7283
В Латвії вдалося перехитрити олігархів
— Світ
Крихітна Латвія зуміла збити пиху зі своїх олігархів, стверджується в статті, опублікованій в Foreign Policy. Автор статті – Гебріел Куріс, старший науковий співробітник Innovations for Successful Societies (ISS) (дослідницької програми Прінстонського університету, США). Текст являє собою скорочений варіант дослідження ISS.
“У 2002 році Латвія, що прагнула прискорити вступ до НАТО і ЄС, створила Бюро з запобігання корупції та боротьбі з нею (KNAB), щоб боротися в державних органах зі спадщиною багатьох десятиліть радянської влади”, – йдеться в статті. Однак багато можновладців не бажали, щоб в країні була сильне антикорупційне відомство – “їм була потрібна лише видимість існування такого”. Автор робить висновок: “Незважаючи на сум’яття в керівництві бюро, конфлікти з парламентом і світову фінансову кризу, KNAB довело свою ефективність при викритті високопоставлених осіб, що підозрюються в корупції, і зміцненні суспільної підтримки антикорупційних реформ”.
У 1990-ті роки Латвія стрімко перейшла до ринкової економіки. Багато осіб і компаній, скориставшись моментом, витісняли конкурентів і зміцнювали свої економічні переваги, спираючись на державні активи, урядові контракти і можливість формувати регулятивні механізми у фінансовій сфері. Все це підривало демократизацію і довіру населення до держави, йдеться у публікації.
У вищеописаному звинувачували латвійських “олігархів” (автор пише це слово в лапках). “Найпомітнішими були троє – Айварс Лембергс, Андріс Шкеле і Айнарс Шлесерс, провідні впливові фігури у великих політичних партіях правого спрямування”, – стверджує автор. До 2011 року як мінімум одна з цих партій завжди входила до правлячої коаліції в Латвії. “Ухиляючись від осуду, олігархи вміло конвертували свій успіх у приватному секторі в суспільну повагу та підтримку. Вони створили розгалужені мережі впливу та збору інформації в уряді, ЗМІ та бізнесі, які залякували чиновників і журналістів, щоб ті закривали очі на їхні діяння”, – пише Куріс.
Світовий банк виявив вищеописані проблеми Латвії (автор називає ці проблеми “захватом держави”) і порекомендував Ризі створити відомство за зразком Незалежної антикорупційної комісії Гонконгу – єдиний орган, уповноважений розслідувати і запобігати корупції, а також проводити відповідні виховні заходи.
Отже, в 2002 році з’явилося KNAB. Проект відомства розробила робоча група під егідою міністерства юстиції Латвії. “KNAB мало повноцінні повноваження вести розслідування, в тому числі за допомогою спеціальних видів поліцейської діяльності типу роботи агентів під прикриттям, проведення операцій з “ловлею на живця”, стеження шляхом прослуховування телефонних переговорів і т.п.”, – повідомляє автор. “Відомство має бути сильним, інакше воно не буде ефективним”, – пояснює Інезе Войка, член робочої групи.
KNAB підпорядковувалося прем’єр-міністру Латвії, але мало широкі повноваження при обмеженому втручанні політиків. Кабінет міністрів мав право призначати і, у випадку юридичних причин, звільняти голову KNAB, але ці кроки вимагали затвердження парламентом.
У 2002 році парламент, приймаючи закон про KNAB, наділив його унікальною обов’язком – перевіряти, чи виконуються фінансові вимоги до виборчих кампаній. “Згодом це повноваження переломило хід боротьби з корупцією: бюро постаралося зупинити грошові потоки, які сприяли “захвату держави”, – йдеться в статті.
Незабаром навколо KNAB розгорілася політична криза. Незалежний комітет запропонував призначити директором досвідченого слідчого Юту Стріке. Коли парламент відкинув цю кандидатуру, прем’єр-міністр Ейнарс Репше призначив Стріке в.о. директора. “Цей вчинок спричинив падіння уряду Репше. Наступні три прем’єр-міністри Латвії були з партій, пов’язаних з олігархами”, – пише автор.
Одним з перших завдань KNAB стала боротьба з корупцією в судах, де могутнім людям регулярно виносилися занадто м’які вироки. Застосовуючи стеження і проводячи “ловлю на живця”, бюро викрило випадки підкупу, у тому числі високопоставлених суддів і прокурорів. Преса обурилася, і судді стали виносити більш суворі вироки у справах про корупцію, повідомляє Гебріел Куріс.
KNAB також незабаром вдалося досягти успіху у запобіганні корупції, особливо при перевірках фінансування партій.
“Після усунення Репше від влади партії, пов’язані з олігархами, зміцнили свій контроль над політичним життям Латвії, що поставило перед KNAB нові політичні проблеми”, – йдеться в статті. Прем’єр Індуліс Емсіс призначив директором KNAB правознавця Алексейса Лоскутовса. Сам він казав: “Очевидно, радники [правлячої коаліції] запропонували мене як вченого-теоретика, яким більш-менш легко управляти”.
Але Лоскутовс незабаром показав себе як сильна фігура – відмовився скасувати штраф, накладений на партію прем’єр-міністра. “Під керівництвом Лоскутовса KNAB в 2004-2007 роках провело низку гучних розслідувань, викривши трьох найвпливовіших олігархів в корупції у верхах”, – йдеться в статті.
У 2007 році прем’єр-міністр Айгарс Калвітіс спробував обмежити діяльність KNAB і змістити Лоскутовса. Але в результаті впав уряд самого Калвітіса, тому що почалися акції протесту.
У 2008 році в самому KNAB було виявлено розкрадання, продовжує автор статті, парламент змістив Лоскутовса, і в 2009-му був призначений новий директор – Нормунд Вінітіс, який звинувачував Стріке і Вілкса в поганій субординації і некомпетентності.
Ветерани бюро продовжували свої розслідування потай від директора.
У 2011 році KNAB провело перші обшуки і арешти у так званій “справі олігархів”. Воно підігріло гнів громадян, і в результаті парламент звільнив Вінітіса. У тому ж році був сформований новий склад парламенту, де жодна з “партій олігархів” не ввійшла до правлячої коаліції.
Тепер у KNAB з’явилася можливість ратувати за реформи юридичної системи. Найсміливішою реформою автор вважає закон, що зобов’язує всіх резидентів Латвії декларувати майно вартістю понад 18,5 тис. доларів.
KNAB завоювало підтримку суспільства, президента і генпрокурора завдяки тому, що зміцнювало зв’язки з пресою, домагалося відчутних результатів, демонструвало незалежність і принциповість. Зусиллями KNAB в Латвії вдалося приборкати корупцію і здійснити реформи, які створили рівноправні умови на демократичному полі гри, підсумовує автор статті.
Джерело: Foreign Policy
За матеріалами: Inopressa
Поділитися новиною
