1714
Хто виграє від змін на металобрухтовому ринку України?
— Казна та Політика
ХIV з’їзд Української асоціації вторинних металів (УАВтормет), що проходив в минулу п’ятницю, 18 жовтня, відобразив в принципі традиційну для нашої країни проблематику господарської діяльності із заготівлі та переробки чорного металобрухту. Учасники зборів в черговий раз обговорювали численні аспекти нормативного та адміністративного регулювання свого бізнесу. Але були порушені й чисто ринкові нюанси, що проявили себе за час, що минув з попереднього з’їзду УАВтормет в травні 2012 року.
Пільгові побажання
“Податкові наміри” операторів вітчизняного металобрухтового ринку озвучив у своїй доповіді президент галузевої асоціації Василь Гуреєв. Представники цього бізнесу перш за все хочуть пролонгації режиму нестягнення ПДВ при операціях з брухтом на період після 2013 року. Норма Податкового кодексу (ПК), що вступила в силу в 2011-му і скасовує ПДВ для металобрухтних компаній, завершує свою дію з 1 січня наступного року.
До парламенту вже подано законопроект, що передбачає скасування податку на додану вартість для таких операцій на строк до 1 січня 2016 року. Необхідність у пролонгації пільги керівник УАВтормет в липні поточного року в листі на ім’я прем’єр-міністра обгрунтовував в тому числі і наступним аргументом: “Скасування ПДВ за операціями з металобрухтом дозволяє ще й істотно зменшити суми відшкодування (цього податку) металургійним підприємствам, що експортують майже 80% металопрокату. А це, за розрахунками, складає разом з відшкодуванням при експорті металобрухту понад 1 млрд грн на рік”.
Другий регуляторний момент зачіпає 15%-й податок на доходи фізосіб, отримані від здачі брухту чорних металів. В асоціації не раз стверджували, що на практиці податок фактично не стягується, але відкриває “можливість усіляких зловживань з боку контролюючих органів на місцях”. Примітно, що на торішньому з’їзді, дане питання “вже вирішували”. У всякому разі, оголошення про те, що завдяки активності одного з членів асоціації вдалося скасувати зазначений податок викликало бурхливу і радісну реакцію учасників тодішніх галузевих зборів. Але через деякий час з’ясувалося, що ПК відповідним чином змінили в одній нормі, не підкоригувавши в іншій. У підсумку в Міністерстві доходів і зборів визнали, що податок стягувати все ж слід. “Не думаю, що це було зроблено випадково”, – прокоментував у п’ятницю Василь Гуреєв такий от підсумок “боротьби за скасування 15%”.
Ще один фіскальний аспект обговорювалося не настільки явно, але все ж відзначався у виступах учасників з’їзду. Мова про 5% мита на імпорт сталевого брухту в країну. Як зазначив генеральний директор компанії “Керамет” Володимир Бублей, не можна вважати нормальною ситуацію, при якій мито встановлено і на імпорт, і на експорт однотипного товару. (У нинішньому році при експорті брухту з України застосовується мито в розмірі 11,6 євро/тонна, наступного року його розмір становитиме 10 євро/тонна). Імпортне мито на брухт, до речі, взимку цього року вже намітили до скасування.
Імпорт на експорт
Зняття бар’єрів на ввезення металобрухту в Україну сьогодні досить актуально саме для металургійної галузі. У лютому брак сталевого брухту в країні в ДП “Укрпромзовнішекспертиза” (УПЕ) прогнозували на поточний рік на рівні 400 тис. тонн. У вересні тут говорили про серпневий дефіцит металобрухту в 50 тис. тонн, оцінюючи його можливе зростання до 70 тис. тонн/міс. після запуску Донецького електрометзавода. Слід також враховувати і постійне збільшення обсягів виробництва ще одним електрометалургійним комплексом, що використовує брухт як основну сировину – заводом “Інтерпайп Сталь”.
Брак брухту – досить парадоксальна для нашої країни ситуація. Український металофонд, який можна кваліфікувати, як зношений, на з’їзді оцінювався в розмірі від 300 до 320 млн тонн. А заготівля сталевого брухту в країні в 2012 році склала приблизно 5,35 млн тонн без урахування його поставок на феросплавні і машинобудівні підприємства. На поточний рік у розрахунковому балансі, спільно підготовленому в УАВтормет та об’єднанні “Металургпром”, цей показник запланований на 7,35 млн тонн. Інше питання, що лом в зазначених сотнях мільйонів тонн металлофонда легкодоступним назвати не можна, підкреслював віце-президент Української асоціації підприємств чорної металургії “УкрМет” Сергій Грищенко. Для його збору/вилучення необхідні додаткові і досить витратні заходи.
