460
Відставка не зіграла
— Казна та Політика
Хоча протести в Україні не вщухають, їх “політична” сторона учасників не радує. Влада брати на себе відповідальність за розгін Евромайдана не поспішає. А її опонентам не вдалося домогтися відставок парламентським шляхом. Та й очікуваний “напіврозпад” ПР себе на практиці поки що майже не проявляє: відтік нардепів мінімальний.
Всім добра?
Жорстокий розгін міліцією “євроінтеграційного” мітингу в ніч на 30 листопада сколихнув Україну. А некваплива і порівняно скромна реакція влади на дії співробітників МВС призвела до того, що вже 1 грудня країна побачила протести, що за масштабами можна порівняти хіба що з подіями 2004 року. Опозиціонери готові назвати те, що відбувається революцією, російська власта використовували ємне слово “погром”, а українське керівництво “проявляє терпіння”, по всій видимості, сподіваючись на стабілізацію ситуації. Але зусилля для цього воно докладає своєрідне.
Владне “віддання” поки що складно назвати однаковою і послідовною. Більш того, за останні кілька днів одні й ті ж представники верхів озвучують точки зору, що коригуються під потреби моменту. Базова позиція, тим не менш, не змінюється. Основну її ідею, мабуть, можна звести до двох слів: “Недобре вийшло!”. “Від імені уряду я хочу принести вибачення за дії наших правоохоронних органів на Майдані. Уряд і президент глибоко шкодують, що це відбулося”, – виступив прем’єр перед парламентом 3 грудня. Але от з приводу того, чому “вийшло”, хто в цьому винен і що тепер робити – ясність все ще не з’явилася.
Із засудженням що стався рано вранці 30 листопада можновладці виступили хоч і не миттєво, але досить струнко. Але принципово далі тези “Громадяни мають право на мирні зібрання” в правлячому таборі заходять неохоче. Так, як і раніше неясно, хто з керівництва країни збирається брати на себе відповідальність за те, що відбувається. Вищі ешелони це робити не квапляться. “Я вам кажу абсолютно відверто – ані президент, ані прем’єр-міністр не знали про проведення цієї операції”, – поділився відомостями Микола Азаров.
Така необізнаність не заважає сильним країни цієї засудити занадто бурхливі, на їх погляд, протести. “Це має всі ознаки державного перевороту. Це дуже серйозна справа. Ми виявляємо терпіння, але ми хотіли б, щоб і наші партнери не відчували вседозволеність”, – турбується лідер КМУ. Практично солідарний з ним і глава держави. “Будь-яке волевиявлення людей, будь-які акції – це підтверджує, що кожна людина має не тільки право, а й можливість висловити свою точку зору. Але дуже важливо, щоб ці акції завжди носили мирний характер”, – переконаний Віктор Янукович. Водночас, за давньою традицією, президент не поспішає давати зовсім вже однозначну оцінку неоднозначній ситуації. Як і у випадку з іншими проблемними питаннями – наприклад, з обговоренням можливості звільнення Юлії Тимошенко, – гарант Основного закону воліє самоусунутися, посилаючись на феміду. “Я не маю сьогодні права давати оцінку тому, хто винен, наскільки винен”, – пояснив Віктор Федорович журналістам, зазначивши, що стан справ іще мають оцінити “кілька слідчих груп”.
Очікування вердикту чи то правоохоронців, чи то суду не заважає правлячому табору несхвально висловлюватися з приводу характеру протестів, який прийняв форму керованого “з боку певних політсил”. Примітно, але протягом останніх декількох днів “регіонали”, з одного боку, регулярно зводять вуличну активність до початку передвиборної кампанії опозиції, а з іншого – намагаються все ж спростувати озвучені ще до доленосного розгону “європретензіі”. І в Кабміні, і на Банковій продовжують твердити про непорушність європейського курсу України, про важливість горезвісних “тристоронніх переговорів” і про швидке потепління відносин з Росією. При цьому риторика представників правлячого табору змінюється на очах. Найбільш цікаві трансформації зараз зазнає “компенсаційна теза”. Останнім часом про скандально прославлені 160 мільярдів євро “на модернізацію” в уряді вважають за краще не згадувати. “Звичайно, мова не йшла про якісь міфічні десятки мільярдів”, – запевняє слухачів прем’єр-міністр. “Насправді ці розрахунки теоретичні, мова йде про переобладнання робочих місць в Україні протягом наступних 10 років, тобто це теорія, чиста теорія. Якщо я зараз згадаю, приблизно у вересні я подавав розрахунки, і нам достатньо було 3-5 мільярдів – це та сума, яка дала б нам можливість підтримувати, для того, щоб запустити модернізацію і почати вже працювати”, – принципово зменшив суми перший віце-прем’єр Сергій Арбузов.
