5537
Якщо ви думаєте, що в Європі все добре, придивіться до Італії
— Світ
Зараз стало модно не тривожитися про долю Європи і Єврозони. Але тут є одна серйозна проблема: Італія.
Оптимісти впевнені, що Європа йде на поправку. Центральний банк не скупиться на стимулюючі заходи, потенціал експортного сектора в Німеччині залишається високим, а Франція зберігає свою привабливість для інвесторів. Проблемні країни, зокрема, Греція і Португалія, відповідають лише за десяту частину обсягу виробництва і населення всієї Єврозони. Але Італія! Це третя за величиною економіка регіону з населенням понад 60 млн. осіб і валовим внутрішнім продуктом більш 2 трлн. доларів. Державний борг в країні приблизно в 1.3 рази перевищує обсяг ВВП – це один з найвищих показників у світі. (Тут ми спираємося на оцінку валового боргу, представлену Міжнародним валютним фондом, оскільки вона вважається найбільш точною і найкраще підходить для порівняння з іншими країнами). Чистий борг, що включає в себе деякі державні активи, згідно з прогнозами, цього року досягне 105.8% від ВВП. Так, з італійськими фінансами біда, але головна проблема зовсім в іншому. Не існує ніякої магічної позначки для держ. боргу, після якої наступає крах всієї економіки, більше того, багатьом країнам вдалося знайти можливість “перерости” і куди більші дефіцити. Проблема в тому, що Італія вже довгий час росте дуже повільно. У 1990-і економіка країни розвивалася в середньому на 1.2% з урахуванням поправки на інфляцію в порівнянні з 1.8% в Єврозоні. Потім все стало ще гірше. З 2000 року середньорічний темп зростання економіки Італії не перевищував 0.4% проти 1.3% по Єврозоні.
Мляве зростання
Звідки такий коматозний стан? Ні, вся справа не в ліні. Відсоток інвестицій в Італії вище, ніж у Німеччині. Інвестиції в інфраструктуру відповідають середньоєвропейським показникам. Людський капітал, виміряний з урахуванням рівня освіти, стабільно підвищується. Регулювання ринків праці, товарів та послуг, поступово наближається до німецького еталону. Витрати на науково-дослідні розробки відносно низькі за європейськими мірками, але і вони впевнено зростають в останні роки. Головна перешкода на шляху Італії – це сам уряд. За словами Даніеля Гроса, провідного економіста по Європі: “Єдині чинники, що показали абсолютне і відносне погіршення в порівнянні з рештою Єврозони – це показники ефективності управління, зокрема, закони по боротьбі з корупцією”. У цьому сенсі, Італія обійшла навіть Грецію. Крім того, загальнонаціональні показники по Італії приховують серйозні регіональні розбіжності. Деякі регіони Італії нітрохи не відрізняються від Німеччини, чи Австрії в тому, що стосується умов для бізнесу, але в інших місцях справи йдуть з рук геть погано. Наприклад, в останньому звіті Світового банку говориться, що на отримання дозволу на будівництво в Палермо може піти півроку, а в Мілані це питання вирішується за місяць.
Італія не вражає показниками підприємницької активності: за даними Світового банку, на кожну тисячу людей працездатного віку в країні реєструється 1.63 компанії, що набагато менше, ніж у Великобританії (10.4), але більше, ніж у Німеччині (1.34). Головна складність – в особливих умовах, які дозволяють – чи заважають – малому бізнесу перетворитися на великий. Зараз немає єдиної думки про те, що ж заважає бізнесу зростати, як, втім, немає і дефіциту в теоріях на цей рахунок. До числа потенційних винуватців відносять податковий режим, трудове законодавство і корпоративну культуру. Можливо, традиційна сімейна модель бізнесу добре працює в невеликих компаніях, але її складно пристосувати для організації робочих процесів, необхідних для будівництва багатонаціональних корпорації.
Демографічна криза
Так звані структурні реформи, про які ми тепер чуємо на кожному кроці, зокрема, зміни в правилах оподаткування або в трудовому законодавстві, не допоможуть поліпшити ситуацію. Якщо не брати до уваги пенсійну систему, складно уявити, які такі реформи допоможуть Італії. Як і багатьом іншим європейським країнам, Італії потрібно вирішити проблему демографії, пов’язану в першу чергу зі старінням населення і малою кількістю іммігрантів, здатних оновити трудові ресурси. (У дослідженні МВФ і прогнозах, озвучених Організацією економічного співробітництва та розвитку, представлений більш оптимістичний підхід). Державний борг Італії стає справжньою загрозою саме в цьому широкому економічному контексті. Навіть якщо процентні ставки залишаться низькими ще довгий час, для того, щоб зберегти боргове навантаження на колишньому рівні, потрібні масштабні скорочення витрат. Ринок може в будь-який момент втратити довіру до здатності Італії впоратися зі своїми фінансовими труднощами. Візьміть, наприклад, можливість банкрутства в одному або більше банках Італії, які є найбільшими утримувачами і покупцями державних боргових паперів. Де уряду шукати гроші для рекапіталізації великого банку? І якщо банки не зможуть кредитувати уряд, але хто стане це робити? І що якщо нескінченна політична криза Італії почне набирати обертів? Якщо уряд Італії поставити перед жорсткою необхідністю зайнятися антикризовим управлінням, чи зможе він зробити рішучі і серйозні кроки? У Італії багато проблем, а, значить, багато їх і в Єврозоні.
За матеріалами агентства Bloomberg
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
