1332
Тема мегарегулятора фінринку продовжує тримати учасників фінансового ринку в напруженні
— Фондовий ринок
Наталія ЗАДЕРЕЙ
Незважаючи на заяву міністра фінансів про те, що уряд не поспішатиме з об’єднанням Держфінпослуг і ДКЦПФР, тема мегарегулятора продовжує тримати учасників фінансового ринку в напруженні.
Свою стурбованість бажанням уряду створити на базі Держфінпослуг і ДКЦПФР єдиний орган регулювання і нагляду за фінансовими ринками висловили Перша фондова торгова система, Світовий банк, Асоціація українських банків та USAID. Експерти одностайні в тому, що реформувати регулювання фінансових ринків необхідно. Однак вважають, що для такого складного процесу, як об’єднання комісій, не найкращий час.
Непотрібний монстp
Як показує світовий досвід, єдиний регулятор — не найпоширеніша модель регулювання фінансових ринків (40 країн з 260). При цьому до такої практики вдаються лише в окремих випадках. Наприклад, у Великій Британії рішення про злиття органів нагляду було прийнято після краху великого банку, який захоплювався фондовими спекуляціями. Було визнано, що цілісно регулювати діяльність фінансових груп 12 окремим органам важко, і після чотирьох років підготовчої роботи створено єдиний орган.
В Україні стурбованість уряду регулюванням фінансового ринку пояснюють політичним чинником. «Якби не чутки про можливе призначення голови Нацдепозитарію Віктора Івченка керівником об’єднаного регулятора, то, напевно, не було б такого напруження пристрастей», — говорить представник USAID Віктор Стеценко. Саме Івченко, який має тісні зв’язки з оточенням президента, приписують ідею об’єднання регуляторів, як і програму розвитку національної депозитарної системи. Сам голова Нацдепозитарію з цього приводу зазначає, що пропозицій керувати об’єднаним регулятором ні від президента, ні від прем’єра до нього не надходило. «Ініціатива з приводу створення об’єднаного регулятора, що стало частиною програми нового Кабміну, виникла без моєї участі. Я не брав участі у розробці програми», — заявив Івченко Контрактам. При цьому голова Нацдепозитарію — один з небагатьох, хто переконаний, що об’єднання комісій не просто своєчасне, а й таке, що давно назріло.
Масла у вогонь підливають заяви уряду про передачу єдиному органу функцій нагляду Нацбанку і підпорядкування мегарегулятора Міністерству фінансів. Така логіка чиновників виглядає щонайменше дивно. В усьому світі регулювання фінансових ринків складається з двох частин — регулювання (ліцензування, вимоги до створення і ліквідації) і пруденціального нагляду (вимоги до фінансової стабільності). А в нас усі ці функції хочуть зосередити в одному органі. На думку координатора проектів Світового банку у фінансовому секторі Анжели Пригожиної, СБ повністю підтримує намір уряду створити належну систему регулювання, однак закликає визначити пріоритети й очікувані результати від стратегії об’єднання. «Фінансовий сектор не має бути сферою для політичних спекуляцій. Будь-яке слово політиків щодо зміни стратегії розвитку фінансового сектору може завдати шкоди не лише стабільності ринку, а й залученню інвестицій», — побоюється Пригожина.
З маленьких проблем у великі
Труднощів у роботі обох комісій вистачає. Серед них висока залежність від урядових чиновників, недостатнє фінансування і брак професійних кадрів. «Наш регулюючий орган (ДКЦПФР. — Контракти) займається наглядом і контролем, а не регулюванням, яке може привести до поглиблення ринку і підвищення ліквідності. Нас непокоїть залежність цього органу, який потерпає від того, що має певним чином реєструвати емісії для якогось депутата чи ФПГ. Нас непокоїть, що ринок самостійно вирішує питання з Фондом держмайна і Нацбанком», — говорить президент ПФТС Ірина Заря. Віце-президент Асоціації українських банків Антоніна Паламарчук звертає увагу на відсутність кооперації між регуляторами — якщо питання стосується банків, але регулюється Комісією з цінних паперів, вирішити його дуже складно. Ключ до розв’язання цієї проблеми експерти вбачають не у злитті регуляторів. «Консолідований нагляд і консолідовану звітність можна забезпечити між двома регуляторами. Для цього є Базельські директиви і рекомендації», — вважає Пригожина.
Учасники ринку не виключають, що у разі об’єднання комісій можливі синергічний ефект і усунення дублюючих функцій. І водночас вони переконані: якщо не вирішити проблеми в роботі комісій до їх об’єднання, то після реорганізації виникнуть додаткові труднощі, зокрема ризик втрати кваліфікованих кадрів. З огляду на світовий досвід, під час таких реформ люди, які користуються певною професійною повагою, часто залишають регулюючі органи і йдуть у ринкові структури, здатні запропонувати їм високу зарплату. Злиття — негативний сигнал для ринку, що не знає, посилиться регулювання чи послабиться.
