1633
Гребля на молочній річці
— Аграрний ринок
Росія знову опинилася втягнута в масштабну торгову суперечку з однієї з сусідніх країн. Цього разу сварка сталася з Литвою: в середині вересня Москва посилила прикордонний контроль за литовськими експортерами, а в жовтні заборонила місцеве молоко. У відповідь литовці відключили у себе Перший канал, пригрозили поскаржитися в СОТ і навіть перекрити шляхи постачання Калінінградській області. Ніяких економічних підстав для конфлікту у сторін явно не було – колишні «робочі» торгові відносини впали жертвою політики.
З боку литовців скарги на російських митників почали надходити ще на початку вересня: місцеві жителі відзначали, що пропуск машин з литовськими номерами в Калінінградській області обставлявся всілякою тяганиною. Коли ситуація начебто почала виправлятися, в бій вступило улюблене «важке знаряддя» Росії у вигляді Росспоживнагляду, який заборонив постачання з Литви молочних продуктів. Обгрунтуванням стали виявлені в них дріжджі і цвіль у «кількості, що істотно перевищує нормативи». До цього, влітку 2013 року, відомство Геннадія Онищенка знаходило в литовському молоці тетрациклін, але тоді обмеження поставок торкнулися тільки чотирьох підприємств.
У відповідь на блокування експорту Литва прийняла контрзаходи: 7 жовтня в країні призупинила мовлення Першого каналу. У той же день стало відомо, що президент країни Далія Грібаускайте має намір подати скаргу до СОТ, спираючись на дані Єврокомісії, яка ніяких дефектів у молочній продукції з Литви не помітила.
Деякі литовські політики запропонували куди більш радикальні заходи: міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс повідомив про «теоретичну можливість» призупинити рух поїздів і навіть постачання продовольства в Калінінградську область, користуючись тим, що залізниця з «великої Росії» в саму західну її частину проходить територією Литви. Він підкреслив, втім, що насправді литовська держава так діяти не буде.
Цілком очевидно, що, як і в безлічі інших подібних спорів, які виникали у Росії з сусідами в останні роки, охорона здоров’я та економіка якщо й мають якесь значення, то аж ніяк не найважливіше. Основну роль тут зіграли політичні розбіжності. Литва, яка є зараз головою ЄС, стала одним з медіаторів програми «Східного партнерства», що займається справами східноєвропейських держав. На саміті «Східного партнерства», який пройде в листопаді нинішнього року у Вільнюсі, може бути прийнято рішення про асоційоване членство в ЄС України і Молдавії, і це автоматично виключить для них можливість вступити до Митного союзу Росії, Білорусії і Казахстану.
У цьому зв’язку жорсткі дії Москви можуть розцінюватися як реакція на подібного роду недружні кроки – Росії не вперше застосовувати економічні санкції відносно сусідів, які з якихось причин не хочуть «дружити».
Програють же від таких заходів насамперед споживачі, які до литовської молочної продукції вже звикли. У першу чергу мова йде про сири і, звичайно, про молоко, яке ще з радянських часів цінується як виключно смачний і екологічно чистий продукт і займає істотну частку ринку як за рахунок якості, так і завдяки досить помірним цінам. Крім «молочки» прибалтійська країна традиційно поставляє в РФ безліч інших товарів – від меблів до інструментів та поліграфічної продукції.
Росія, у свою чергу, є найбільшим постачальником до Литви нафти і нафтопродуктів, газу, електроенергії, а також продукції хімпрому і добрив. В цілому в 2012 році товарообіг склав досить пристойну цифру в 6,6 мільярда доларів (і це при тому, що в порівнянні з 2011 роком він скоротився на 20 відсотків). Ще п’ять років тому показник був на 10 відсотків менше, і з тих пір, аж до спаду в 2012-му, експорт з Литви до Росії зростав поступально.
Що цікаво, основним імпортером литовської продукції в РФ є зовсім не Калінінградська область, як можна було б подумати, а Москва. Разом з Московською областю столиця купує близько 45 відсотків товарів, що прямують з Литви, тоді як на Калінінградську область припадає тільки 20 відсотків. Хоча, звичайно ж, на душу населення Калінінград і округи споживають набагато більше всього литовського. На Санкт-Петербург і Ленінградську область разом припадає близько 10 відсотків експорту з Литви до Росії.
