2146
Газ гривню не береже?
— Валюта
Разом з осінню прийшли і вже звичні коливання курсу нацвалюти. Після сплеску і затишшя у вересні гривня знову торгується вище позначки в 8,2. В уряді запевняють, що все під контролем. Але ринок далекий від спокою. А спірна політика НБУ і неясні перспективи можуть тільки підлити масла у вогонь очікувань.
Восени інтерес до становища валютних справ традиційно зростає. 2013 винятком з правил не став: доля гривні як і раніше хвилює багатьох навіть з урахуванням жовтневої загрози технічного дефолту США. Офіційний курс НБУ з місця не сходить. А от на міжбанку і в обмінниках на початку листопада ситуація вже не здається настільки ж стабільною.
Перший привід заговорити про можливу девальвацію вітчизняної грошової одиниці в поточному сезоні дали вересневі коливання курсу. На початок першого осіннього місяця золотовалютні резерви досягли свого семирічного мінімуму, до того що падаючий інтерес до долара знову виріс, а в середині вересня долар упевнено торгувався біля планки в 8,2 гривні, що наблизило курс до показників річної (на той момент) давності. Стан справ виправлявся стандартними методами: виходом на міжбанк регулятора і держбанків і пильною увагою НБУ до потенційних “спекулянтів”. Однак, після деякого затишшя, до кінця осені ситуація повернулася на круги своя: незважаючи на те, що в перших числах листопада середньозважений курс залишався в коридорі 8,13-8,14 гривні за долар, покупка переступила-таки психологічний бар’єр в 8,2 гривні – і між банками, і в обмінниках.
Незадовго до того, як курс почав підносити сюрпризи, в Кабміні встигли оголосити: приводи для занепокоєння з’явитися не повинні. “Курс формується ситуацією на ринку. Тому, якщо і будуть коливання, то вони обумовлені бізнесом і показниками нашого платіжного балансу. Я не бачу ніякої серйозної загрози для того, щоб наші громадяни могли хвилюватися. Торік були коливання, ви ж бачите, до чого вони призвели? Пережили нормально і потрібно вже дивитися на інші речі – на цінову стабільність, а не тільки на курс гривні, прив’язаний до іноземної валюти”, – заспокоював 4 листопада громадян перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Така позиція повністю відповідає генеральній лінії Нацбанку, якою регулятор дотримується місяцями – з гривнею все гаразд, а всі “заворушення” будуть опрацьовані. “Некомфортних коливань не буде. Вони є, були і будуть, тому що курс не фіксований, проте нехай валютні спекулянти не будують ілюзій, щоб у них не було розчарувань. У центрального банку є резерви, інструментарій економічних заходів, щоб надовго, якщо не назавжди, відбити апетит до валютних спекуляцій. Гривня в надійних руках, тому за її долю можна бути спокійними”, – обнадіював ще в середині жовтня керівник групи радників голови Національного банку України Валерій Литвицький.
Базовий інструментарій НБУ і Мінфіну відомий. Крім прямих виходів центробанку на ринок (чого вже у вересні він намагався уникати, “гальмуючи” скорочення резервів) і “облігаційних” старань Міністерства фінансів, урядові структури продовжують працювати над тим, щоб “знизити рівень доларизації грошової маси”. “За тими заходамм, які проводить Національний банк, вони спрямовані на те, щоб зменшити частку валюти не тільки в обороті, але і в накопиченнях. Ми бачимо більш значні зміни ставок за валютними депозитами, це пов’язано з тим, що ведеться політика дедоларизації економіки, збільшення частки безготівкових розрахунків. Стає економічно невигідно мати валюту як засіб розрахунку, тому що на окремих операціях людина втрачає той прибуток, який вона може отримати від депозитної ставки”, – відзначав ще в жовтні виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Сергій Мамедов. Проте, з одного боку, інтерес населення до долара росте (чому початок кризи в США може додатково сприяти). З іншого – деякі спірні з погляду міжнародних фінансових організацій “заходи дедоларизації”, на зразок діючого поки до 19 листопада зобов’язання експортерів продавати 50 відсотків валютної виручки, схоже, продовжують користуватися популярністю у Нацбанку. Не обходиться регулятор і без новинок: 6 листопад ринок сколихнула новина про те, що в число неофіційних вимог НБУ увійшла заборона на продаж готівкового долара по курсу, що перевищує знаковий показник – 8,2. Якщо такі обмеження і справді діють, вони можуть позначитися і на міжбанку: продавати валюту дешевше, ніж купувати – задоволення спірне. Але якими б неофіційними не були такі заходи, вони все ж погано поєднуються з побажаннями партнерів.
