463
Розбиті надії
— Енергетика
Сполучені Штати та Росія зійшлися у боротьбі за панування на світовому енергетичному ринку. Щоб домогтися бажаного, вони активізували просування проектів з прокладання нових газо- і нафтопроводів, які поставлятимуть паливо європейським споживачам. Хто стане переможцем у цій сутичці, поки невідомо.
Чия труба більша
16 березня заступник держсекретаря у справах Європи і Євразії Деніел Фрід заявив про намір США взяти участь у будівництві нової газопровідної інфраструктури на території Європи. Офіційний візит міністра закордонних справ Азербайджану Эльмара Мамедъярова в США, що відбувся 22 березня на запрошення держсекретаря Кондолізи Райс, конкретизував американські плани. Баку та Вашингтон підписали "Меморандум про взаєморозуміння в енергетичному співробітництві", яким сторони схвалили будівництво газопроводу Баку-Тбіліси-Ерзурум.
До турецького міста Ерзурум ця магістраль повторить маршрут нині існуючої газової гілки Баку–Тбіліси–Джейхан (належить британським та американським фірмам), якіою здійснюється подача енергоресурсів до турецького порту Джейхан. Далі ж, як планується, розподільна газова мережа піде у західному напрямку - через Анкару на Грецію та Італію.
Цілком можливо, що вона буде приєднана до турецько-грецького газопроводу Караджабей–Комотіні, що повинен бути уведений в експлуатацію цього року. Адже прокладка нової труби була затіяна для того, щоб країни Південної Європи отримали доступ до газу, що надходить у Туреччину з Близького Сходу та з Каспійське регіону.
Передбачається, що у 2011 р. Караджабей–Комотіні буде з'єднаний із греко-італійським газопроводом Комотіні–Отранто. Таким чином, південь Європи зможе отримувати блакитне паливо із Закавказзя.
Успішність роботи гілки "Баку–Тбіліси–Ерзурум" буде прямо залежати від збільшення обсягів видобутку блакитного палива в Азербайджані протягом найближчих двох років. А тому США мають намір Баку в цьому допомогти. До того ж янки мають здобути прихильність Астани: адже в перспективі до даного газопроводу планується добудувати ділянка Карачаганак–Актау–Баку через дно Каспійського моря. Якщо американцям вдасться здружитися з великими газовими постачальниками, то, на думку експертів, будівництво газопроводу почнеться вже у 2009 р., а введення в експлуатацію відбудеться у 2012–2014 р.
На сьогоднішній день невідомо, на яких умовах американці мають намір здійснювати дані проекти. Цілком можливо, що мова йтиме або про надання пільгових позик зацікавленим у цих планах країнам, або про залучення сторонніх інвесторів. Проте можна припустити, що європейці погодяться на ці умови: новий "південний коридор" дозволить країнам Європи одержувати більші обсяги газу поза масованою мережею газопроводів "Газпрому". Вигода Баку від реалізації даного проекту також очевидна, оскільки реалізація таких планів значно підвищить геополітичне значення цієї країни.
"Азербайджан готовий для реалізації цих серйозних амбіцій", - підсумував за Ельмара Мамедьярова Деніел Фрід.
Вигоди США проглядаються ще простіше: появу "південного газового коридору" зробить безглуздими плани Москви прокласти магістраль "Блакитний потік-2" (друга гілка трубопроводу "Блакитний потік", що поєднав Росію з Туреччиною). У цілому ж за допомогою таких програм американці попросту хочуть знизити залежність своїх європейських союзників від Росії, і в такий спосіб нівелювати енергетичний стимул підтримувати Москву в період політичної дестабілізації.
Втім, і Москва не сидить склавши руки, щосили працюючи над зміцненням своїх енергетичних позицій. Недавно між Росією, Грецією і Болгарією була підписана угода про будівництво нафтопроводу Бургас-Александруполіс потужністю 35-50 млн т на рік. Він дасть можливість прямо поставляти російську йікаспійську нафту в країни Європейського союзу в обхід перевантажених проток Босфор і Дарданелли.
