1394
Економічна модернізація "вилікує" Україну від недоінвестування...
— Казна та Політика
Україна хворіє недоінвестуванням. Хвороба затяжна і триває всі роки незалежності. На одну людину на рік припадає "аж" 977 доларів прямих іноземних інвестицій, тоді коли в Росії цей показник складає понад 2000, в Чехії - більше 12 000, а в Естонії - майже 14 000 доларів.
Втім, навіть ті мізерні кошти, які все-таки вкладають у вітчизняну економіку, не можна назвати повноцінними інвестиціями:. Це "короткі" гроші, які направляють в банківську систему або торгівлю, але аж ніяк не в промисловість. "Ті незначні інвестиції, які приходять в українську економіку, в основному носять характер не інвестицій розвитку, а просто завоювання ринку. Або ж це спекулятивні інвестиції, мета яких - швидко заробити великі відсотки у фінансовому секторі", - зазначає голова Комітету економістів України Андрій Новак.
За рівнем валового нагромадження основного капіталу, а простіше кажучи - за рівнем кардинального оновлення виробництв або створення нових, Україна ще жодного року не досягла навіть половини від рівня останнього радянського кризового 1990 року. Якщо в 1996-му цей показник склав близько 15%, в 2008-му - 43%, то в 2009-му - знову різкий спад до 21% від рівня 1990-го.
В свою чергу, відсутність інвестиційних ресурсів негативно відбилася на впровадженні новітніх технологій, закріплюючи за Україною сировинну модель економіки. Ступінь зносу основних об'єктів виробництва перевищив 60% (на транспорті - близько 84%). Щорічно оновлюється лише 4-6% основних фондів.
Ці факти підводять до простого висновку - країна всі роки незалежності, по суті, жила за рахунок радянської промисловості та інфраструктури, які з кожним роком все більше старіють. Кардинально змінити ситуацію можна лише одним шляхом - значно збільшити інвестиції в оновлення старих і створення нових підприємств. Плюс широкомасштабний розвиток інфраструктури, без якої економічне зростання неможливе: від транспортної (автодороги, залізниці, мости, порти тощо) і енергетичної до ЖКГ і житлового фонду.
Досвід лідерів: гроші власних великих корпорацій + інвестумови від держави
Всі успішні країни світу (від США та Японії до Південної Кореї і Сінгапуру) в різний час так чи інакше використовували стимули для залучення інвестицій, створювали такі умови, щоб інвестор приносив гроші і технології і будував нові високопродуктивні виробництва саме на їх території.
Південна Корея менш ніж за 40 років з відсталого аграрного регіону перетворилася на одного з лідерів автомобільної промисловості, точного машинобудування і виробництва побутової техніки. Пак Чжон Хі - "батько" реформ - в 60-і роки поставив перед собою мету створити експортно орієнтовану економіку, основу якої складали б великі промислові підприємства. В результаті світ почув про Samsung, LG, Hyundai та інших загальновизнаних корейських брендах.
Всі сучасні динамічні країни Азії, по суті, наслідують японську модель. Зруйнована і відстала повоєнна Японія вже наприкінці 70-х випередила Західну Європу і США за багатьма показниками. Однією з найбільш вагомих причин конкурентоспроможності японських товарів на західних ринках стало створення більш масового виробництва. Так, у 80-х "Тойота" на трьох заводах виробляла 3 млн. автомобілів на рік, а американська фірма "Форд" - стільки ж на 20 заводах.
У всіх країнах, які досягли видатних успіхів протягом півтора-двох десятиліть, і йдеться не тільки про "азійських тигрів", завжди видатну роль грали і грають власні великі корпорації, які, концентруючи фінансові ресурси, перетворювалися на потужних світових гравців. І завжди це відбувалося за активної інвестиційної політики держави, яка створювала для цього умови.
Що таке умови для інвестора? Якщо коротко, це політична і фінансова стабільність, зниження загального рівня податків, спрощення всіх адміністративних процедур (дерегуляція), зменшення корупції, покращення якості трудових ресурсів, демонополізація значної частини ринків і розвиток фінансово-банківського сектора. І найголовніше - вибір перспективних економічних ніш і створення системи стимулів для розвитку саме цих галузей.
І сьогодні, якщо проект у пріоритетній високотехнологічній сфері запускається в будь-якій країні Євросоюзу, наприклад у Німеччині або Словаччині, то інвестор відразу ж отримує 25-50% від суми інвестицій з держбюджету. І це при тому, що вартість кредиту в Європі - 3,5-4%. У Китаї держава може компенсувати до 80% інвестицій. От і порівняємо: який інвестор наважиться прийти в Україну, якщо є Китай, Сінгапур, Малайзія, Індонезія або, нарешті, Словаччина, де його зустрінуть з розпростертими обіймами, та ще й гроші дадуть? Вже не тільки держави G20, але і країни другого і третього ешелону створюють системи стимулів для розвитку високотехнологічних галузей.