Гнучкість обмінного курсу, яку Україна демонструє насилу, незмінно залишається однією з ключових умов співпраці уряду з Міжнародним валютним фондом. “Ми радимо більш гнучкий обмінний курс, щоб підвищити конкурентоспроможність. Йдеться про більш гнучкий обмінний курс, посилення фінансового сектора, фіскальні зміни, реформи в енергосекторі, в першу чергу, це передбачає підвищення тарифів”, – перераховував нещодавно побажання кредитора представник МВФ в Україні Жером Ваше. Зарубіжні фінансові інституції без пієтету ставляться до ряду починань української влади. Так, у Світовому банку критикують і правило “50% виручки”. “Влада прийняла спірні заходи обов’язкового обміну валюти. Світова практика показала, що ці заходи не зовсім ефективні, і в довгостроковій перспективі призводять до ще більшого дисбалансу”, – попереджав 31 жовтня директор Світового банку у справах України, Молдови та Білорусі Чимаев Фан. Та й доля гривні в цілому оптимізм вселяє далеко не всім. “Ми припускаємо, що в 2014 році відбудеться керована девальвація гривні до долара США до рівня 9,5 гривні за долар проти очікуваних 8,2 гривні за долар в 2013 році”, – говорилося в повідомленні Міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s, яке на початку листопада знизило кредитний рейтинг України.
Поки ж гривня більш-менш зберігає позиції, але, очевидно, НБУ це дається не так вже і легко. Але в листопаді тиск на курс підсилює і некращим положення валютних справ. По-перше, з кінця жовтня до кінця листопада Україна повинна виплатити МВФ близько 1,7 мільярда доларів. До 31 жовтня, за даними Мінфіну, Київ розрахувався в строк – 532 мільйони віддало уряд, 112 мільйонів – НБУ. Тепер в найближчі тижні кредитор очікує повернення ще 930 млн., понад 700 з яких повинен віддати Нацбанк. І навряд чи подібний відтік валюти пройде непоміченим на ринку, навіть якщо Міністерство фінансів буде успішно розміщувати валютні облігації… До того ж прямо на очах загострюється ситуація з другим “фактором валютного ризику”.
Традиційно одним з найбільших “споживачів” валюти в країні залишається НАК “Нафтогаз України”, регулярно розплачується за імпортні енергоносії. Фахівці припускають, що на початку листопада істотною причиною розгойдування курсу стали саме фінансові потреби Нафтогазу, який “дрібними перебіжками” аврально розплачується за серпневі борги.
Претензії Росії з приводу несвоєчасної оплати, результатом якої може стати переведення на передоплатний принцип, вперше прозвучали 29 жовтня. Протягом кількох днів у Міненерго запевняли, що проблема ціною в 882 млн., буде ось-ось вирішена. “Я хочу підкреслити, що питання (погашення боргу) фактично вирішене і в понеділок ви все дізнаєтеся”, – пояснював Едуард Ставицький 2 листопада. Очевидно, вирішити питання “оптом” Києву не вдалося, що не дивно. Курс був узятий на оплату частинами. Проте, до 6 листопада заборгованість перед Газпромом скоротилася більш ніж на 10 відсотків. “Зараз заборгованість становить 792 мільйони”, – повідомив заступник голови правління Нафтогазу Вадим Чупрун. Але, схоже, продавця, який заговорив про пеню, такі темпи не вражають. “Насправді за серпень “сльози” якісь надходять, але говорити, що розплатилися, поки і близько не можна”, – відзначав 5 листопада офіційний представник Газпрому Сергій Купріянов.
Проблеми Нафтогазу виходять далеко за межі “валютного” коридору. Судячи з усього, розплачуватися з боргами держкорпорації все важче. “Ми наполегливо зараз працюємо над розрахунками теплокомуненерго з Нафтогазом, і за рахунок цих коштів ми розрахуємося з нашими партнерами”, – каже Едуард Ставицький. Споживачі дійсно винні НАК понад 17 мільярдів гривень, а ще понад 10 мільярдів припадає на некоменсірованную різницю між цінами закупівлі та реалізації газу, за яку відповідає бюджет. Недавній дозвіл парламенту виплачувати борги уряду перед підприємствами теплокомуненерго векселями проблему принципово не вирішує, а в Нафтогазі тим часом прямо пояснюють свої труднощі тим, що там не виходить “отримати борги від ТКЕ”. Теоретично допомога може прийти зі сторони: нова програма співпраці з МВФ могла б зміцнити баланс на кількох “фронтах” – від енергетичного до валютного. Але отримання Києвом нового траншу часто пов’язується з умовами, на які український уряд не поспішає погоджуватися. Серед них не тільки економія бюджетних коштів, а й підвищення тарифів або встановлення того самого гнучкого курсу – тобто, заходи, яких влада роками намагається уникнути. Чи вдасться те ж саме зараз залежить від багатьох факторів, включаючи і українські європерспективи. У силу чого положення валютних справ гостро залежить не тільки від економіки, а й – багато в чому – від тієї політики, яка її визначає.