Подвійний удар
А от Україні реалізація далеко, що йдуть планів, і Москви, і Вашингтона однаково невигідна, оскільки здатно значно послабити наші транзитні позиції. Проект Бургас-Александруполіс передбачає постачання російської нафти в болгарський порт Бургас танкерами з Новоросійська. У такий спосіб Росія заощадить на транзиті через Україну (так само як і через Бєларусь).
До того ж робота нової газової труби може поставити хрест на планах Києва поставляти в Європу іракську нафту. Адже одним з можливих варіантів таких постачань могла стати транспортування нафти в турецький порт Джейхан, а відтіля - танкерами до Одеси. За рахунок іракської нафти можна було б частково заповнити нафтопровід Одеса-Броди і щорічно поставляти в Західну Європу порядку 8-10 млн т нафти. Але Бургас-Александруполіс повністю завантажить інфраструктуру турецького порту, а тому обговорювати з Києвом подальші енергетичні плани Анкара вже не буде.
У найближчій перспективі може бути істотно зменшене значення України і як країни — транзитера газу. Прокладка труби за маршрутом Баку-Тбілісі-Ерзурум (з'єднає багаті газові родовища Азербайджану з європейськими споживачами) дасть Європі три напрямки постачання енергоресурсів: газопостачання Північної Європи буде здійснюватися через магістраль "Норд-Стрім" (або Північноєвропейський газопровід), що поляже черех дно Балтійського моря й буде уведена в експлуатацію в 2010 р.; Південна Європа буде забезпечена паливом через Баку-Тбілісі-Ерзурум; Центральна та Східна Європа будуть отримувати газ існуючою мережею газопроводів через територію України. Після чого про нинішній розклад, коли 75% експортних постачань російського газу надходять у Західну Європу через Україну, незабаром також можна буде забути.
Будівництво нових нафтових і газових магістралей в обхід України має ще однин досить неприємний для нас наслідок: сильно скорочує наші шанси хоч коли-небудь диверсифікувати джерела імпорту енергоресурсів. Дотепер Київ розраховував на те, що може стати сполучною ланкою між багатими запасами нафти та газу азіатськими країнами і європейськими споживачами. Але якщо нові труби, за якими потечуе нафта та газ, пройдуть в обхід нашої країни, це назавжди прив'яже її до паливно ресурсу Росії.
В України залишається примарний шанс уникнути настільки неприємних перспектив. Недавно Вашингтон почав переговори з Багдадом і Анкарою про можливості реалізації проекту видобутку газу в північній частині Іраку. Передбачається, що відтіля паливо буде надходити в Європу через перспективний газопровыд Nabucco (через територію Туреччини, Болгарії, Румунії та Угорщині, що, по суті, ідентично відгалуженню газопроводу "Блакитний потік", що планується провести з Туреччини в Угорщину через Болгарію і Румунію). Саме в цьому проекті може брати участь Київ.
Найбільш можливим варіантом постачань газу в Україну через Nabucco представляється експлуатація у зворотному напрямку нині працюючого газопроводу від КС "Лозинець" (Болгарія) до Ізмаїла (Україна). Безумовно, що можна ще спробувати поставляти газ (у зрідженому вигляді) з чорноморських портів Трабзон (Туреччина) або Супса (Грузія) в Одесу або Ізмаїла. Але для цього буде необхідно побудувати газопроводи-відводи. У першому випадку - від газопроводу Nabucco до порту Трабзон, у другому - від газопроводу Баку-Тбіліси-Ерзурум до порту Супса. Однак усе упирається в те, що наша країна не зможе платити за енергоносії за європейськими цінами.
У кожному разі в сформованій ситуації зрозуміло, що в конкурентній боротьбі між Росією та США за енергетичний вплив на Європу переможе та країна, яка буде більш оперативно реалізовувати намічені проекти. Але при будь-якому розкладі зовсім очевидно, що від жодного з них наша країна не виграє.
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
