802
Українці готові відмовитися від монет номіналом 1 і 2 копійки
— Казна та Політика
Одно- і двокопійкові українські монетки – наші супутники вже 17 років. Від інших “дрібних” відрізняються гладким гуртом, тобто ребром. Вони в наших скарбничках, кишенях, бардачках авто. Розсипом – біля кас супермаркетів і автобусних зупинок і, звичайно, в кружках для милостині. Але будуть там недовго: відмовитися від дрібних монет готові самі українці.
Згідно з даними дослідження Університету банківської справи НБУ, 79% співгромадян вважає відмову від 1 і 2 копійок виправданою і зручною. Крім того, на думку опитаних, такий крок жодним чином не зможе відбитися на їх фінансовому стані.
Експерти теж вважають, що потреба в дрібних монетах невелика.
«НБУ неодноразово заявляв про плани вивести їх з обігу. Щоб викарбувати кожну монетку, держава витрачає близько 15 копійок. Значить, подальший їх обіг безглуздий», – сказав аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
Коли саме НБУ вирішить відмовитися від монеток, поки неясно: офіційно банкіри піднімали питання рік і два тому, а зараз кажуть, що на вилучення дрібних не на часі.
«Монет більше випускають, ніж їх повертається в банківську систему: це може відбуватися тому що люди не надають їм значення або використовують для інших цілей, скажімо, роблять прикраси», – заявляють представники НБУ.
У будь-якому випадку, поспішати позбуватися дрібних не варто: обміняти «залізо» на паперові гроші можна буде ще довго після того, як НБУ оголосить «годину Ч» для копійки.
Цікаво, що після виведення дрібниці з обороту власники копійчаних розсипів зможуть позбутися від них навіть дорожче номіналу.
«У перші роки ціна на них зросте до 5-10 копійок на штуці. Щоб заробити на різниці, знадобляться мішки дрібниці. А в майбутньому, коли на руках таких монет буде все менше, ціна зросте ще», – сказав заступник голови правління Асоціації нумізматів Петро Рябченко.
Навіть рідкісні копієчки, за словами експертів, продаються задешево. Дійсно цінні можна на пальцях полічити: наприклад, алюмінієва двушка 1992 року. Вона, до речі, єдина з купи дрібниці не прилипне до магніту.
«У Європі, США двокопієчних монет не існує. З усіх впливових держав їх, як і п’ятнашки, випускали тільки в Радянському Союзі», – сказав київський колекціонер В’ячеслав Магдік.
Дрібниця завжди була проблемою для магазинів. Однієї і двох копійок завжди не вистачало, щоб дати здачу. У дрібних магазинах з цим боролися, пропонуючи замість здачі цукерку або жувальну гумку. А от у сучасних торговельних мережах, щоб знизити оборот дрібних грошей, пішли по іншому шляху: пропонують зарахувати їх на картку, щоб розрахуватися наступного разу.
А ще з копійками пов’язаний забобон. Їх, мовляв, не можна піднімати із землі – може бути порча. Походження забобону саме банальне:
«Одна копійка, будучи самою дрібною грошовою одиницею, у свідомості людей асоціюється з особливою силою. І, як правило, це сили не найсвітліші.
Крім того, вона не має практично ніякої цінності, тому й підбирати її не варто, на відміну від більш великих монет або купюр», – пояснила ведуча співробітниця Інституту психології ім. Костюка Наталія Бастун.
Скільки монеток загинуло в смітниках через забобони, ніхто, звичайно, не підраховував.
За матеріалами: Погляд
Поділитися новиною
