2073
Фінансова криза в Китаї: чи можлива ланцюгова реакція?
— Фондовий ринок
Через тиждень після сірого вівторка, як охрестили аналітики день 27 лютого, на світовому фінансовому ринку намітилася стабілізація...
Чи буде вона тривалою, зараз говорити рано, і недооцінювати загрози, у тому числі й для української економіки, не можна. Адже на відміну від кризи десятилітньої давнини, інтегрованість вітчизняної економіки у світовий економічний процес значно виросла. А значить збільшилася і її уразливість
За експертними оцінками, у той день тільки за одну торгову сесію падіння фондових індексів обійшлося інвесторам у суму, що перевищує 1 трлн дол., у т.ч. близько 600 млрд дол. - у США, 140 млрд дол. - у Китаї. Незважаючи на неоднозначність факторів, що безпосередньо спричинили біржову паніку минулого вівторка, уже зараз проглядається логічний зв'язок між подіями, що мали місце 27 лютого нинішнього року, і десять років тому, напередодні кризи 1997-1998 р.
Нагадаємо, і тоді, і зараз криза почалася в Південно-Східній Азії, а потім перекинувся на всю світову економіку. І в першому, і в другому випадку мова йде про країни, у яких у результаті перегріву економік і відповідної міграції капіталу рівень фондових котирувань перевищив критично припустимі кордони.
За великим рахунком, обвальне падіння акцій на китайському фондовому ринку не стало несподіванкою. Його прогнозували ще торік, коли біржовий індекс виріс майже вдвічі. Це означало, що всього лише за 12 місяців капіталізація китайських компаній неприродним способом подвоїлася. Експерти прогнозували, що в 2007 р. прибуток китайських компаній виросте як мінімум на 20%.
Цікава й офіційна позиція уряду Китаю в політику стримування економічної експансії, проголошена ще в 2005 р. У ній акценти переносилися з кількісних на якісні параметри росту. Однак економіка Китаю зараз настільки інтегрована в структури світової, у т.ч. фондового ринку, що в принципових речах вона вже не визначається Пекіном. А підкоряється циклічним закономірностям глобальної міграції капіталу, згідно яким послідовність фаз "розбухання" - "обвальне стиснення" є невідворотним.
Десять років, які відокремлюють нинішня шанхайська фінансова криза від світової фінансової кризи 1997-1998 р., відповідають ознакам циклічності. Адже світовій фінансовій кризі 1997-1998 р. передувала фінансова криза 1987-1988 р. Тоді тільки за один день (19 жовтня 1987 р.) індекс Dow Jones упав на 22,61%.
Не варто радуватися тому, що інтенсивність падіння котирувань у Китаї не була тривалої й уже наступного дня падіння було припинено. Про повноцінну стабілізацію поки говорити рано. У таких потрясіннях завжди найбільшу небезпеку представляють психологічні фактори, що розвиваються стихійно й хвилеподібно. Хто при цьому зазнає найбільших втрат - інвестори американського, або європейського, або, можливо, азіатських ринків, і чи вдасться світовій економіці в цілому втриматися від падіння, зараз прогнозувати неможливо.
Так було й напередодні кризи 1997-1998 р. Спочатку фінансова криза спалахнула в Таїланді після девальвації національної валюти в липні 1997 р. Уже через два тижні паніка переметнулася на інші країни центральноазіатського регіону: відбулося обвальне падіння індонезійської рупії, малайзійського ринггіта та філіппінського песо.
У серпні курси цих валют знецінилися на 30-40%. У жовтні кризові процеси охопили Гонконг. У грудні визнала неплатоспроможність Південна Корея. Пізніше глибоке падіння зазнали фондові ринки Японії, Австралії, Новій Зеландії. У підсумку - географія кризи охопила більшість країн. Тоді втрати російської економіки, що була офіційно проголошена неплатоспроможної, оцінювалися в 100-120 млрд дол. Маються на увазі втрати банків, знецінювання цінних паперів і внесків населення. В Україні валютний курс гривні знецінився в 2,7 рази - з 1,9 грн./дол. в 1997 р. до 3,4 грн./дол. в 1998 р. й 5,2 грн./дол. - в 1999 р. Відповідно, в 2,7 рази знецінилися фінансові й виробничі активи української економіки (фізичних й юридичних осіб) у доларовому еквіваленті.
За оцінками експертів, довжина й глибина нинішньої фінансової кризи значною мірою буде визначатися станом долара й американської економіки в цілому, її здатністю протистояти глобальним викликам, у тому числі й тим, які пов'язані з поглибленням політичного протистояння на Близькому Сході. Важливим фактором стане й виваженість економічної політики американської влади.
Однак у тому, що економіка США може виявитися найбільш уразливою, мало хто з серйозних аналітиків сумнівається. Що підтверджує обнародувана недавно позиція колишнього голови ФРС США Алана Грінспена. Хотілося б, щоб ці застереження виявилися перебільшеними. Головний представник ЄБРР призиває фінансове співтовариство не перебільшувати небезпеку.
"Такі речі трапляються, час від часу", - уважає президент ЄБРР Жан Лем’єр. Але такі аргументи висловлювалися й в 1997 р. керівниками МВФ. Тоді вони зіграли деструктивну роль. Уряд і НБУ повинні приділити пильну увагу подіям, що відбуваються сьогодні на світовому фінансовому ринку. Адже в цей час рівень нашої інтеграції у світовий фінансовий ринок істотно вище, ніж це було в 1997-1998 р.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
