513
Інфляційне моделювання... з позитивними побічними ефектами
— Кредит&Депозит
Євген НІКОЛАЄВ, економічний експерт, Український центр структурного прогнозування
Підхід Нацбанку й уряду до завдання стримування інфляції в Україні почав змінюватися. «Сигналом», що свідчить про це, стало скасування з 1 квітня норми про обов'язковий продаж експортерами 50% валютної виручки, що діяла понад шість років. Це рішення прийняли з метою скорочення емісії, до якої вдається НБУ, щоб викупити валюту, яка надходить до України. Оскільки емісія прямо впливає на інфляцію, зменшення першої має привести до зниження другої. Як «побічний ефект» отримуємо швидше зміцнення (ревальвацію) гривні по відношенню до долара. Згідно з відповідним прогнозом Мінекономіки, до кінця року курс наблизиться до величини 5—5,1 грн./$1 (ревальвація на 4—6%).
Водночас необхідність посилювання антиінфляційного регулювання зумовлена щонайменше двома причинами. Перша — безперервне з минулої осені відчутне зростання цін на товари першої необхідності. Друга — прийняття бюджету на 2005 рік у новій редакції, в якій він є майже настільки ж соціальним, наскільки й інфляційним. Так, параметри нового бюджету були розраховані з огляду на номінальний ВВП 2004 року в розмірі 345,9 млрд. грн., 2005 р. — 436 млрд. грн. та 8,2-відсоткового темпу зростання реального ВВП, що виводить нас на темп зростання цін у 16,5%. Слід застерегти, що ця цифра характеризує інфляцію на всіх ринках, а не лише на споживчому. Якщо уряд планує вийти на офіційну величину зростання споживчих цін 9,8%, то ціни виробників цього року виростуть більше ніж на 17% (тоді як офіційно заявлено 12,9%).
Цифри не найоптимістичніші. Проте якщо розглядати інфляцію як компонент більш загальних контурів економічної стратегії уряду, то можна дійти до цікавіших висновків. Наприклад, до того, що відбувається відмова від експортоорієнтованої моделі розвитку економіки. Насамперед про це свідчить нехтування інтересами експортерів. Воно проявляється в намірі дозволити національній валюті ревальвувати, в неоднозначній (досі) ситуації з реприватизацією, а також у закріпленому Законом про бюджет посилюванні податкового поля та ліквідації вільних економічних зон. По-друге, до цього ж висновку приводить соціальна переорієнтація політики, що виражається в різкому збільшенні соціальних виплат із бюджету та зниженні ввізних митних зборів для того, щоб досягти здешевлення імпорту. Суть у тому, що розвиток за рахунок стимулювання внутрішнього попиту несумісний з орієнтованою на експорт моделлю, оскільки вона націлена на низьку оплату праці та на зовнішні (на відміну від внутрішніх) ринки збуту виробленої продукції.
Практично всі неприємні для експортерів заходи належать до категорії непопулярних: звичайні люди навряд чи зрадіють знеціненню своїх доларових заощаджень, а бізнес — зростанню податкових відрахувань або інвестиційним ризикам. Але ці заходи можуть виявитися достатніми для того, щоб «зрізати» інфляційну хвилю, що виникла минулого вересня внаслідок пенсійної емісії та розвинулася вже за нової влади. Монетаристи вважають, що розрив у часі між емісією та спричиненим нею зростанням цін становить 7—8 місяців, тому пік інфляції через вересневе зростання соціальних виплат припадає на квітень—травень. Названі вище непопулярні кроки, здійснювані сьогодні, допоможуть збити цей інфляційний сплеск. Після цього, варто сподіватися, уряд проявить почуття міри та відмовиться надалі від прийняття нових важкопрогнозованих і неоднозначних рішень. Іншими словами, жорсткі постреволюційні кроки були об'єктивно необхідні для запуску процесу трансформації економічної системи, але для збереження внутрішнього та зовнішнього кредиту довіри, виданого новому керівництву України, такі кроки незабаром доведеться суворо обмежити.
Зміцнення національної валюти при цьому працюватиме не лише на пом'якшення інфляції. Це призведе до цілої низки таких наслідків, як уповільнення зростання золотовалютних резервів НБУ, зниження номінальних депозитних і кредитних ставок та темпів ремонетизації економіки, гнучкіше курсоутворення загалом.
Очевидно, Нацбанк вирішив цього року повністю позбавити економіку монетарної складової інфляції. За вищевказаних розрахункових значеннях ВВП, курсу гривні й очікуваного приросту валютних резервів НБУ за 2005 р. на $4,1 млрд. рівень монетизації економіки за рік практично не зміниться, зупинившись на порівняно невисокій цифрі 36%. Монетарна політика загалом до початку наступного року виконуватиме стримувально-стабілізуючу роль противаги інфляційно- соціальній фіскальній політиці уряду, але аж ніяк не роль стимулу. Це, втім, може виявитися корисним для уникнення різкого падіння темпів зростання економіки внаслідок її перегріву та «соціалізації»: діє принцип «повільно, але правильно». А безпосереднє використання стимулюючої функції грошово-кредитної політики почнеться вже після парламентських виборів. Так, зафіксований сьогодні рівень монетизації в майбутньому дасть можливість знову використовувати емісійний механізм для стимулювання зростання на відносно неінфляційній основі, оскільки емісія поглинатиметься незадоволеною потребою підприємств в обігових коштах.
Тут доречно згадати переорієнтацію уряду України із зовнішніх на внутрішні запозичення. Цього року планується отримати кредит в Україні на суму 6,2 млрд. грн. і повернути 3,1 млрд. грн., а на зовнішніх ринках — залучити 3,2 та виплатити 6,2 млрд. грн. державного боргу. Зрозуміло, що боргова політика непрямо впливає на інфляційні процеси, оскільки запозичення уряду на внутрішньому ринку стерилізують грошову масу. Але чи має уряд якусь іншу мотивацію відмовлятися від зовнішніх кредитів на користь внутрішніх, крім ручного антиінфляційного регулювання, — поки що не зрозуміло.
Зараз Нацбанк міг би запропонувати комерційним банкам почати зниження гривневих депозитних і кредитних ставок. Парадокс у тому, що при зниженні номінальної величини ставки реальні банківські доходи з кредитів і витрат за депозитами внаслідок зміцнення гривні можна зберегти, і при цьому, оскільки ревальвація відбувається на тлі інфляції (як зростання цін, але не як знецінення грошей!), вартість кредитів для господарюючих суб'єктів знизиться. У цьому випадку не виключена низка цікавих наслідків. Наприклад, депозитні та кредитні ставки у національній валюті України наблизяться до ставок в іноземній валюті. По-друге, НБУ зможе активніше кредитувати комерційні банки (на викуп зайвої валюти тепер витрачатимуться не всі гривневі кошти НБУ, а лише їх частина), й облікова ставка стане не лише сигнальним, а й реально діючим інструментом монетарного регулювання. По-третє, такі зміни підходу до монетарної політики логічно спричинять перехід від практично фіксованого до плаваючого (в межах певного коридору) валютного курсу, на що вже вказують фахівці. До речі, економічно слабкі країни не можуть дозволити собі плаваюче курсоутворення, тому перехід до нього стане новим підтвердженням реальності економічного зростання, що відбувається в нашій країні.
За матеріалами: День
Поділитися новиною