Якість регулювання — один з найсуперечливіших моментів, оскільки найближчим часом очікується створення пенсійних фондів і збільшення кількості страхових компаній. Невирішені проблеми нагромадилися і в сфері вимог до розкриття інформації про власників, обмежень щодо інсайдерів. «Боюся, що зекономити на збільшенні масштабів роботи ми не зможемо», — вважає Пригожина.
Запитання Контрактів
Чи потрібен мегарегулятор?
Чи потрібен мегарегулятор?
Віктор ІВЧЕНКО, голова Національного депозитарію України:
— Об’єднання двох комісій мало відбутися вже давно. Головні підстави для цього — необхідність будувати систему державного нагляду за фінансовими конгломератами, раціональніше використовувати обмежену кількість кваліфікованих кадрів, які згодні працювати на зарплату держслужбовця. Загалом проблема складніша, ніж просто об’єднання комісій. Суть її полягає в необхідності оптимізувати всю систему управління випуском фінансових інструментів, їхнім обігом і наданням фінансових послуг. І об’єднанням комісій вона не вирішується. Важливішою є передача регуляторних повноважень саморегулюючим організаціям і системним інститутам ринку, зокрема біржам, депозитаріям.
Анжела ПРИГОЖИНА, координатор проектів СБ у фінансовому секторі:
— У разі об’єднання комісій у сферу регулювання потрапить багато компаній, і внаслідок різного рівня прозорості та різного ступеня підготовки нормативної бази почнеться хаос. З’явиться ризик утрати найкваліфікованіших кадрів, оскільки вони, не знаючи, що їх чекає в оновленій структурі, вважатимуть за краще піти у бізнес. Оптимальним виходом для України було б модифікувати ідею уряду, відмовившись від єдиного органу нагляду на користь єдиного пруденціального органу нагляду. Єдина сфера, де перетинаються функції двох комісій, — регулювання адміністраторів пенсійних фондів. Вирішити проблему можна, вилучивши пруденціальний нагляд з компетенції ДКЦПФР і віддавши Держфінпослуг. ДКЦПФР, своєю чергою, треба зосередитися на корпоративному управлінні, розкритті інформації, навести лад у регулюванні діяльності торгівців цінними паперами.
В’ячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, голова правління УСК «Веста»:
— Вважаю, що з виконанням цього рішення поспішати не слід. Спочатку треба розвинути ринки, які регулюють Держфінпослуг і ДКЦПФР, налагодити взаємодію з учасниками ринку, а потім говорити про створення мегарегулятора. Крім того, створення єдиного регулятора знизить значущість страхового ринку. Гадаю, потрібен окремий орган, який здійснюватиме нагляд за страховим ринком, недержавними пенсійними фондами і компаніями з управління активами. А щодо інших сфер нагляду, які сьогодні перебувають у компетенції Держфінпослуг (зокрема, ломбарди і кредитні спілки), то контроль над ними слід передати Міністерству фінансів.
Ольга ЗАЙЦЕВА, голова правління СК «Нова»:
— До створення мегарегулятора ставлюся негативно. Об’єднаний регулятор поєднуватиме в собі різнопланові функції, а тому не зможе ефективно вирішувати проблеми, що виникають на фінансових ринках. Ураховуючи, що питання злиття двох комісій прописане в програмі уряду, важливішим є те, хто очолить об’єднану комісію. Так, робота Держфінпослуг під керівництвом нинішнього голови розвитку страхового ринку не сприяла.
Олексій КУШНІР, заступник голови правління ЗАТ «Страхова компанія «Статус»:
— У злитті кількох державних органів, які курирують споріднені напрями, є й позитивні, і негативні моменти. Позитив у комплексному підході до розв’язання проблем на фінансовому ринку. Негатив — у збільшенні ймовірності бюрократичного зволікання у розв’язанні насущних проблем страхових компаній. Усе залежить від того, хто в такому державному органі прийматиме рішення і відповідно нестиме за них відповідальність.
Василь ФУРМАН, генеральний директор АСТ «Вексель»:
— Злиття двох комісій відповідає європейським тенденціям концентрації контролюючих функцій у єдиній установі. Водночас нам потрібен ефективний орган, який не лише контролюватиме ринок, а й виступатиме каталізатором його розвитку. Якщо кардинально не змінити ідеологію держрегулювання ринку, то створення мегарегулятора не вирішить стратегічних завдань, що стоять перед сектором страхування.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