Дефіцит по досяжному лому металургійні заводи і комбінати намагаються заповнювати імпортними каналами. Директор УПЕ Володимир Власюк, виступаючи на п’ятничному заході, повідомив: “Імпорт (даного виду металургійної сировини) у поточному році може скласти 200 тис. тонн – рекордний показник для України”. Хоча в першу половину нинішнього року нашим металургам чимало сприяв і нульовий експорт брухту. З жовтня 2012-го і по липень 2013 року даний матеріал з країни не вивозився; його експортні поставки стартували лише в середині літа, склавши за три місяці, за митною статистикою, трохи більше 160 тис. тонн.
Керівництво галузевої асоціації пояснює “експортний момент” організаційними та бюрократичними проблемами у зв’язку з перерозподілом дозвільних функцій між Мінпромполітики та Мінекономрозвитку. Інші експерти раніше не виключали, що фактично загальмований експорт прямо грає на руку металургам, які можуть диктувати прийнятний рівень цін постачальникам металобрухту…
За весь минулий рік з України на зовнішні ринки було поставлено 367 тис. тонн цього матеріалу притому, що урядова квота на його експорт для 2012-го затверджувалася на рівні 900 тис. тонн. У 2011-му оператори продали за кордон близько 801 тис. тонн сталевого брухту, балансовий прогноз на 2013-й – 700 тис. тонн. Зараз у металобрухтній асоціації не виключають, що остання відмітка за підсумками року може бути збільшена до 1 млн тонн, а то й перевищить цю цифру. Пояснення досить логічне – розрахунковий баланс затверджувався на підставі прогнозу по українській сталевій виплавці – 2013 на рівні 35 млн тонн. Останні підкориговані прогнози виводять даний показник в діапазоні 33-33,5 млн тонн, що цілком вивільняє певний ресурс брухту для експортних поставок.
Гра для великих?
Поставки на зовнішні ринки операторами-брухтовиками завжди розглядалася не тільки як частина бізнесу, але і в якості певної гарантії підтримки необхідного рівня оборотних коштів. Вітчизняні метпідприємства, для яких підгалузь щорічно відправляє від 90% заготовленої сировини, відрізнялися в розрахунках за нього не занадто високою дисципліною платежів. В останні місяці, у зв’язку з дефіцитними моментами, ситуація в цій сфері покращилася, але закупівельні ціни на брухт металурги в більшості своїй вважають за краще притримувати.
За даними з спеціалізованого бюлетеня проекту Delphica, з 3 по 17 жовтня середні закупівельні розцінки метпідприємств країни на базову марку брухту трималися на рівні 2365 грн/тонна (або 296 $/тонна). “По всій видимості, на ринку встановився крихкий тимчасовий баланс. Металургам поки вдається забезпечувати виробництво сировиною, що дозволяє їм уникати підвищення закупівельних цін. До того ж, зараз рентабельність метзаводів дуже низька, і вони економічно осилять підвищення закупівельних цін на брухт”, – констатується в бюлетені.
Але те, що на руку металургам, практично завжди грає в мінус ломозаготівельникам – і трейдерам, не пов’язаним відносинами власності з сталеплавильними підприємствами. (За оцінками аналітиків Delphica, до завершення минулого тижня середня закупівля матеріалу заготівельниками здійснювалася за 2052 грн/тонна з розрахунком готівкою, трейдерами – 2306 грн/тонна по безналу). Для таких компаній, в умовах все того ж дефіциту матеріалу, зайві 100 грн на тонні – питання операційного прибутку або збитку. Вельми показовим у цьому зв’язку був виступ одного з учасників з’їзду, який заявив про продаж свого переробного майданчика (5 тис. тонн брухту на місяць) однією з афілійованих з виробниками сталі компаній. Причина, яку він озвучив у кулуарах з’їзду: нездатність конкурувати з вертикально-інтегрованими трейдерами; його фірма c кінця минулого – початку поточного року несла щомісячний операційний збиток у розмірі 100 тис. грн.
Бізнесмен продав майданчик з обладнанням, але “залишив на себе” саму фірму з оформленими ліцензіями. Він не виключає, що повернеться в брухтовий бізнес у разі, якщо умови його здійснення в Україні помітно поліпшуватимуться. Але поки, схоже, бал на цьому ринку, річний грошовий оборот якого один з учасників з’їзду оцінив в 15 млрд грн (близько $ 1,85 млрд), все більше здатні правити лише оператори, інтегровані з великими споживачами брухту як сировини – заводами з груп “Метінвест”, “Інтерпайп”, “ІСД”. У таких куди більше поле можливостей для виведення прийнятних показників рентабельності та собівартості стосовно не до одного лише лому чорних металів, але вже до готової сталевої продукції.
Сергій Кукін
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