Україна не має таких ресурсів: навіть за сприятливих зовнішніх умов країна ще 5-7 років буде виходити з боргової ями. Інвестори це розуміють, тому вимагають лише одного: стабільних умов для їх безперешкодної діяльності.
Заявлені нинішньою владою кроки - безальтернативні. Інша справа, як швидко і наскільки якісно реалізовуються всі ініціативи - дерегуляція, боротьба з корупцією, розвиток інфраструктури, фінансового ринку тощо. Нарешті, чи не вперше уряд намагається створити реальну систему стимулювання модернізації і розвитку пріоритетних секторів.
"Ідея правильна, тому що, як показує досвід останніх 20 років, ніякі гасла, ніякі декларації не спрацювали. Щоб створити інвестиційне поле в галузях економіки, потрібна точкова робота за підтримки держави", - вважає директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов.
"Наживка" для інвестора
У лютому 2011 р. уряд затвердив Програму розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності на період до 2015 року. Спробуємо розібратися, про що йдеться. "Це стратегічний документ. Він визначить розвиток нашої економіки на середню перспективу і в той же час закладе основу принципових структурних змін в економіці", - так представив проект прем'єр-міністр України Микола Азаров.
З наявної у нас інформації випливає, що в уряді нарешті почали розуміти суть необхідних країні реформ - створити загальні умови для бізнесу і стимулювати модернізацію економіки через пріоритетні та високотехнологічні галузі. Програма буде реалізовуватися в 2 етапи. Перший - вихід з інвестиційного кризи - триватиме протягом 2011-2012 рр. і включатиме поліпшення умов для інвесторів, підтримку галузей, які працюють на внутрішній і зовнішній попит, накопичення інвестиційних ресурсів.
Тут йдеться про аграрний, військово-промисловий, гірничо-металургійний комплекси, машинобудування і легку промисловість. На другому етапі (2013-2015 рр.) сконцентруються на тих секторах, які, як очікують, ляжуть в основу "економіки майбутнього" і будуть вимагати значно більше коштів (аерокосмічна сфера, інформаційно-комунікаційні технології, біо-і нанотехнології, фармацевтика та медичне обладнання).
Автор Програми - перший віце-прем'єр-міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв підкреслює, що головна мета - модернізувати економіку, вивести її на новий технологічний рівень, створити максимально сприятливі умови для інвестора. "В промисловості істотно повинна вирости частка високотехнологічних виробництв, а отже - загальна конкурентоспроможність нашої економіки", - сказав він у коментарі УНІАН.
На виконання програми із тисяч проектів відібраний список з майже 170 проектів на загальну суму 368 млрд. грн. Всі вони або вже реалізовуються, або будуть впроваджуватися протягом декількох років. За словами Клюєва, були розглянуті інвестиційні програми та пропозиції 1200 великих платників податків, які формують левову частку податкових надходжень країни. Також були опрацьовані пропозиції міністерств, відомств і всіх регіонів України.
Як стверджує наше джерело в Кабміні, список постійно оновлюється і доповнюється. Саме ці проекти стають пріоритетними і зможуть брати участь у конкурсах на держпідтримку. "Існують чіткі критерії, прописані в Програмі: проект повинен бути високотехнологічним, створювати нові робочі місця, розвивати саме вітчизняне виробництво, бути спрямованим на імпортозаміщення, піклуватися про навколишнє середовище і, найголовніше - мати достатню частку приватного капіталу.
Інші проекти, навіть якщо вони дуже важливі, просто не потрапляють до списку. Чесно кажучи, під виглядом загальнодержавних інтересів пробують проштовхнути і відверті дрібниці. Але у нас є команда - жорстко відмовляти", - повідомив один з працівників Мінекономіки. На наше запитання щодо звичної практики розбазарювання державних коштів наш співрозмовник відповів:
"Це раніше давалися держгарантії на кредити під все, що тільки можна. В рамках програми проекти відбирають лише в межах чітких критеріїв. Більше того - до конкурсів будуть допускати лише самоокупні проекти. Це буде гарантувати їх успішну реалізацію".
Отже, урядові чиновники вирішили не винаходити велосипед, а використовувати досвід успішних країн. Найближчими роками планується застосовувати такі основні форми держпідтримки пріоритетних проектів:
- державні гарантії;
- здешевлення кредитів;
- пряме бюджетне фінансування;
- надання кредитів за рахунок держбюджету;
- часткова компенсація вартості продукції;
- інвестиційні субвенції місцевим бюджетам;
- залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій;
- стимули, передбачені новим Податковим кодексом.
