351
Україна: Зранку - газ, увечері - Європа
— Енергетика
З початком 2007 року українські політики вочевидь зачастили їздити в Німеччину. Не пройшло й трьох тижнів, коли Берлін та Мюнхен відвідав Президент України Віктор Ющенко, як його тезко-суперник, Прем'єр-міністр України Віктор Янукович відправився по його слідам.
В останній день зими, 28 лютого, він зустрівся в столиці ФРН з канцлером Ангелой Меркель. "Відверто кажучи - більшість спостерігачів дотепер губляться в здогадах, навіщо саме Янукович поїхав у Німеччину, так ще й відразу після візиту туди Ющенко. Для повномасштабного візиту голови українського уряду відвідування тривало занадто недовго: на розмову з Меркель у нього була година, за цей час навряд чи можна що-небудь серйозне вирішити, навіть якщо враховувати, що в спілкуванні з німецьким канцлером гості із країн СНД, як правило, не мають потреби в перекладачі - досить знати російську мову".
Газета відзначає, що варіантів у журналістському колі було три:
а)Янукович переслідував своїм візитом внутрішньополітичні цілі, намагаючись показати, що він нічим не гірший за Ющенко і його приймають у Європі з такими ж почестями;
б) український Прем'єр-міністр вирішив спробувати прощупати ґрунт у плані відносини Заходу до його уряду, зрештою, ще яких-небудь два роки тому Європа гаряче (хоч і склавши руки) підтримувала його "помаранчевих" опонентів, та й зараз відношення тут до тієї ж Юлії Тимошенко куди тепліше, ніж до нього;
в) Віктор Федорович просто вирішив познайомитися з Меркель, яку дотепер особисто не знав - нинішній його приїзд у Берлін став першим.
а)Янукович переслідував своїм візитом внутрішньополітичні цілі, намагаючись показати, що він нічим не гірший за Ющенко і його приймають у Європі з такими ж почестями;
б) український Прем'єр-міністр вирішив спробувати прощупати ґрунт у плані відносини Заходу до його уряду, зрештою, ще яких-небудь два роки тому Європа гаряче (хоч і склавши руки) підтримувала його "помаранчевих" опонентів, та й зараз відношення тут до тієї ж Юлії Тимошенко куди тепліше, ніж до нього;
в) Віктор Федорович просто вирішив познайомитися з Меркель, яку дотепер особисто не знав - нинішній його приїзд у Берлін став першим.
На думку видання, політичні обставини цього візиту склалися явно не на його користь: з одного боку, ще не встигло забутися той час, коли європейці співчували "помаранчевій революції", але ж Янукович був їхнім головним супротивником. З іншого - якщо до візиту Президента України був виявлений хоч якийсь увічливий інтерес, то приїзд у Берлін Прем'єр-міністра українського уряду минув попросту зовсім непоміченим, навіть офіційний перший канал німецького телебачення, ARD, не потрудився згадати про нього в новинах ні єдиним словом.
Так що, хоча зустрічали Януковича в Берліні з усіма призначеними державними почестями, не дивно, що питання на порядку денному стояли скоріш економічні, ніж політичні.
Українська сторона виявляла головну цікавість до залучення німецьких інвестицій, а єдина тема, на яку Меркель говорила докладно і з задоволенням, - це забезпечення безперебійних постачань газу в Європу через територію України. Про інші моменти українсько-німецьких відносин вона висловилася коротко: "Ми підтримуємо все, що веде Україну за курсом реформ і прискорює трансформаційні процеси, і ми готові до інтенсивного співробітництва. Я говорю це як канцлер Німеччини і як президент Європейської ради".
У свою чергу на прес-конференції Янукович багато й докладно говорив про інтеграції України в Євросоюз, про перспективи приєднання ФРН до газотранспортного консорціуму, а також про те, що німецькі інвестори на Україні завжди бажані гості.
Це й справді так - на даний момент ФРН лідирує на ринку західних інвестицій України, далеко обігнавши США, не кажучи вже про інші країни. Традиційно німецьких підприємців на Україні цікавлять не тільки транзит газу, але й, приміром, українські каоліни, на яких "живе" весь мейсенський фарфор, а також українська атомна енергетика. Прийнявши програму згортання своїх АЕС як екологічно шкідливих, Німеччина з задоволенням готова вкладати гроші в українські атомні електростанції - очевидно, вони представляються німцям набагато більш екологічно чистими (крім Чорнобиля). Крім того, ще в часи "жовтогарячої революції" Україна і Європа обмінялися свого роду люб'язностями: Ющенко оголосив про те, що громадянам Євросоюзу, що бажає відвідати його країну, більше не потрібно в'їзних віз, а Євросоюз збільшив квоти на постачання українського текстилю, втім, це стосувалося не тільки України, але й Китаю, так що тепер ці дві країни жорстко конкурують на європейському ринку.
Гострих політичних кутів Янукович під час свого відвідування старанно уникав. Так, приміром, на питання одного з німецьких кореспондентів про його відношення до можливості вступу України в НАТО Віктор Федорович віддав перевагу власній точці зору не висловлювати, а повідомити, що це, мол, буде вирішувати референдум. Втім, його точка зору з цього питання відоме, так що про можливий вступ України в НАТО в Євросоюзі воліють говорити не з ним, а з Ющенко.
Т же саме відбулося й з питанням про вплив української євроінтергації на україно-російські відносини. Це питання секунд на 10 повалив його в замішання, після чого Прем'єр-міністр України розповів журналістам інформацію річної давнини про те, що "прагнення України вступити в Євросоюз давно відомо в Росії й ніколи не заважало україно-російським відносинам".
На жаль, канцлер Німеччини змогла виділити своєму українському гостю лише година бесіди, та й то за обідом, коли, як відомо, про серйозні речі не говорять. Втім, як думає більшість коментаторів, для першого знайомства цієї години виявилося цілком достатньо: Меркель привітала Януковича з призначенням Прем'єр-міністром України, а Янукович, за його словами, переконався, що "двері в Євросоюз для України відкриті" (що сама Меркель, як голова Євроради, не раз спростовувала привселюдно, втім, не тільки стосовно України, але й відносно більшості інших країн-кандидатів), після чого відправився читати лекцію про українську економіку в один з конференц-залів берлінського готелю "Адлон".
Варто відзначити, що одночасно з європейськими вояжами двох Вікторов почався візит лідера української опозиції Юлії Тимошенко в США. У програмі її поїздки - зустрічі з віце-президентом Дикому Чейні, держсекретарем Кондолізою Райс, іншими впливовими американськими політиками. У вівторок Тимошенко виступала з полум'яною промовою у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень - вона спробувала аргументовано переконати американців, що Україні як повітря необхідні дострокові вибори.
На думку видання, як для лідера опозиції рівень її офіційних зустрічей досить високий. І це не випадково: американці хочуть почути думку Тимошенко про нинішню ситуацію на Україні, про протистояння двох Вікторов. "Там розуміють, що сьогодні на Україні не враховуючи думки Тимошенко не може бути прийняте жодне серйозне рішення", - заявив член фракції БЮТ, політолог Володимир Полохало.
У свою чергу директор Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає, що Тимошенко трохи лякає американців своїм популізмом і радикалізмом, однак вони готові придивитися до неї, щоб зробити ставку на менше зло.
За матеріалами: ЛігаБізнесІнформ
Поділитися новиною