Варто відзначити, що імпорт литовських продуктів в Калінінград в останні роки скорочувався, проте істотні інвестиції з Литви в цей регіон частково компенсували цей спад. Для Вільнюса економічна взаємодія з російським анклавом була одним з явних пріоритетів у зовнішньоекономічній діяльності, та й Калінінград був абсолютно не проти торгівлі з найближчим сусідом, який хоч і входить до Євросоюзу, але все-таки ще асоціюється з єдиним СРСР.
Дещо порушував загальну майже ідилічну картину в російсько-литовської торгівлі хіба що газ. Литва платить «Газпрому» виключно високу ціну – 490 доларів за тисячу кубометрів (це більше, ніж платить, наприклад, Німеччина). Сусідня Білорусь, поставки в яку обходяться газовому монополісту приблизно за тією ж собівартістю, що і для Литви, і зовсім отримує паливо за ціною в три рази нижче литовської. Вільнюс цією обставиною обурювався неодноразово і досить голосно, але, здається, тільки останнім часом «Газпром» почав прислухатися до думки чиновників з Литви.
На початку вересня керівник газової корпорації Олексій Міллер оголосив, що з Литвою ось-ось буде укладено нову угоду щодо газу, причому у прибалтійської республіки є всі шанси отримати значну знижку. В обмін компанія-монополіст хотіла продовження довгострокового договору до 2020 року і гарантій надійного транзиту палива в Калінінград.
Зараз всі ці плани можуть піти прахом. Але якщо для Росії це буде виражатися в дрібних незручності (навряд чи Литва реально зможе здійснити свій намір перекрити кисень Калінінграду), пов’язаних з необхідністю замінити на ринку литовську молочну продукцію, то для самої Литви це стане серйозним ударом. РФ була і залишається ключовим торговим партнером Вільнюса: на неї припадає майже 20 відсотків всіх експортних поставок.
Для литовської економіки ситуація є особливо гострою, оскільки саме експорт дозволив країні відновити втрати після найсильнішої кризи 2008-2009 років, коли цифра падіння ВВП стала двозначною. У минулому році економіка країни зросла на 3,4 відсотка, що є одним з кращих показників в Євросоюзі. У Литві сподіваються і на подальший поступальний ріст, але без нормалізації торгівлі з РФ це навряд чи можливо. У тій же Калінінградській області литовську нішу в сфері поставок продуктів харчування можуть швидко захопити поляки, які активно просувають свою сільгосппродукцію за кордон.
Якщо розглянути заборону на ввезення литовських молочних продуктів з точки зору протекціонізму, то з’ясується, що вона виключно корисна для російського сільського господарства, яке серйозно постраждало через вступ до СОТ. Вітчизняні молочники раз за разом намагаються законодавчо обмежити ввезення молока з-за кордону, особливо з Білорусії. Заборона на литовську продукцію дозволить їм хоч ненадовго позбутися від одного з небезпечних конкурентів.
Всю плачевність свого становища чудово розуміють і місцеві бізнесмени, і члени економічного блоку уряду, які, на відміну від політиків, ніяких гучних заяв не роблять. Приміром, голова місцевого Мінсільгоспу Вігіліюс Юкна спробував знизити градус протистояння, зазначивши, що тимчасове припинення поставок – не найстрашніша загроза і скоро все налагодиться. Президент Конфедерації промисловців Литви Робертас Даргіс зі свого боку поскаржився на те, що втратити російський ринок буде дуже легко, а от повернути його знову – неймовірно складно. Провину за конфлікт він фактично звалив на литовську владу, намагаючись при цьому як можна більш дипломатично відгукуватися про роль РФ.
Зрештою Литві, як і багатьом іншим пострадянським країнам, доведеться вибирати між принципами та економічним інтересом. Що ж до Росії, то її збитки в цьому конфлікті швидше репутаційні: це ще один випадок, коли в суперечці з опонентом вона обирає метод виламування рук. Держава, яка весь час грає роль «поганого поліцейського», навряд чи досягне успіху у своєму прагненні отримати статус центру економічної інтеграції у Східній Європі.
Дмитро Мигунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