Раптово стали скромними “модернізаційні” апетити укупі із заявами про те, що в Брюсселі готові розглянути компенсаційні варіанти, ймовірно, покликані знизити “євронапругу” і змістити фокус протестів. Але потрібно враховувати, що останні події дещо знизили градус еврозацікавленості, переключивши увагу багатьох протестувальників на дії влади і всередині, а не лише зовнішньополітичні вимоги до цієї влади. Але поки що в уряді і на Банковій лавірують між підводними каменями трансформуючої позиції, профільний міністр віддає перевагу ролі головного пацифіста, а не винуватця того, що відбувається. Зі слів Віталія Захарченка, він “був категоричним противником застосування сили” та ознайомив “з цією позицією підлеглих”. Завдяки цьому складається враження, що дії “Беркута” в підсумку можуть бути охарактеризовані як перегиби на місцях, а відповідає за них поки що лише відсторонений від посади начальник столичної міліції. І все ж глава уряду запевняє, що без кадрових висновків в КМУ не обійдуться. “Я можу одне гарантувати народним депутатам, що я зроблю жорсткі висновки з того, що сталося, і в уряді будуть проведені рішучі кадрові зміни”, – пообіцяв він у вівторок. Як виглядатиме ця “рішучість”, невідомо. Але опозиції радикальніші дії поки що не вдалися.
Та не скоро діло робиться?
Політизації вимог протестуючих чимало сприяє як скромність оцінки, що відбувається, з боку влади на тлі більш радикальних висловлювань західних полііков, так і позиція опозиціонерів, які закликають до всеосяжної перезавантаженні владної системи: від відставок тих, що провинилися, до імпічменту президенту і перевиборів – парламенту. Але найпростіший з технічного боку крок Верховна рада зробити так і не змогла – всупереч сподіванням, для висловлення недовіри уряду 3 грудня голосів у опозиції не вистачило.
Вимога відставки Кабміну в ситуації, що склалася для їхніх опонентів виглядала логічною і, судячи з плакатів, підтримувалася чималою кількістю протестантів. І все ж попередні спроби впоратися з тим чи іншим складом КМУ Миколи Азарова показували, що зусиль одних лише “меншовиків” для цього недостатньо. З іншого боку, реакція на останні події деяких представників більшості дозволил сподіватися на те, що ситуація небезнадійна. Даремно, як виявилося.
Заряд бадьорості ідеї про оптове звільнення членів уряду забезпечила несподівана підтримка з боку окремих “більшовиків”. З одного боку, свою готовність “ледь що – так відразу” відправити Кабмін у відставку вкотре демонструють комуністи. З іншого – провал асоціації засудили деякі позафракційники. Нарешті, з третього боку, недавня жорстокість “Беркута” спричинила різкі заяви низки “регіоналів”, що бурхливо виступили “проти” міліцейського свавілля і “за” все того ж європейського майбутнього. Ще одним фактором невизначеності були чутки про “протестну” відставку голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, що має вагу серед частини нардепів-“регіоналів”… У силу цих причин майбутнє наміченого 3 грудня голосування виглядало інтригуюче, незважаючи на категоричну відмову фракції ПР в ньому брати участь. Але лише до самого голосування.