ставка - на енергонезалежність і машинобудування
В очікуванні на оприлюднення списку проектів, які вже увійшли до Програми, УНІАН вдалося дізнатися, що перше, на що роблять акцент: "серед проектів-переможців будуть лише ті, які давно потрібні країні; деякі з них були заявлені ще на початку століття, проте за ці роки країна так і не змогла хоча б частково втілити їх у життя". Загальним пріоритетом уряд проголосив підвищення енергоефективності - переважна більшість проектів містять саме таку складову.
В центрі уваги також розвиток енергетичної галузі - поки що саме в цій категорії найбільша кількість проектів. До складу переможців можуть увійти як локальні інвестори з проектами модернізації або добудови енергетичних потужностей, так і зарубіжні, які виявляють зацікавленість у розробці українських родовищ нафти і газу. У напрямку "інфраструктура" серед фаворитів - проекти з транспортного забезпечення в рамках підготовки країни до Євро-2012.
Решта проектів-переможцві, як передбачається, зосередяться в напрямках інноваційного розвитку машинобудування і АПК. За оптимістичними прогнозами, державна підтримка спричинить збільшення частки підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, вдвічі - з 12 до 25%, а частка машинобудування в загальній структурі промисловості повинна зрости з 12-13% до 20% до 2015 року.
Потік інвестицій включать "сигнали" від МВФ і увагу влади до думки бізнесу...
На перший погляд, кількість прекрасних програм, які приймалися різними урядами, величезна, а тих, які виконані, - одиниці. Критики відзначають: ініціативи уряду можуть суттєво загальмувати чиновники на місцях, які звикли до корупції і будуть надавати найбільший опір реформам. "Інвестор практично платить в Україні 3 додаткових податки: корупційний (скрізь дає хабара), адміністративний (витрачає купу часу на легальне ведення бізнесу), інфраструктурний (держава не допомагає в створенні бізнес-середовища, доріг, складів, університетів, які займаються прикладною наукою і тощо). Тому в нас найбільший інвестор - Кіпр", - зазначив президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.
Думку фахівців поки підтверджують міжнародні рейтинги. Так, у щорічному звіті Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації (IFC) щодо умов ведення бізнесу Україна посідає 145-е місце серед 183 країн. І хоча в порівнянні з минулим роком ми піднялися на 2 ступеня, нас досі випереджають Нігерія (137), Еквадор (130), Намібія (69) і навіть Папуа-Нова Гвінея (103).
Деякі критики кажуть жорсткіше: "все одно вкрадуть". Проте така логіка хибна за своєю суттю. Якщо так вважати, то, виходить, не треба взагалі нічого робити? Як сказав хтось з експертів, якщо в теплиці ростуть бур'яни, то їх виривають, а не ламають - це зручний засіб для збільшення врожаю. Треба віддати належне: за рік роботи чинна влада показала можливість оперативно завершувати реалізацію великих інфраструктурних проектів, які вже багато років перебували на стадії "стабільної недобудови".
Експерти також відзначають, що, напевно, вперше уряд системно зробив ставку на приватний капітал, який стає основою реалізації всіх проектів, і об'єднав його із залученими коштами, в тому числі ресурсами державних і недержавних банків і міжнародних фінансових організацій. Уряд також розраховує на грантову допомогу Європейського Союзу, яка буде використовуватися як на проведення реформ, так і на ряд конкретних проектів у різних галузях. Так, 2 березня перший віце-прем'єр України Андрій Клюєв та член Єврокомісії Штефан Фюле підписали в Брюсселі Меморандум щодо Національної індикативної програми допомоги ЄС для України на 2011-2013 рр.
Загальний обсяг допомоги в рамках програми складе €470,05 млн. Програма передбачає надання допомоги на три пріоритетні сфери: "Належне управління та верховенство права"; "Сприяння набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС" (у тому числі створення зони вільної торгівлі); сфера "Сталий розвиток" (енергетика, навколишнє середовище, транспорт, регіональний розвиток).
"Звичайно, надана фінансова підтримка Єврокомісії опосередковано вплине на активність інвесторів, але більш переконливим аргументом для західних бізнесменів стане наступний транш МВФ", - вважає керівник Центру інвестицій Києво-Могилянської бізнес-школи Євген Пенцак. У цілому експерти сходяться на тому, що заявлені урядом 100 млрд. грн. інвестицій на 2011 рік - реальна цифра. Якщо влада буде більш послідовною у своїх кроках і буде прислухатися до думки бізнесу, ця сума може бути ще більшою.
Валерій Новіков
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
