3932
Великобританія повертається спиною і до США, і до Франції
— Світ
Тільки зараз стає ясно, чим довелося заплатити за ганебне вторгнення і окупацію Іраку. Життя рідко буває справедливим, тому впродовж багатьох років розплачуватися за месопотамські халепи доводиться не тим, хто в них винен, а всім іншим.
Рішення британського уряду шукати схвалення Парламенту в питанні дій у Сирії – прямий наслідок іракської війни, оскільки в більшій частці політичної еліти – в основному в Лейбористській партії, але не тільки в ній – стався зсув до позиції, що нагадує позицію Німеччини під час лівійської кампанії. Саме ці події призвели до дивовижного голосування, в результаті якого члени Парламенту відкинули ідею про участь Великобританії в можливому військовому удару по Сирії. Наслідки цього рішення важливі зі стратегічної точки зору.
Безпосередній ефект аналогічний подвійному “брекзіту” (виходу Великобританії з ЄС); Великобританія повертається спиною одночасно і до США, і до Франції. Потрясіння – дуже м’який спосіб описати реакцію на голосування у Вашингтоні і Парижі. І без того песимістичний погляд орієнтованих на Азію США на роль Європи в великій американськійй стратегії стане ще більш похмурим, оскільки Великобританія абсолютно справедливо постає частиною Європи, незважаючи на всі зусилля деяких політиків у Лондоні розвіяти це враження.
Вихід Великобританії з гри буде розцінюватися як ще один крок геть від стратегічної значущості і серйозності для Європи. “Жорсткість з милосердя”, яка характеризує поведінку США щодо своїх європейських партнерів по НАТО, стає все більш жорсткою і менш милосердною. Це небажана подія, оскільки витрати на оборону ураженої кризою Європи скорочуються, а схильність стратегічного впливу з боку Близького Сходу і напористої Росії збільшується. Наслідки у Франції відрізняються, але також викликають хвилювання. Незважаючи на жарти про “entente frugale” (фр. – “помірна згода”) між Парижем і Лондоном, справа в тому, що договори Ланкастер-Хаус, укладені в 2010 році, підняли наше оборонне співробітництво до безпрецедентного рівня – між нашими збройними силами і оборонною промисловістю, і що особливо дивує – на терені ядерної зброї. Люди по обидві сторони Ла-Маншу будуть трудитися не покладаючи рук, щоб врятувати такі стосунки. Однак вони серйозно постраждали, оскільки одна з їх основних передумов, а саме систематична спільна мета, виявилася помилковою.
Лондонське голосування відіб’ється і на ключових елементах міжнародної системи. Вжиті в період після холодної війни зусилля по створенню міжнародного принципу застосування сили для захисту цивільного населення опинилися під загрозою через подвійне вето Росії та Китаю в Раді безпеки ООН по сирійському конфлікту. Враховуючи рішення Великобританії, навіть операції, що проводяться міжнародними коаліціями – як це було в повітряній війні в Косово – можуть виявитися політично недосяжними. Може, у Франції і є причини пишатися своєю здатністю та бажанням поглянути в обличчя тиранії в Дамаску, але французи прекрасно знають про те, що діяти в якості єдиного союзника США – не означає проводити багатосторонню операцію. Інакше кажучи, закон джунглів чекає блискуче майбутнє в світі злочинців (декількох), спостерігачів (зростаюча більшість) і все більш ізольованої і проблемної американської наддержави.
Зрозуміло, це передбачає, що США почнуть дії в Сирії. Цілковита катастрофа трапиться, якщо вибір Великобританії наблизить рішення Америки утриматися від удару. Стратегічне кредитування США, яке провело яскраву червону риску (що схвалила навіть Росія в 2012 році), скотиться до нового мінімуму. Відмова від дій призведе до того, що нетерплячі візьмуть ризик на себе, що держави, які посилюються, почнуть насміхатися, а союзники – використовувати стратегії ухилення від втрат. Найстрашніше те, що невдала спроба дати жорстку і ефективну відповідь Асаду, який використовував нервовий газ, негативно вплине на і без того крихкий режим нерозповсюдження зброї масового ураження. Використання хімічної зброї незаконне – повсюдно й однозначно. Відсутність покарання за подібне порушення призведе до перегляду думки про придбання та використання хімічної зброї та іншої зброї масового ураження в багатьох країнах, зокрема в тих, де недоторканність людського життя майже нічого не значить. Той факт, що десять років тому Великобританія вступила не в ту війну і не в той час, не означає, що зброя масового ураження і її використання – як це сталося в Дамаску – нереальне і, можливо, на нього варто відповісти вогнем на ураження. Ймовірно, франко-американський удар негайно б досяг мети з відновлення політики стримування щодо використання хімічної зброї. Тим не менше, подібна операція навряд чи буде розцінена як політично всеосяжна авантюра. У довгостроковій перспективі успіх політики нерозповсюдження зброї масового ураження повинен спиратися на багатосторонню угоду і дію. Голосування в Палаті громад ще сильніше віддалило нас від того, щоб відповідати цій вимозі.
Франсуа Гейсбур
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