З технічної точки зору, тривожною ознакою вранці у вівторок можна було порахувати відсутність у сесійній залі членів Кабміну, яким процедура дає можливість виправдатися. Після суперечок за трибуною опозиціонери все ж зажадали зробити перерву, після якої прем’єр виступив-таки перед народними обранцями. Однак, як виявилося пізніше, головною проблемою голосування все-таки стали недостатня мобілізація і різночитання в приводах для відставки КМУ. Безпосередньо перед голосуванням з’ясувалося, що комуністи готові підтримати звільнення уряду лише на своїх умовах – за “загальними” причинами, а не євроінтеграційними, як зазначалося у опозиційному проекті постанови. Незважаючи на те, що Арсеній Яценюк оголосив про готовність опозиціонерів підтримати і такий варіант, на голосування все-таки був поставлений перший документ. Підсумок передбачуваний: 186 “за”. Опозиційні фракції підтримали рішення повним складом. Але стриманість позафракційників і майже повна байдужість з боку КПУ і “регіоналів” поставили хрест на можливості відставити уряд до кінця поточної сесії ВРУ.
Хоча демарш комуністів можна було передбачити, в опозиції його в підсумку назвали підіграванням ПР. Однак у сформованих умовах поведінка найбільшої фракції викликала куди більший інтерес. Очікуваного розколу і масованого результату, результатом якого могло б стати те саме переформатування більшості, про яке говорила Інна Богословська, так і не відбулося. 3 грудня “регіональні” лави покинули лише сама Богословська і Давид Жванія. А з решти у фракції голос за відставку уряду дав лише нардеп Юрій Благодир, з приводу рішення якого ПР “іще буде визначатися”.
Сумніви у створенні вже навіть ситуативної більшості народилися після того, як стало відомо, що Сергія Льовочкіна у відставку президент не відпустив, а бурхливо відреагувалі на розгін мітингу “регіонали” масово залишати рідну фракцію не квапляться. Як пізніше визнав один з “нонконформістів” – у фракції взяли паузу. “На сьогодні практично всі взяли паузу. З депутатами вчора сиділи, говорили. Осіб 15-20 вирішили взяти паузу на ці тиждень-два, дати можливість ситуації вийти з кризи, проголосувати всі необхідні рішення, щоб Верховна рада залишилася легітимною, не розвалилася. Бо якщо вийде 20-30 осіб, то значить, розвалиться коаліція, будуть прийматися неадекватні рішення з боку всіх. І можна просто завести парламент у штопор і ніколи його звідти не витягти. І потім піде все трам-тарарам”, – зізнавався бурхливо засуджуючий “диктаторські традиції” Віктор Бондар, що ще нещодавно збирався на Євромайдан. Таким чином, парламентський шлях вирішення конфліктної ситуації на сьогодні практично заблоковано. Неясно лише, чому в ПР такий “штопор” вважають головним злом, а з обіцяними опозиціонерами блокування трибуни збираються боротися навіть виїзним способом. Адже решта варіантів теоретично загрожують ще більшими потрясіннями.
Незважаючи на те, що багато політологів розглядали “революцію” у Верховній раді як один з цілком можливих варіантів, головною альтернативою йому, по всій видимості, залишається вуличний протест. “Питання в тому, чи сформується завтра нова більшість, чи ні. Якщо більшість не сформується, і ситуація залишиться в руках президента, як людини, яка приймає рішення, то далі все залежатиме від результативності та масштабу самих акцій протесту. Тоді президент опиниться в ситуації, коли він буде змушений піти на виконання вимог”, – припускав заступник генерального директора – директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко. Власне, поки що ситуація розвивається якраз за цим сценарієм. Ще до провального голосування в опозиції вирішили, що в разі невдачі в парламенті “м’яч” відставки уряду опиниться на президентській стороні політичного поля. Реалізація цього плану не змусила себе чекати: пішовши з Верховної ради, “меншовики” направили протестувальників у бік Банкової. Хоча офіційно передбачалося, що Віктор Янукович вже відбув до Китаю, будівлю Адміністрації президента було взято “в облогу”. Поки що координовані опозицією мітингувальники планують тримати пікети щодня, надавши главі держави “лічені дні” для того, щоб виправити урядову ситуацію. “Ключ до вирішення політичної кризи – в руках президента Януковича”, – оголосив 3 грудня Арсеній Яценюк. І тепер багато чого залежить від того, наскільки сильно наступний етап реалізації політичних вимог буде підтриманий у народі. В принципі, неодмінна відставка уряду – досить обмежений “канал” для протестних настроїв. Однак важливо не тільки те, чи готові протестувальники стояти проти уряду Миколи Азарова до кінця (підтримавши пропоновані опозицією правила гри), але і те, чи повірить влада в цю готовність.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
