2793
Німецька якість, російський розмах
— Казна та Політика
Світовий банк на минулому тижні опублікував статистику за обсягом ВВП у країнах світу за підсумками 2012 року з поправкою на паритет купівельної спроможності валют. Єдиною значною зміною в порівнянні з 2011 роком стала зміна місць Німеччини та Росії. Остання за всю пострадянську історію так високо в рейтингу ще не забиралась – тепер її економіка вважається найбільшою у Європі і п’ятою в світі.
Світовий банк вже кілька десятків років прагне точно обчислювати рівень реального ВВП у різних країнах світу. Макроекономічні показники в тих чи інших державах вимірюються в їх національних грошових одиницях, отже, щоб порівнювати між собою показники, потрібно привести їх до спільного знаменника, для чого використовують якусь одну валюту, наприклад долар США.
Вимірювання ВВП таким чином призводить до сильних спотворень. Припустимо, курс рубля виріс по відношенню до долара на 10 відсотків за рік. Це дасть 10-процентну надбавку до номінального доларового показником ВВП Росії, але реального зростання добробуту в таких масштабах статися, звичайно, не могло. Щоб уникнути таких спотворень, в розрахунки закладається реальна купівельна спроможність валют, тобто розрахунок того, скільки товарів і послуг можна купити на однакову кількість доларів у різних країнах. Різниця з даними за обмінним курсом іноді досягає 100 відсотків і навіть більше (за рахунок того, що споживчий кошик в одних країнах може бути в кілька разів дешевше, ніж в інших), але, принаймні, ця методика згладжує великі скачки курсів.
Для вимірювання ролі країн у світовій торгівлі краще підходить порівняння за поточними курсами, для розрахунку рівня реального виробництва і добробуту – за паритетом купівельної спроможності. ВВП Росії, а також Індії, Китаю і переважної більшості країн, що розвиваються в даній методиці фіксується значно вище номінального.
Тим не менш, до 2012 року Росія поступалася Німеччині і за цим показником теж, причому довгий час суттєво – ще в 2002 році відставання становило понад 80 відсотків ВВП РФ. Протягом 2000-х років країни поступово наближалися один до одного, і навіть більш «жорстка» посадка економіки Росії під час кризи 2008-2009 років не зупинила її погоню за європейським лідером. Нарешті, за підсумками 2012 року обсяг економіки Німеччини вимірювався в 3,307 трильйона доларів, а Росії – в 3,38 трильйона.
Успіх російської економіки багато в чому базується на вдалій економічній кон’юнктурі останніх 10-12 років. Зростання цін на сировинні ресурси укупі з зростаючим споживанням в найбільших країнах, що розвиваються і дуже м’якої кредитно-грошовою політикою ФРС забезпечили Росії таке зростання, якого не було з 60-х років. Навіть зараз, коли світ ніяк не може відновитися від наслідків кризи, Росія демонструє відносно непогані показники за рахунок дорогої нафти.
Не схожі сестри
Німеччину і Росію ріднить те, що вони обидві є експортно-орієнтованими країнами з великим профіцитом торгового балансу. Німці поступилися титулом світового лідера з експорту Китаю лише в 2009 році, та й РФ входить до сімки найбільших експортерів. Номенклатура експорту, правда, розрізняється. Якщо Росія вивозить насамперед нафту і метали, то Німеччина спеціалізується на машинах, обладнанні, продукції хімічної промисловості та інших товарах глибокої переробки. Тим не менш, ця зовнішня орієнтованість робить обидві країни залежними від ситуації на міжнародних ринках.
У всьому іншому макроекономічні показники і статистика добробуту у ФРН і РФ відрізняються кардинально. При приблизно рівному обсязі економіки населення Росії в 1,8 раза більше. Відповідно, дохід на душу відрізняється в тих же пропорціях.
По кількістю мільярдерів Росія випереджає Німеччину майже в два рази. У 2013 році Forbes нарахував в РФ 110 мільярдерів, тоді як у Німеччині тільки 58. Найбагатшим росіянином є Алішер Усманов (17,6 мільярда доларів), а німцем – Карл Альбрехт (29 мільярдів доларів).
Що до середньої зарплати в обох державах, то тут різниця ще більш значна. Громадянин Німеччини отримує в середньому чистими 2,8 тисячі доларів на місяць, тоді як середня зарплата росіянина становить близько 900 доларів. Медіанна зарплата (та, яку заробляє середньостатистичний житель) у Німеччині становить близько 2200 доларів, в Росії – близько 630 доларів. Втім, тут знову-таки не враховується співвідношення цін – інакше різниця була б істотно меншою.
Крім того, німецький уряд демонструє більш високий рівень дирижизму, якщо під ним розуміти перерозподіл коштів між різними сферами. Рівень податкового навантаження в Німеччині становить близько 39 відсотків. У той же час міністр фінансів Росії Антон Силуанов стверджує, що для РФ цей показник дорівнює 34,5 відсотка. Розмір прибуткового податку в Німеччині (включаючи так званий податок солідарності для багатих) може становити до 50 відсотків, а Росія з її плоскою шкалою збирає 13 відсотків. Проте, розмір державного сектора в РФ більше, оскільки величезна кількість найбільших компаній належать державі. У Німеччині колись теж було так, але в 80-90-х значна частина держсектора була розпродана.
Велика частина цієї статистики може бути легко використана при порівнянні будь-яких двох великих країн – розвиненою і такою, що розвивається. Хоча Росія і зрівнялася з Німеччиною за обсягом ВВП, до німецького рівня розвитку (як і до рівня майже будь-якої західноєвропейської країни) їй далеко і ще довго буде далеко. У той же час, вихід Росії вперед показує розмір російського ринку, який, як відомо, має значення.
Що до перспектив розвитку, то поки вони досить туманні як у Росії, так і у Німеччині. РФ, здається, вперлася в межі зростання сировинної економіки, так як показує досить скромні цифри по збільшенню ВВП навіть незважаючи на як і раніше наддорогу нафту. Про реальне реформування всього російського господарства мови поки не йде, так що розраховувати, що Росія найближчим часом піде у відрив і наздожене кого-небудь ще в рейтингу Світового банку (четвертою зараз йде Японія), особливо не доводиться. Якщо ж трапиться чергова хвиля світової кризи, то РФ і зовсім доведеться пережити різкий спад, як це вже було в 2009 році.
У Німеччини свої труднощі. Країна досить довго займалася оптимізацією виробництва, через що зарплати останні років десять практично не зростали, а розшарування населення збільшилася. Ймовірно, цей ресурс зростання вже вичерпано. Ситуація з борговою кризою в ЄС теж принципово не покращилася і виглядає як відкладання болючих заходів в довгий ящик, причому платити за це доводиться країнам-донорам союзу, тобто в першу чергу тій же Німеччині. Отже, Росія і Німеччина, якщо, звичайно, глобальну економіку не наздожене чергова хвиля потрясінь, залишаться в рейтингу Світового банку сусідами на довгі роки.
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