Восени інтерес до становища валютних справ традиційно зростає. 2013 винятком з правил не став: доля гривні як і раніше хвилює багатьох навіть з урахуванням жовтневої загрози технічного дефолту США. Офіційний курс НБУ з місця не сходить. А от на міжбанку і в обмінниках на початку листопада ситуація вже не здається настільки ж стабільною.
Перший привід заговорити про можливу девальвацію вітчизняної грошової одиниці в поточному сезоні дали вересневі коливання курсу. На початок першого осіннього місяця золотовалютні резерви досягли свого семирічного мінімуму, до того що падаючий інтерес до долара знову виріс, а в середині вересня долар упевнено торгувався біля планки в 8,2 гривні, що наблизило курс до показників річної (на той момент) давності. Стан справ виправлявся стандартними методами: виходом на міжбанк регулятора і держбанків і пильною увагою НБУ до потенційних “спекулянтів”. Однак, після деякого затишшя, до кінця осені ситуація повернулася на круги своя: незважаючи на те, що в перших числах листопада середньозважений курс залишався в коридорі 8,13-8,14 гривні за долар, покупка переступила-таки психологічний бар’єр в 8,2 гривні – і між банками, і в обмінниках.
Незадовго до того, як курс почав підносити сюрпризи, в Кабміні встигли оголосити: приводи для занепокоєння з’явитися не повинні. “Курс формується ситуацією на ринку. Тому, якщо і будуть коливання, то вони обумовлені бізнесом і показниками нашого платіжного балансу. Я не бачу ніякої серйозної загрози для того, щоб наші громадяни могли хвилюватися. Торік були коливання, ви ж бачите, до чого вони призвели? Пережили нормально і потрібно вже дивитися на інші речі – на цінову стабільність, а не тільки на курс гривні, прив’язаний до іноземної валюти”, – заспокоював 4 листопада громадян перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Така позиція повністю відповідає генеральній лінії Нацбанку, якою регулятор дотримується місяцями – з гривнею все гаразд, а всі “заворушення” будуть опрацьовані. “Некомфортних коливань не буде. Вони є, були і будуть, тому що курс не фіксований, проте нехай валютні спекулянти не будують ілюзій, щоб у них не було розчарувань. У центрального банку є резерви, інструментарій економічних заходів, щоб надовго, якщо не назавжди, відбити апетит до валютних спекуляцій. Гривня в надійних руках, тому за її долю можна бути спокійними”, – обнадіював ще в середині жовтня керівник групи радників голови Національного банку України Валерій Литвицький.
Базовий інструментарій НБУ і Мінфіну відомий. Крім прямих виходів центробанку на ринок (чого вже у вересні він намагався уникати, “гальмуючи” скорочення резервів) і “облігаційних” старань Міністерства фінансів, урядові структури продовжують працювати над тим, щоб “знизити рівень доларизації грошової маси”. “За тими заходамм, які проводить Національний банк, вони спрямовані на те, щоб зменшити частку валюти не тільки в обороті, але і в накопиченнях. Ми бачимо більш значні зміни ставок за валютними депозитами, це пов’язано з тим, що ведеться політика дедоларизації економіки, збільшення частки безготівкових розрахунків. Стає економічно невигідно мати валюту як засіб розрахунку, тому що на окремих операціях людина втрачає той прибуток, який вона може отримати від депозитної ставки”, – відзначав ще в жовтні виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Сергій Мамедов. Проте, з одного боку, інтерес населення до долара росте (чому початок кризи в США може додатково сприяти). З іншого – деякі спірні з погляду міжнародних фінансових організацій “заходи дедоларизації”, на зразок діючого поки до 19 листопада зобов’язання експортерів продавати 50 відсотків валютної виручки, схоже, продовжують користуватися популярністю у Нацбанку. Не обходиться регулятор і без новинок: 6 листопад ринок сколихнула новина про те, що в число неофіційних вимог НБУ увійшла заборона на продаж готівкового долара по курсу, що перевищує знаковий показник – 8,2. Якщо такі обмеження і справді діють, вони можуть позначитися і на міжбанку: продавати валюту дешевше, ніж купувати – задоволення спірне. Але якими б неофіційними не були такі заходи, вони все ж погано поєднуються з побажаннями партнерів.
