1952
Шанхайські бакси
— Світ
Вранці 29 вересня китайський уряд відкрив зону вільної торгівлі чи не в самому людному районі Шанхаю, та й країни в цілому – Пудуні. Створення зони площею в 29 квадратних кілометрів сприймається і в самому Китаї, і за кордоном як важливий крок на шляху економічної лібералізації країни, який може переломити тривожну тенденцію уповільнення зростання другої за розміром економіки світу. Чи вийде щось із цього проекту, буде залежати від рішучості китайської влади.
На церемонії перерізання червоної стрічки нової вільної економічної зони Вайгаоцао в Шанхаї були присутні представники лише двох іноземних банків. Американський Citigroup і сінгапурський DBS стали першими закордонними кредитними установами, допущеними до роботи в КНР – такий привілей представляється тільки резидентам Вайгаоцао, інші змушені створювати спільні підприємства. Справа, однак, була не в жорсткому відборі – навпаки, чиновники схвалили всі заявки від іноземних банкірів. Просто останні поки побоюються розгортати бізнес в Вайгаоцао через неясність «правил гри». Цей недолік не затьмарила навіть традиційна місцева помпезність, з якою відкривалася шанхайська економічна зона.
Вільні (особливі) економічні зони почали відкриватися у світі в 20-30-х роках минулого століття. Як правило, їх відкривали у відсталих сільських районах, стимулюючи їх наздоганяючий розвиток. Іноді вони створювалися в портових містах. Майже скрізь резиденти зон отримували можливість заощадити на податках і митних зборах. Найчастіше зони розташовуються в державах, що розвиваються, хоча в минулому така практика застосовувалася в США та інших провідних країнах. У Росії існує чотири види особливих економічних зон: промислово-виробничі, техніко-впроваджувальні або інноваційні, портові та туристично-рекреаціойні.
Втім, скоро ситуація повинна змінитися: китайці продемонстрували інноваційний підхід у створенні правил, що діють у вільній зоні, і мають намір опублікувати список того, чим в її межах займатися не можна. Все інше – будь ласка. Вже зараз зрозуміло, що ступінь свободи буде куди більш високим в порівнянні з першою в історії країни вільною зоною в районі Шеньчжень на півдні, яка була заснована Ден Сяопіном на рубежі 1970-1980-х років. Тоді вільна зона стала символом нового відкриття Китаю світу, і саме з неї почався безпрецедентний індустріальний зліт КНР, пройшовши шлях від однієї з найбільш злиденних країн Азії до глобального економічного гіганта.
Порив до лібералізації
Незважаючи на величезну різницю в економічному становищі Китаю в даний момент і 30 років тому, стимули для часткової лібералізації економіки схожі. Зараз, як і тоді, КНР досягла меж зростання при поточній економічній моделі, про що свідчать квартальні показники ВВП. Вперше за довгий час зростання вже кілька кварталів поспіль не перевищує 8-відсоткову позначку. В інших країнах, що розвиваються це не стало б приводом для занепокоєння, але для Китаю такі цифри замалі, особливо з урахуванням масиву соціальних проблем, які потрібно вирішувати.
Новий прем’єр-міністр Лі Кецян, ледве опинившись при владі в ході чергової зміни поколінь в КПК, відразу заявив про необхідність зміни курсу. Ті заходи, які він запропонував, прозвали «Ліканомікою» за аналогією з американською «Рейганомікою» 1980-х років. Початок був покладений в кінці червня, коли уряд і ЦБ різко обмежили ліквідність на ринку, обваливши папери більшості компаній, особливо фінансових. Така шокова терапія була проведена з метою боротьби з тіньовою фінансовою системою, яка роздулася в Китаї до трильйонних розмірів і загрожувала стабільності всієї економіки.
У цілому ж наміри Лі зрозумілі: він і його команда мають намір знизити монополізацію економіки, зупинити зростання в перегрітих секторах і перерозподілити баланс на користь тих галузей і територій, які більше потребують зростання. На виході це має стимулювати внутрішній попит, прибрати перекоси розвитку і в кінцевому підсумку знизити залежність економіки від експорту. Для досягнення цих цілей будуть використовуватися найрізноманітніші методи: адміністративно-командні, монетаристські, стимулюючі і інституційно-ліберальні.
Відкриття вільної економічної зони відноситься до останньої групи методів. Китайський уряд хоче подивитися, як працюватиме вільний ринок в окремо взятому районі, який входить до числа найбільш розвинених у країні. За рівнем життя та розвитку інфраструктури шанхайський район Пудун цілком порівнянний зі столицями держав, що розвиваються, а в деяких відносинах навіть перевершує їх.
