897
Зелена миля
— Кредит&Депозит
Навіщо перший заступник голови Нацбанку Анатолій Шаповалов лобіює обмеження валютного кредитування фізосіб?...
Лукаві банки
Чи вважає НБУ темпи зростання кредитування в іноземній валюті високими?
- Кредитування населення торік зростало досить високими темпами - 234%. Тоді як для реального сектору, тобто для підприємств, цей показник становив 152%. З одного боку, активний розвиток споживчого кредитування суто українським феноменом не назвеш. У поточному десятилітті сплеск відбувся в багатьох країнах, що розвиваються, зокрема Росії, Румунії, Болгарії, Угорщині, Туреччині. При цьому в деяких країнах банки досить активно кредитують в інвалюті. Наприклад, у Польщі рік тому частка валютних кредитів у загальному обсязі наданих населенню позик становила майже 35%, в Угорщині - близько 40%, а в Румунії значно перевищувала 40%. В Україні на початок поточного року зазначений показник становив 49%.
З іншого боку, справді непокоїть рівень доларизації позик і економіки загалом. Останніми роками намітилася тенденція зростання доларизації. Торік, приміром, темпи кредитування населення в іноземній валюті випереджали динаміку гривневих запозичень - відповідно 254 і 206%. Інший серйозний привід для занепокоєння - недостатнє сприйняття позичальниками курсових ризиків.
Що означає "недостатнє сприйняття"?
- Позичаючи в інвалюті, населення зазвичай дивиться тільки на поточну привабливість валютних кредитів. Вартість позик в інвалюті за відносно стабільного курсу гривні до долара США справді залишається нижчою, ніж позик у гривні. Але є сумніви в тому, що фізичні особи коректно зважують курсові ризики, тобто враховують можливості курсових коливань.
Банки, своєю чергою, сприймають курсові ризики об’єктивніше. Тому банкіри мають відповідальніше підходити до питання диверсифікації цих ризиків і прагнути до їх зниження. Якщо вітчизняним банкам (за відсутності значних курсових коливань) надається можливість заощаджувати на витратах, то вони принаймні не повинні формувати додаткових валютних ризиків.
Але на практиці банки нерідко перекладають валютні ризики на позичальників. Понад те, багато кредиторів свідомо лукавлять, заявляючи, що вибір валюти заощаджень і кредитів цілковито залежить від їхніх клієнтів.
Але ж рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом банку. До чого тут фізособи?
- Правильно, вирішує банк. Але тільки у відповідь на прохання клієнта дати кредит, включаючи запитуваний обсяг, бажану валюту запозичення, термін тощо. На відміну від банків населення зазвичай не дуже добре орієнтується в поточній макроекономічній ситуації та прогнозах її можливої динаміки. Але ж відповідно до законодавства Нацбанк не має зобов’язань з утримання фіксованого курсу гривні до будь-якої іноземної валюти.
Однак Нацбанк зобов’язаний забезпечувати стабільність національної валюти. У чому різниця?
- Різниця в дефініціях. Наприклад, про яку фіксацію і якого курсу йдеться - номінального чи реального? Або інший варіант - фіксація курсу до окремо взятої валюти чи до кошика з кількох валют? Навіть часовий інтервал стабільності може бути різним: коротко-, середньо- або довгостроковим. Залежно від відповіді на ці запитання ідентифікація курсового режиму може змінюватися. Аналогічно можна трактувати і поняття "стабільність національної валюти". Це ж не моментальний знімок поточної ситуації, а довгострокова мета монетарної політики: у країнах зі стабільно сильними валютами цінова динаміка мінімальна.
Виходить, НБУ не може гарантувати стабільної гривні?
— Гарантією стабільності будь-якої валюти має бути економічна політика держави, а не дії її окремого інституту, зокрема Нацбанку. З огляду на непередбачувану природу ринкових відносин цілковито виключати валютні ризики не можна. Тому Нацбанк постійно сигналізує і банкам, і населенню, що курсові коливання не є винятком із загальних ринкових правил. Зверніть увагу: на міжбанківському ринку і на ринку готівкової валюти формуються свої ринкові обмінні курси, які не збігаються з офіційним. При цьому НБУ навмисно не прагне нівелювати розбіжності між ними й утримує певні курсові диференціали.
Чекаємо на пропозиції
Якщо обмеження на кредитування фізичних осіб все ж таки буде введено, то на які поступки банкам готовий піти НБУ?
- У своїх діях ми керуємося законодавством та інтересами національної економіки, а не її окремого сектору, у цьому випадку банківського. Незабаром має відбутися всеукраїнська нарада керівників банківських установ, де розглядатимуться питання зниження рівня доларизації банківських активів та обмеження кредитування в іноземній валюті. Зараз НБУ з нетерпінням очікує пропозицій банкірів з цих питань.
Які інструменти планує використовувати НБУ для боротьби зі зростанням доларизації та нівелювання курсових ризиків?
- Існує багато підходів до мінімізації курсових ризиків. Зокрема, управління відкритою валютною позицією, введення лімітів на частку валютних кредитів у портфелях банків або на питому вагу отриманих іноземних позик, зокрема шляхом випуску облігацій, тощо. Поряд з цим у всьому світі використовується ліцензування банківських операцій, встановлюються рекомендації з організації внутрішніх систем контролю та управління валютними ризиками.
Наприклад, у Бразилії банкам взагалі заборонено видавати валютні кредити населенню, хоча й допускається курсова індексація позик. У Чилі фінустанови, щоб кредитувати населення в інвалюті, мають отримати спеціальний дозвіл. У Польщі для банків, що бажають кредитувати в інвалюті, встановлено резервні вимоги в розмірі 20% активів, у Сінгапурі на 10% збільшуються вимоги до капіталу банків. Зараз правлінням НБУ обговорюється проект положення, відповідно до якого можуть вводитися обмеження на терміни та суми кредитів в іноземній валюті.
Тобто, найімовірніше, довгостроковий кредит на придбання житла взяти в інвалюті буде нереально?
- Ну чому ж, адже йдеться про обмеження, а не про заборони. Крім того, НБУ і Європейський банк реконструкції та розвитку проводять консультації щодо можливого надання ЄБРР гривневих кредитів вітчизняним підприємствам. Якщо спільну мову буде знайдено, нам вдасться трохи знизити відсоткові ставки за гривневими позиками. З цією самою метою передбачається застосувати механізм регулювання валютної позиції банків, таким чином обмежуючи попит на іноземну валюту.
Крім того, структура банківських активів і пасивів потребує подальшого вдосконалення. Тут ми розглядаємо доцільність введення двох нових лімітів - за вимогами і зобов’язаннями в іноземній валюті. Щоправда, конкретні значення лімітів поки що не затверджено. Але в інших країнах, наприклад Уругваї, зазначені співвідношення рівні - відповідно 87 і 88%, у Хорватії - 77 і 75%, Литві - 66 і 52%, Чехії - 25 і 22%. При цьому ми також пропонуємо диверсифікувати курсові ризики банків, обмеживши частку їхніх активних операцій в окремо взятій валюті.
Якою має бути частка іноземного капіталу в банківській системі України?
- На початку 2007 року в Україні діяло 35 банків з іноземним капіталом, зокрема 13 - зі 100% іноземним капіталом. Їхня частка в загальній сумі зареєстрованого статутного капіталу банків протягом останнього року зросла з 19,5 до 27,6%. Такий показник критичним для економіки та банківської системи не назвеш. Тому сьогодні ми не бачимо потреби запроваджувати обмеження на присутність іноземного капіталу в українській банківській системі. Але не виключено, що в майбутньому це питання постане.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
