинг”, що входить в корпорацію Олександра Януковича, в I кварталі 2013 року експортувала 270 тис. тонн вугілля, видобутого на державних шахтах. Це більше, ніж за весь попередній рік (200 тис. тонн). У березні поточного року директор швейцарської “MAKO Trading SA” Фелікс Блітштейн в інтерв’ю журналу “Кореспондент” повідомив, що в 2013 році компанія збирається наростити обсяги продажів у п’ять разів – до 1 млн тонн. Поставки при цьому плануються, в основному, за західно-європейським напрямом: для споживачів в Італії, Хорватії, Португалії та Швейцарії.
“Піднебесні” перспективи сектора
Росією і ЄС, втім, експортні стратегії українських вуглевидобувачів не обмежуються. У коментарі для Delo.UA фінансовий директор ДТЕК Юрій Фаворов зазначив, що ДТЕК бачить потенціал для продажів вугілля і на більш віддалених ринках. “За нашими оцінками, експортний потенціал країн Південної Америки становить понад 1,2 млн тонн вугілля марки “А”. Що ж до Африканського континенту, ми оцінюємо перспективи поставок в понад 300 тис. тонн на рік”, – зазначив Фаворов.
Аналітики розцінюють як дуже багатообіцяючий і азійський напрямок експорту вугілля. У лідери споживання за його імпортом може вийти Китай. За відомостями Bloomberg, імпорт вугілля в КНР в першому півріччя 2012 року зріс на 52% в річному співвідношенні. (Китай торік спожив понад 4 млрд тонн вугілля – 3,8 млрд власного видобутку і 227 млн тонн зарубіжного). У II півріччі 2012 року місцеві компанії, правда, прийняли рішення про скорочення закупівель, так як падіння цін на внутрішньому ринку зробило імпортний ресурс неконкурентоспроможним.
Однак торішнє рішення китайської влади про закриття 3 тис. нерентабельних малих шахт (загальний річний видобуток – до 100 млн тонн на рік) до 2015 року може “запустити” для вуглевидобувачів усього світу новий об’ємний ринок. На думку галузевих фахівців, якщо українські компанії зможуть здешевити витрати на логістику в морпортах (перевалка у вугільних терміналах), китайський ринок займе від 20% до 50% у загальному експорті вітчизняного вугілля. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець вважає – при утриманні стабільних темпів виробництва Україна могла б експортувати в КНР близько 5 млн тонн вугілля.
Експортери і самі націлюються на Піднебесну. “Зараз у Китаї існує великий попит на антрацит, а тому компанія продовжує пошук нових партнерів”, – уточнив операційний директор ДТЕК Юрій Риженков. За його словами, якщо холдинг укладе який-небудь контракти на китайському ринку, річні обсяги загального вугільного експорту ДТЕК можуть досягти 7,5-9 млн тонн.
Програма мінімум і надсценарій
Орієнтуючись на показники зовнішніх продажів вітчизняного вугілля в січні-травні 2013 року, аналітики відзначають, що в поточному році українські експортери, як мінімум, збережуть показники попереднього року в частині обсягу поставок. Оптимістичний же сценарій передбачає істотний підйом в даній сфері.
“З урахуванням планів деяких компаній наростити обсяги зовнішніх поставок в два рази експорт вугілля зросте на 35-40%”, – не виключає старший аналітик ІК Dragon Capital Денис Саква. В умовах істотного профіциту енерговугілля в Україні і на тлі негативної тенденції, що вже проявилася з його видобування в країні, розвиток подій за таким сценарієм був би не зайвим для як і раніше кризового українського вуглепрому.
Любомира Ремажевська
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
