2025
Єдина Америка
— Світ
США і Канаді пора об’єднуватися, якщо не в одну країну, то в більш тісний союз, на зразок ЄС – разом вони могли б протистояти викликам, що походять від економік, що розвиваються, вважає журналіст і автор книги Діана Френсіс. Але поки що ідеї укрупнення блоків непопулярні – після кризи розвиваються швидше ізоляціонізм і націоналізм, зазначають російські експерти.
Один з десяти канадців – понад 3 млн осіб – постійно або тимчасово проживає на території США, а близько 1 млн американців – в Канаді. Компанії США контролюють близько 10% канадських активів (дані статистики Канади за 2010 рік), 17% доходів і 13% прибутку компаній. Канада – найбільший торговий партнер США. В останні роки експорт товарів і послуг із США до Канади перевищив навіть експорт до ЄС, незважаючи на те, що кількість населення північного сусіда в 10 разів менше, ніж у Євросоюзі.
Все це показує, що злиття двох найбільших країн Північної Америки не лише неминуче, але і вже почалося, повідомляє Діана Френсіс у своїй замітці в The Wall Street Journal.
Френсіс – знаменита журналістка, яка має подвійне американсько-канадське громадянство (народилася в 1946 році в Чикаго), редактор канадської National Post, автор статей в американському Huffington Post. У жовтні 2013 р. вийшла в світ її дев’ята книга – «Злиття століття: чому Канада і Америка повинні стати однією країною». «На Землі немає двох інших країн, так соціально та економічно зв’язаних. У них спільні цінності, географія і величезний за протяжністю кордон. Населення вчиться, подорожує і працює спільно, кількість міждержавних шлюбів дуже велика. Якби мова йшла не про країни, а про корпорації (або європейські держави), вони давним-давно б вже об’єдналися», – переконана Френсіс.
Вона бачить кілька можливих шляхів інтеграції. Від купівлі Сполученими штатами Канади, подібно до того, як в 1803 році вони придбали французькі території, до утворення союзу з загальним урядом на зразок ЄС. Об’єднавшись, країни зможуть успішно протистояти зовнішнім викликам. Для Канади, на думку Френсіс, загрозу представляє Китай, який скуповує канадські підприємства, як, втім, і підприємства у всіх інших країнах. А також Росія, що потіснила Канаду в Арктиці. «У 2007 році Росія послала невелику субмарину (два глибоководні апарати «Мир» – прим. «Газети.Ru»), щоб символічно встановити свій прапор на дні океану на Північному полюсі і заявити претензії на багату ресурсами Арктику, – нагадує Френсіс. – Президент Росії Володимир Путін підштовхував США до визнання його прав на цей регіон». Перед США, продовжує Френсіс, стоїть необхідність скорочувати безробіття, особливо серед молоді, і також боротися за ринки, ресурси і Арктику. За жовтневим прогнозом МВФ, економіка Китаю обжене США вже в 2018 році, а економіки всіх країн Азії в сукупності перевершать США, Канаду, Німеччину, Великобританію, Італію, Францію та Росію.
«Найбільш очевидним ефектом було б об’єднання нерозвиненого ресурсного потенціалу Канади з американськими грошима, ринками і робочими руками», – сказано в книзі.
Якщо припустити, що об’єднання відбудеться, то нова держава буде найбільшою за площею та економікою.
«Новий союз був би номером один і по енергії, корисним копалинам, воді, площі оброблюваних земель і технологіям, і все це захищала б армія США. Розмір має значення», – переконує автор читачів WSJ.
«Новий союз був би номером один і по енергії, корисним копалинам, воді, площі оброблюваних земель і технологіям, і все це захищала б армія США. Розмір має значення», – переконує автор читачів WSJ.
Але реалії оруеллівської антиутопії 1984 – Океанія, що об’єднала обидві Америки, Великобританію, Австралію й Океанію – поки далекі від втілення, вважають експерти, з якими поспілкувалася «Газета.Ru».
Те, що перераховує Френсіс в якості ілюстрації вже триваючого об’єднання – всього лише передумови до нього, наполягає старший науковий співробітник інституту «Центр розвитку» Сергій Пухов. «Збільшення торгового обороту, інвестиції – все це спрощують фактори для об’єднання, але вони не означають, що в короткостроковій або довгостроковій перспективі об’єднання відбудеться. І тенденція до трудової міграції населення є у всьому світі, але ми ж не припускаємо, що Польща об’єднається з Україною, або Росія з Таджикистаном», – пояснює він. Об’єднання за тих проблем, які назріли в економіці США, він вважає несвоєчасним.
«З точки зору економіки, об’єднанню бути, – міркує головний економіст АФК «Система», колишній радник міністра економічного розвитку Євген Надоршин. – Зараз ситуація сприяє більш щільній інтеграції. Мати власну валюту – це вже недешеве задоволення: економічні агенти несуть чималі прямі і непрямі витрати через коливання курсу, страховка у випадку багатьох валют коштує недешево, за валютними операціями потрібно стежити і регулятору, що теж забирає ресурси.
У масштабах світової економіки, перехід на єдину валюту міг би дати економію в сотні мільярдів або, може, трильйони доларів. Але тут виникає питання, на якому курсі зупинитися. Кожен хоче вигоди для себе, і ось вже немає об’єднання».
З політичної точки зору об’єднання ще менш імовірно. «Торгові союзи, і подібні їм договори між США і Канадою, можуть укладатися. Але більш серйозне об’єднання представляється малоймовірним. Це дві відчутно різні держави, які ставлять перед собою різні цілі.
Американці «захищають демократію» по всьому світу і платять за це, але Канада навряд чи захоче нести тягар політичних та економічних амбіцій США, – продовжує Надоршин.
- Зараз у багатьох регіонах популярні ідеї ізоляціонізму, націоналізму. Їх привабливість зросла після фінансової кризи. Але ще до кризи вони стали сильною перешкодою на шляху інтеграції ЄС, зокрема, при затвердженні євроконституції. Тепер нескладно спостерігати відображення націоналістичних настроїв прямо у великій політиці в Греції, в Іспанії, де хоче відокремитися Каталонія, у Франції. Почасти в США – це прагнення вийти на самозабезпечення в енергетичному плані».
США, Канада, Мексика в 1992 році підписали Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement, NAFTA), що вступила в силу 1 січня 1994 року.
Пухов згадує розмови про амеро – нібито нову валюту, на яку перейдуть Канада, США і Мексика як члени Північно-американського союзу. Ідею валюти в 1999 році запропонував канадський економіст Герберт грабель і, незважаючи на те, що офіційні особи ніколи не говорили про неї, як і про Північно-американський союз, всерйоз, амеро періодично викликає нездорові сенсації на ринку. Наприклад, в 2007 році «Ці розмови про об’єднання США і Канади того ж порядку», – говорить Пухов.
Френсіс також бачить політичні труднощі. «Але згадайте, європейці пройшли через набагато більші труднощі, об’єднавши нації, століттями воювали один з одним, не пов’язані навіть єдиною мовою», – не сумує автор.
Катерина Меремінська
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