Відкрити свій бізнес в шанхайській зоні поки виявили бажання 25 компаній, включаючи найбільші китайські (SAIC) та іноземні (Porsche і Microsoft). У числі видів діяльності, які будуть найбільш популярні в Вайгаоцао, варто особливо виділити виробництво ігрових приставок – воно було заборонене в Китаї протягом багатьох років. Якщо врахувати, що продавати зроблені в Пудуні приставки можна буде по всій країні, бізнес обіцяє бути виключно вигідним.
Що стосується фінансової сфери (а саме вона цікавить Пекін насамперед, з виробництвом і так все йде відносно непогано), то уряд має намір запропонувати працюючим у зоні банкам більш м’які умови, ніж на решті території країни. У той час як по всьому Китаю регулятори закручують гайки, вимагаючи від банкірів ризикувати якомога менше, тут все буде з точністю до навпаки. Допустиме співвідношення між обсягом виданих кредитів і депозитів в Вайгаоцао виявиться значним, принаймні за китайськими мірками (точні цифри поки не позначалися). Це означає, що позики будуть видаватися вільніше і банки зможуть куди більше заробляти на вкладеннях у високоризикові проекти.
Воля для юаня
Самим же цікавим експериментом майданчика стане введення вільної конвертованості юаня. Іноземцям дозволять вести тут торгівлю в національній валюті Китаю, а китайські банки зможуть через цю «кватирку» напряму потрапити на світовий ринок, не вдаючись до валютних закупівель.
Конвертованість юаня – це болюче питання як для самого Китаю, так і для його торговельних партнерів, а також фінансових організацій по всьому світу. Останні хочуть якнайшвидшого введення повної конвертованості, оскільки це разом створить величезний ринок. У Пекіні теж чудово бачать всі достоїнства володіння конвертованою валютою. А якщо врахувати її шалену популярність і потенційний попит, то можна стверджувати, що майже відразу ж після зняття контролю вона стане однією зі світових резервних валют, а це наділить Китай величезною економічною потужністю і стійкістю.
Наприкінці вересня ЗМІ повідомили, що на території Шанхайської торгової заони може бути дозволений доступ до заблокованих на території КНР інтернет-сайтів. Йшлося насамперед про соцмережі Facebook і сервіс мікроблогів Twitter. У підсумку від ослаблення інтернет-цензури китайська влада відмовилась.
Однак, як відомо, недоліки є продовженням переваг. Вільний юань означатиме необмежену можливість ним спекулювати. Найбільше влада боїться, що спекулянти радикально піднімуть курс валюти, що в момент зробить нерентабельним більшу частину китайського експорту. Поки світовий ринок все це відбалансує, китайська економіка встигне серйозно сповільнитися, і не факт, що вона колись повернеться до темпів зростання в 10 відсотків на рік. Крім того, вільний рух валют може спричинити за собою колосальний потік «гарячих» коштів в країну і створить відразу кілька бульбашок на ринку, що повністю суперечить прагненню держави до розміреної економічної політики.
Тому Пекін робить дуже обережні кроки у бік лібералізації юаня, і допустимість його необмеженого використання на території вільної зони є черговою такою мірою. Китай знову «пробує воду», побоюючись обпектися, і подальші дії уряду і ЦБ КНР будуть залежати від того, наскільки вдалим виявиться валютний досвід у Шанхаї.
Конкурент переживає
Відкриття вільної зони викликало між тим деяку настороженість у Гонконгу. Місто-держава зі складним статусом (політично входить до складу Китаю, але має масу привілеїв, власну валюту і проводить незалежну економічну політику) може побоюватися, що район Вайгаоцао стане першим кроком по перетворенню в «вільне місто» всього величезного Шанхаю.
Жителі Гонконгу можуть скільки завгодно пишатися своїм привілейованим становищем і колишньою приналежністю до Британської імперії, але, по суті, основна економічна функція міста – служити воротами в Китай. Через Гонконг проходить гігантська кількість зовнішньоторговельних угод, він здійснює левову частку іноземних інвестицій в країну (частенько фіктивних, які є зворотними вкладеннями з боку китайських громадян), компанії з КНР торгуються на Гонконзькій біржі. Все це допомагає місту підтримувати один з найвищих показників рівня життя в Китаї. Конкретні загрози положенню Гонконгу видно вже зараз: наприклад, Шанхай може відбити у нього статус основного місця з проведення арт-аукціонів.
Влада міста заперечує всілякі потенційні небезпеки, заявляючи, що у Гонконгу є незаперечні переваги: усталена репутація, а також принцип верховенства закону, чого частенько не вистачає решті Китаю. Втім, не виключено, що негативний вплив нового майданчика для розвитку бізнесу по-справжньому позначиться на Гонконзі лише через багато років. У будь-якому випадку в інвесторів з’явилися другі ворота в Китай, але поки незрозуміло, як широко вони будуть відкриті.
Дмитро Мигунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