Гнучкість обмінного курсу, яку Україна демонструє насилу, незмінно залишається однією з ключових умов співпраці уряду з Міжнародним валютним фондом. “Ми радимо більш гнучкий обмінний курс, щоб підвищити конкурентоспроможність. Йдеться про більш гнучкий обмінний курс, посилення фінансового сектора, фіскальні зміни, реформи в енергосекторі, в першу чергу, це передбачає підвищення тарифів”, – перераховував нещодавно побажання кредитора представник МВФ в Україні Жером Ваше. Зарубіжні фінансові інституції без пієтету ставляться до ряду починань української влади. Так, у Світовому банку критикують і правило “50% виручки”. “Влада прийняла спірні заходи обов’язкового обміну валюти. Світова практика показала, що ці заходи не зовсім ефективні, і в довгостроковій перспективі призводять до ще більшого дисбалансу”, – попереджав 31 жовтня директор Світового банку у справах України, Молдови та Білорусі Чимаев Фан. Та й доля гривні в цілому оптимізм вселяє далеко не всім. “Ми припускаємо, що в 2014 році відбудеться керована девальвація гривні до долара США до рівня 9,5 гривні за долар проти очікуваних 8,2 гривні за долар в 2013 році”, – говорилося в повідомленні Міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s, яке на початку листопада знизило кредитний рейтинг України.
Поки ж гривня більш-менш зберігає позиції, але, очевидно, НБУ це дається не так вже і легко. Але в листопаді тиск на курс підсилює і некращим положення валютних справ. По-перше, з кінця жовтня до кінця листопада Україна повинна виплатити МВФ близько 1,7 мільярда доларів. До 31 жовтня, за даними Мінфіну, Київ розрахувався в строк – 532 мільйони віддало уряд, 112 мільйонів – НБУ. Тепер в найближчі тижні кредитор очікує повернення ще 930 млн., понад 700 з яких повинен віддати Нацбанк. І навряд чи подібний відтік валюти пройде непоміченим на ринку, навіть якщо Міністерство фінансів буде успішно розміщувати валютні облігації… До того ж прямо на очах загострюється ситуація з другим “фактором валютного ризику”.
Традиційно одним з найбільших “споживачів” валюти в країні залишається НАК “Нафтогаз України”, регулярно розплачується за імпортні енергоносії. Фахівці припускають, що на початку листопада істотною причиною розгойдування курсу стали саме фінансові потреби Нафтогазу, який “дрібними перебіжками” аврально розплачується за серпневі борги.
Претензії Росії з приводу несвоєчасної оплати, результатом якої може стати переведення на передоплатний принцип, вперше прозвучали 29 жовтня. Протягом кількох днів у Міненерго запевняли, що проблема ціною в 882 млн., буде ось-ось вирішена. “Я хочу підкреслити, що питання (погашення боргу) фактично вирішене і в понеділок ви все дізнаєтеся”, – пояснював Едуард Ставицький 2 листопада. Очевидно, вирішити питання “оптом” Києву не вдалося, що не дивно. Курс був узятий на оплату частинами. Проте, до 6 листопада заборгованість перед Газпромом скоротилася більш ніж на 10 відсотків. “Зараз заборгованість становить 792 мільйони”, – повідомив заступник голови правління Нафтогазу Вадим Чупрун. Але, схоже, продавця, який заговорив про пеню, такі темпи не вражають. “Насправді за серпень “сльози” якісь надходять, але говорити, що розплатилися, поки і близько не можна”, – відзначав 5 листопада офіційний представник Газпрому Сергій Купріянов.
Проблеми Нафтогазу виходять далеко за межі “валютного” коридору. Судячи з усього, розплачуватися з боргами держкорпорації все важче. “Ми наполегливо зараз працюємо над розрахунками теплокомуненерго з Нафтогазом, і за рахунок цих коштів ми розрахуємося з нашими партнерами”, – каже Едуард Ставицький. Споживачі дійсно винні НАК понад 17 мільярдів гривень, а ще понад 10 мільярдів припадає на некоменсірованную різницю між цінами закупівлі та реалізації газу, за яку відповідає бюджет. Недавній дозвіл парламенту виплачувати борги уряду перед підприємствами теплокомуненерго векселями проблему принципово не вирішує, а в Нафтогазі тим часом прямо пояснюють свої труднощі тим, що там не виходить “отримати борги від ТКЕ”. Теоретично допомога може прийти зі сторони: нова програма співпраці з МВФ могла б зміцнити баланс на кількох “фронтах” – від енергетичного до валютного. Але отримання Києвом нового траншу часто пов’язується з умовами, на які український уряд не поспішає погоджуватися. Серед них не тільки економія бюджетних коштів, а й підвищення тарифів або встановлення того самого гнучкого курсу – тобто, заходи, яких влада роками намагається уникнути. Чи вдасться те ж саме зараз залежить від багатьох факторів, включаючи і українські європерспективи. У силу чого положення валютних справ гостро залежить не тільки від економіки, а й – багато в чому – від тієї політики, яка її визначає.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
